Але ж це не той Рим, що в Італії 🌊🌊🌊 Рим. Штат Кентуккі. "Принцеса попмузики" вирушає туди, натхненна улюбленим фільмом з Одрі Гепберн "Римські канікули". Виснажена власною популярністю, бере паузу та їде на "канікули" на старому автомобілі🚘. Туди, де вона сховається від папараці та зустріне щирих неймовірних людей, яких немає у метушливому великому місті.   ❤️‍🔥Навіть найсильніша, найгламурніша відома жінка бажає відпочити, перезавантажитись. За усім тим блиском може бути схована маленька дівчинка, якій не вистачає теплого щирого слова та дружніх обіймів. "Успішна👑. Розкішна. Безпосередня. Мила. Кумедна. Така самотня..."   Амелія зустрічає Ноа, він вимушений допомогти їй з ремонтом авто, що зупинився прямо на його подвір'ї. Ноа постійно похмурий, "весь заклопотаний", у нього своя пекарня та три добросердні дивакуваті сестри. Як би Ноа не уникав зближення з Амелією, день за днем, поки авто у ремонті, а дівчина живе у нього в будинку, герої відкриваються одне перед одним та, крім дружби, починають відчувати взаємний потяг. Між ними - іскри, хімія✨️, кохання❤️‍🔥❤️‍🔥   Ноа намагається триматися від гості на відстані, навіть поводиться грубо, бо впевнений, що Амелія тут, "щоб охати й ахати над нашими маленькими химерними життями, а потім візьме із собою в дорогу кілька історій про Те-Саме-Ідеальне-Містечко, щоб розповідати їх друзям. Це місто-лише тимчасова зупинка для таких, як вона". 🥰"Дитинко. Коли востаннє хтось думав про мене як про дитину? Ця ласка така приємна й затишна. Ніби грієш холодні руки над тріскучим полум'ям" 🍷🍷"Останнім часом усі стали такими клятими знавцями з питань чужого життя, що мене від цього аж верне. Іноді жінка просто втомлюється і потребує перерви, розумієш? "   Ця історія легка, затишна, доволі гумористична, дуже мене розважила❤️‍🔥 та добре відволікала від ... усього. З книгою провела ДУУУЖЕ приємні години.🎄📖☕️

Я велика фанатка ромкомів, особливо в період зимових свят. Хочеться почитати щось легке, без зайвих думок, аналізів і просто відпочити головою. І розпочати цю зимову романтичну естафету я вирішила з популярної в буктоці книги «Одного разу в Римі», і досить швидко зрозуміла, що вибрала не те. Розчарування накривало мене з кожною прочитаною сторінкою. Але все по порядку. Початок був цікавий, як для старту. Головна героїня Амелія, відома попспівачка, вирішує втекти від усього, що її пригнічує, і тікає в нікому невідоме містечко Рим у штаті Кентуккі, де знайомиться з буркотуном Ноа. Звичайно, вони закохуються, але вона — зірка, він — звичайний хлопець. Відомо, мезальянс. Відверто кажучи, історія виявилася для мене надто слабкою. Протягом усієї книги практично нічого не відбувалося. Не було розвитку сюжету — ні стрімкого, ні повільного. Як на типовий початок у ромкомі, продовження було дуже скупим. Не було жодних небезпечних ситуацій, жодної драми у стосунках між головними героями. Усе було занадто повільним і без іскри. Читаючи книгу, я весь час чекала: ну коли ж буде ця іскра, цей переломний момент, який нарешті виведе їх на новий рівень? Але — нічого. Ніби події якісь відбувалися, і минуле героїв розкривалося, але мені завжди чогось не вистачало. Навіть фінал був занадто солодкий — не було ані епічної кульмінації, ані сильної розв’язки. Половину книги взагалі можна було б скоротити, якби забрати внутрішні діалоги героїв про те, як вони уявляють одне одного без одягу, як хочуть поцілувати в «солодкі губи» і т. д. Цього було занадто багато, особливо після такого короткого періоду знайомства. І тут навіть не йдеться про теми, які порушує книга, бо були підняті досить важливі життєві ситуації: втрата родини, зрада, що викликала недовіру до людей і нового кохання, проблеми з батьками, залаштунки шоубізнесу, егоїзм родичів. На мій погляд, саме психологічні моменти «витягують» цю книгу. Авторка показала причинно-наслідковий зв’язок: чому наші герої мають такі позиції, які мають, і як вони змінюються протягом книги. На завершення можу сказати, що одного цього ромкому мені вистачило, щоб зробити перерву в цьому жанрі й узятися за фентезі. Далі буде.

Натхнена фільмом «Римські канікули», співачка Амелія вирушає у відпустку в маленьке містечко Рим: «Щось є в цьому містечку таке, що справді змушує мої емоції зашкалювати». Вона втомилася ховатися, втомилася від того, що нею постійно користуються — навіть рідна мати. Ця мандрівка принесла їй довгоочікуваний відпочинок, знайомство з Ноа, власником крамниці пирогів, нових друзів і приємні емоції, кохання та щасливі моменти, внутрішні й зовнішні зміни, затишок та вміння цінувати себе. Книжка залишає після себе теплий післясмак віри в те, що зміни — це не кінець, а початок чогось кращого.