Лише тепер зрозуміла, навіщо я нині читаю такі книги.
Щоденні жахливі для країни новини перетворюють мене з часом на практично беземоційну істоту. Саме тоді організм вимагає таких глибоких і щемких історій про окремих людей, яким так само гірко, печально і страшно. Вони повертають мені здатність... просто виплакати гнів і горе, замість застигати.
Автор пише вельми майстерно, бо вкотре важкі тексти читалися легко і невимушено.
Анонім
Знаєте, є книги, які перевертають душу і ти не знаєш, що і як про них сказати, бо вони настільки вражають своєю правдою, від якої нема де дітися, та й не треба. Ця історія саме така.
🇺🇦Для мене "З любов'ю - тато" - це, ніби, сповідь військового, чоловіка, батька, якого розлучили з найріднішими і він не знає чи зустрінеться з ними ще. Тому не залишається нічого, окрім, як писати листи та спогади для дружини Ірини та маленького сина Ореста, про те, як цінує те, що було "до", як прийшли вороги і забрали ідилію мирного життя.
🇺🇦Книга містить спогади автора про дитинство, про участь в російсько-український війні до та під час повномасштабного вторгнення. Дуже цінними та щемливими є поради, які пан Валерій пише своєму сину в листах, вміщених в книзі, бо не знає чи зможе це зробити, коли Орест виросте, чи доживе до тих часів. "Люби і обіймай людей, які тобі дорогі. Все, що у нас є, - це вона. Любов. Її не купиш за гроші. Вона безцінна. Не бійся її показувати. Інколи обійми в тиші значать більше, ніж тисячі слів"
🇺🇦Ця книга про кожну українську родину, в якій є військові, вона про біль, розпач розлуку, яку принесла ця клята війна, але, водночас, про безмежну любов та надію на краще майбутнє для своїх дітей. "Єдине, чого я не хочу, - передавати цю війну наступному поколінню: своїм дітям, племінникам, онукам".
🇺🇦Читаючи цю історію, я плакала, розуміючи, скільки синів та дочок, не почують таких слів від своїх батьків, бо їх забрала ця клята війна і це найстрашніше... Ця книга зовсім не розважальний контент, а жорстока правда, якій багато хто боїться поглянути в очі, та я скажу, що читати її треба обов'язково, щоб не забувати і не забуватися, якою ціною ми зараз живі і як твориться майбутнє для наших дітей
Анонім
