💔«Важко було відпускати вас із мамою. Проте зараз ви в безпеці.
Але ця відстань — мука.
Дім без вас порожній та холодний».
Щоразу обіцяю собі не читати такі книги, бо вони мене розбивають на дрібні шматочки. І кожного разу я знову йду на це сама. Хтось мені каже: «Так, це ж наша реальність. Це треба читати і знати». І я завжди намагаюсь знайти слова, щоб пояснити, чому мені важко таке читати саме зараз. Але як ви помітили, я сама собі підготовлюю ці моменти, які роблять мені боляче.
Сильна, емоційна і болюча книга, яка розбиває серце на маленькі шматочки, адже це такі щемкі слова батька і чоловіка, котрий сумує за своєю сім’єю. Це текст наповнений сумом і любов’ю. Безмежної любові до дружини і сина. Любові до побратимів. І, звичайно ж, любові до Батьківщини. Раніше героями для нас були: Супермен, Бетмен, Людина-павук. А зараз — це сотні, тисячі людей, звичайних людей, які залишивши сім’ю і рідний дім, стали на захист мільйонів життів, своєї країни. Це люди-титани. Це супергерої. Це наші герої.
💔«Колись я розповім тобі про все…
Але зараз я хочу, щоб ти знав:
Ми залишились, і нас багато.
Ми залишились і не віддамо жодного клаптика нашого узбережжя, не віддамо море, вулиці й, тим паче, не віддамо наші книгарні (я знаю, яка для тебе найважливіша, і вона під надійною охороною)…
Це наше місто, наша країна, наша земля і наше небо.
Усе це варто любити і захищати.
Ми залишились і боротимемось.
Пам’ятай: Ця країна — непереможна».
Книга сповнена спогадів, листів, віршів і роздумів автора тоді, коли навколо бушує російсько-українська війна. Моментами я згадувала книгу «Сліди на дорозі», адже там також болючі моменти захисника. Книги, які спустошують і роблять боляче, але віримо, що мир настане і наша країна переможе ту темряву.
💔«Війна спустошує. Розʼїдає зсередини, залишаючи тільки притуплене відчуття реальності. Тієї що була «до».