Найбільш захоплююча і інтригуюча книга автора зі всіх, що я прочитала на зараз🌬️🌨️🌊🏔️☠️🥶😱🤯 Тому одразу з легкістю РЕКОМЕНДУЮ всім до читання📚🤩💯 "Холод" - це емоційна розповідь виживання не супергероя, а звичайної людини в непрості історичні часи, в яких життя, наближено до тваринного, кохання показано натурально (без рожевого романтизму), достатньо крові, жорстокості, насилля, відвертих вульгаризмів, неприємної правди, без яких цей роман не був би повним і таким засмоктуючим в себе. Сам автор казав, що є насправді вражаючі моменти жорстокості в поведінці, традиціях, ритуалах представників деяких соціальних груп, але це не є його (автора) хворими фантазіями, а підтверджені існуючі факти. До всього майстерна гра різними мовами,багаті мальовничі описи краєвидів доповнюють і заохочують глибше зануритися в цю небезпечну трагічну подорож. Книга вміщує в себе 2 історії. Одна сучасна і ведеться від особи самого автора, а друга ніби вкладається в першу і її розповідає Конрад Відух, головний герой всіх подій центральної історії. Завдяки саме цій книзі читач більше пізнає особистість автора. Наприклад, в інтерв’ю, бесідах Твардох завжди позиціонує себе як польськомовний письменник, що походить з Сілезії. В книзі він пише так: ...Я відповів, що з Польщі, хоч і не поляк, та сумніваюся, що їй захочеться вислуховувати довгі розповіді про заплутані питання складних етнічних ідентичностей давнього польсько-німецько-чешського прикордоння ... Герої його романів найчастіше вигадані, але в своїй більшості також є від народження сілезійцями, що шукають себе. Конрад Відух, оповідаючи про своє життя, задається питанням чи був він "чєловєк", бо всюди відчував себе "іностранцем", просто існував, намагався бути як найбільш вільним, виживав і залишив по собі тільки свою вражаючу повість. Для мене "Холод" - це антиутопічний варіант розвитку історії, в якому будь-яка деспотична, тоталітарна імперія, що деградує, вичищує ідентичності захоплених поневолених народів, розповсюджуючи тиранію, насилля, смерть і повне їх винищення. Сам письменник характеризує цю свою прозу, як міт, що живе. Твардох в деякому сенсі засмучений, що тема расєї в цій книзі взяла гору над головним сенсом книги. Стрижнем "Холоду" мала бути людська сутність, хотів донести, що немає ідеально добрих і ідеально злих людей, що ніколи не відомо на які вчинки здатна особа в критичній ситуації заради звичайного тваринного первісного виживання. росєю Щепан взяв для зазначення деспотичної системи через свою більшу інформативну освідомленність о масковії, ніж о будь-якій іншій тоталітарній імперії. Але ж наскільки влучно автор описує країну-гній!!! ...росєя як приходить, то приходить велика, хоча люди її марні, слабкі, але приходить велика й неспроможна витримати біля себе нічого, що не є росєєю, тож перетворює все на росєю, тобто на гівно. Щоб усе було таке саме, як гівно те... ...у росєї ніхто не вільний, навіть могутній комдив або комісар... Навіть наймогутніший серед людей росєї невільник, гівно... ...росєя як приходить, як розливається, то як повінь, як ті великі хвилі на морі, що здіймаються, і раптом приплив на пляжі перетворюється на стіну води, і пре, і змітає, і потім, відступаючи, забирає із собою все... Але расєя гірша, бо хвиля відступає, а росєя ніколи... Де руський ступив, там і лишається... P.S.: Читала "Холод" одночасно в українському і польському варіантах, тому можу написати своє враження від перекладу. Дякую Наталії Данилюк за її працю, за те, що відчула стиль і головні ноти автора. Але є маленьке "але"🫣 Були пару моментів в книзі, де перекладач не звернула уваги на так важливу для персонажів Щепана Твардоха підсвідому національну ідентичність. Напр., ...Як у нас, у Пільховицях - як приїжджали на роботу з росєї або з Австрії (*), то кожен несілезець, а пробощ ( священик) ніколи не був несілезцем... І ось на місці, де я дала (*), повинні бути слова "до нас поляки". P.P.S.: Мабуть, це вже відома для всіх інформація, але все одно напишу. Щепан Твардох є одним з тих, хто підтримує Україну морально і матеріально. Тому для мене він не тільки цікавий оригінальний в стилі написання автор, але й людина, достойна поваги!

