Книжка про котів яка дуже добре характеризує хто такий справжній кіт і як живуть справжні коти. Для тих. хто любить котів і хоче розуміти свого пухнастого друга рекомендую цю невеличку книжечку як настільний посібник, який справді допоможе вам зрозуміти, хто ж таки насправді справжнісінький кіт 🐱🐈😻

Неочікувано для мене виявилось, що в цій книзі дуже багато відсилань до Шекспіра. Я не можу назвати себе його прихильницею, але тут це було напрочуд доречно. Перша половина книги прям дуже подобалась, я сміялась уголос. Друга частина вже трохи просіла, тому я знизила оцінку, але загалом історія все одно залишила по собі чудові враження. І як би дивно це не звучало, в одній із відьом я впізнала свою бабусю:)

СПРАВЖНІСІНЬКИЙ КІТ Террі Пратчетт Переклад - Євген Онуфрієнко Видавництво Старлев    Малесенька книжечка, у твердій обкладинці, 126 сторінок, з великою кількістю ілюстрацій котів на цілу сторінку?‍⬛??. Має в собі майже всі ситуації, з якими доводиться стикатися багатьом власникам цих пухнастиків. Гумористична. АЛЕ: чи це стиль автора такий або переклад...  Надто багато незрозумілих слів. Сподівалася посміятися з книгою, але мені не було смішно. Поки я дочитувала ці довгі речення до кінця вже й для сміху не залишалося настрою. Мені здавалося, що читання про хвостатих Друзів  має бути легшим.   Постійно гуглила, щоб розібрати цитату і зрозуміти, де тут ховається гумор??  ?"Якщо ви готові прийняти теорію Шредінґера - котяче майбутнє є цілком оптимістичним. Направду, дуже ймовірно, що остання людина на Землі визирне зі свого бункера та побачить кота, який сидить собі й терпляче чекає, коли ж то відчинять холодильник."    Усміхнула правдива розповідь про засоби, як дати котику пігулку.?‍⬛? та про сліди? на мокрому цементі. ?"Найважливішим є не так, власне, дотримання правил гігієни, як те, аби зробити так, щоб усі бачили - ви докладаєте усіх зусиль. За приклад може правити намагання зішкрябати лінолеум до коробки з піском."

Поки що найкраща книга, яку я читала у Террі Пратчетта (Прочитала загалом Колір Магії, Відьми за кордоном і тепер Маскарад). Один з найкращих гуморів і цікава детективна лінія: наче основна, але не перенавантажує собою. Подобається і розвʼязка - весь сюжет повністю розкрився тільки під кінець. Історія легка, ідеальна для літнього відпочинку. Водночас і дуже глибока. ❗️спойлер: те, що деякі люди, такі як Волтер, не можуть творити/робити те, що вони люблять без того, щоб приховувати себе за маскою - глибока тема для роздумів. До речі, теж саме прослідковується і з Агнес, яка змінила своє сценічне імʼя (кінець спойлеру)❗️Для мене зараз головна тема цього твору: бути собою, а не ховатися. Взагалі про Пратчетта додам, що його твори не викликають в мене бурхливих емоцій, а навпаки мають більш приглушений ефект + глибинний простір для роздумів

Перші дві книги з циклу про Ринсвінда мені не надто сподобалися - їх автор писав найпершими, і вони ще не такі яскраві, як його пізніші роботи. Тож я й очікувала небагато, але тут Пратчетт вже набрав обертів. Персонажі вийшли харизматичними, події динамічними й не перевантаженими деталями світоустрою. Безліч дотепних діалогів і кумедних ситуацій - я сміялася майже на кожній сторінці. Дуже відпочила з цією книгою, сподобалось.

клас!!

Дуже раджу читати, Пратчетт, як завжди ?

Піраміди вибухають, королі повстають з мертвих, викривлюється простір і час…словом все як завжди у Пратчетта. Низка подій, за якими складно прослідкувати і ще важче потім згадати.