Це наче як реалістичне фентезі написане у вигляді мемуарів. Німецький поляк розповідає нам історію свого життя від дитинства і до... Важке дитинство, втеча з дому, робота на шахті, війна, радянський концтабір і, нарешті, Холод. Холод – це не явище, це назва місцевості, якої не існує на карті і в якій мешкає народ, про якого ніхто ніколи не чув. Читалася книга повільно, через вживання автором незвичної лексики. Але сюжет мені сподобався. Було цікаво читати про побут та звичаї народу Холоду. Фінал також вийшов вдалим, хоча там і не було нічого неочікуваного. Особливо вразливих попереджаю: у книзі дуже багато жорстоких сцен. Ще хочеться виділити, що автору дуже добре вдається описувати росію. Цитата: «... звичайна росія все-таки завжди була чудовиськом, Бегемотом у Євразії, що дебелим тілиськом розвалився, ненажерливий, крові людської спраглий, де піде, по чім своє тілисько протягне, там нічого не лишається.»

Роман – наука як не треба жити. Герой, після історії якого, хотілось вимити руки і рота – не знаю, як у вас, а у мене від початку відраза до нього не минала, і я просто в захваті була від фіналу. Отож, нещасна дитина, Алоїс Покора, народився у родині, де у батька кукуха дивно відспівує, погляди на життя дивують навіть тарганів, а дружина щороку народжує по дитині. Бо чого, бо у нього так проявляється злість на світ, що він заселяє його своїми нащадками. Один з них отримав «щасливий» квиток – вирватись з цього дитбудинку, вчитись, жити в місті і мати забезпечене майбутнє справжнього німця. Все б нічого, коли б вони не були поляками) І хлопчик вчиться, зазнає знущань, бо бідний, бо поляк, бо німецька з акцентом, бо малий і т.д. і т.п. І єдина зірочка в цьому безрадісному житті – Аґнес – дочка власника житла, де він жив. Баришня з явними задатками домінанти у всьому)) Тому помучила вона цього недополяка, хоч і не довго, бо війна, він доброволець, бо Аґнес хоче бачити офіцера, жахи і смерті, небезпека і поранення. І прокидається Алоїз, а війна закінчилась, Німеччина програла і як жити далі. А далі і найцікавіше – як же гарно розкрито особу людини, яка сама не знає хто він і що хоче. Людина, що біжить за натовпом, що пливе за течією і виконує накази, сказані голосно і в його адресу. Людина, що не має власної життєвої позиції, що не має власного коріння, бо хоче бути німцем, який сьогодні комуніст, завтра істинно вірний арієць, а післязавтра – борець за вільну Польщу. Отак він і живе, все його не влаштовує, ніде йому немає місця – безхребетна людина-пристосуванець, що не цінує те, що має, людей, які його люблять, живе надуманими мріями і гірко плаче, коли реальність лупить його як товарняк на повній швидкості. Книгу раджу, вчить як не треба жити, бо наслідки такого існування сумні. А з мінусів книги – маса неперекладеного тексту з німецької та польської – я розумію, що це для створення протиріч в житті героя і його пошуків себе в цьому «вінегреті», але коли це не перекладено взагалі – цікавість до тексту мене залишила. А ще я не люблю бездіалогові книги – для мене вони втрачають емоційність, що і сталось з цією(

Ще один потужний роман Щепана Твардоха. Та дуже хотілося б розпочати свій відгук не від опису подій в книзі. З творчістю Щепана я познайомилась саме в оригіналі, тобто читала польською, і просто закохалася безмежно в його багатогранність стилю письма, в його гру різними мовами ( найчастіше це польська, німецька і шлезька, а в Null додається українська і суржик!), як він грається часовими просторами, перестрибуючи в подіях, але не втрачаючи ланцюжок подій і органічності оповідань. Це настільки гарнючі тексти, що неможливо відірватися? "Покора" - це перша книга Твардоха, що я прочитала і українською теж! Наважилася, бо переклад створив Остап Українець? Враження: Дякую тобі, ЛЮДИНО, яка вирішила, що саме Твардоха треба, щоб перекладав саме Українець!!! Це ж кармічні брати в літературі! Нічого ні на дрібничку не було втрачено! Читаючи українською я просто забувала, що це переклад, а не оригінал! Розумію яка це важка задача перенести в переклад стиль автора, особливо з такою мешанкою мов в оригінальному тексті! Дякую, Пане Остапе, за Вашу титанічну працю!!! Натхнення Вам і Міцного Здоров'я! А тепер можна і безпосередньо о книзі. Цього разу події розгортаються на переломі історії, коли Німеччина програє Першу світову і її велич розсипається, як картковий будинок, руйнується Старий Світ, а Новий тільки починає зароджуватися через хаос. Головний герой, Алоїс Покора, етнічний шлезець, ще в дитинстві вирваний зі своєї бідної родини шахтарів, отримав освіту разом з мещанськіми дітьми німців і онімеччиних поляків, воював на стороні Німеччини і дослужився до звання поручика. Покора намагається знайти себе і своє місце в безлічі соціальних та політичних світів, але наштовхується всюди на зневагу і намагання оточуючих використати його у своїх цілях. Ціле оповідання подане, як звернення Алоїса до ним ідеалізованої, вимріяної Аґнес. І це ще одна цікава побудова твору від Твардоха. Непросте, захопливе, емоційне чтиво, але воно варте зусиль! І у висновку скажу так: неможливо сидіти на всіх стільцях однією дупою, бо впадеш і буде боляче, неможливо заради свого спокою бути і з нашими, і з вашими, бо наслідки все одно наздогонять, а розплатою може стати ціле життя.

Навіть не знаю, як коментувати книги Твардоха. Колись купив його "Покора" і думав, що прикольна обкладинка і там щось фантастичне, як зазвичай. А виявився майже історичним романом. А я не люблю історичні романи взагалі( Але те, що було там - це настільки цікаво і по-живому написано, що проковтнув за 3 дні. Це було неймовірно цікаво і це дало мені новий досвід. І все одно, я дуже сумнівався, чи купувати ще одну книгу автора. Знову історія, знову середина минулого сторіччя, знову щось таке. Але Це знову виявилося фантастично. Це настільки круто і брутально, наскільки може бути. Але в цей раз це було 2 дні( Тому хочеться ще

Це пронизлива і напружена історія, яка занурює у суворий світ післявоєнної Польщі. Щепан Твардох майстерно малює образи людей, які живуть у холоді не лише фізичному, а й моральному, де кожен вибір має важкі наслідки. Роман наповнений атмосферою напруги, таємниць і людської стійкості перед обличчям труднощів.

Крута книга від майстерного автора Щепана Твардоха, дякуємо Фабулі, що видаєте його книги. Історія нас відносить у часи між 1 та 2 світових воєн. Розповідає про неоднозначного, сірого персонажа Покору, який не знає життя, любові та робить вибори, щоб врятувати власну шкуру. Чи ми завжди будемо погоджуватись з його намірами? Ні. Чи нам буде не подобатись герой? Так. Це краща книга для знайомства зі стилем та манерою автора. Дуже крута обкладинка ♥

Книга не для всіх. Твардох майстерний автор слова, Дякуємо Фабулі за те, що видаєте його) Історія нам розповідає про Конрада Відуха, який втікає з каторги на півночі радянського союзу. Як він виживає, кого зустрічає та як з усім цим пов'язані мамонти? Книга має формат щоденника та спогадів. Класна історія, живі герої, жорстокий світ з вбивствами, канібалізмом, тортурами.