❤️ Це було просто м'яв тепер хочу в подорож до Італії😍😍😍

8/10 Історія про буркотливого пекаря з маленького містечка і відому співачку Ноа пережив болюче розставання і з того часу повністю втратив довіру до жінок. Амелія відчуває себе страшенно самотньою, адже через кар'єру в неї немає жодного друга, а стосунки з матір'ю зовсім зіпсувалися. Тому, щоб відволіктися від тривожних думок, дівчина бере відпустку і їде в маленьке містечко Рим, де й знайомиться з Ноа. Це дуже мила, ніжна і комфортна історія. Стосунки головних героїв наповнені турботою, щирістю і теплом. Мені подобалося спостерігати, як вони поступово відкривалися один одному і починали довіряти, як намагалися тримати дистанцію, але в них нічого не виходило, як турбувалися про почуття один одного і щиро говорили про те, що відчувають, як вони відпускали болюче минуле і починали будувати плани на майбутнє. Це дуже гарна історія, з гумором, здоровими стосунками і чудовими персонажами. Єдине, що мені трішки не вистачило динаміки. Тобто не було відчуття, що історія захопила, так, що не відірватися, місцями було нуднувато і перша половина книги, на мою скромну думку, значно програє другій. Але в цілому, я отримала те, що хотіла: милу і ненапряжну історію, яка однозначно відволіче від сірих і похмурих буднів. Книга змусить вас сміятися, радіти за героїв, а іноді навіть пищати від задоволення

Ой, я не хочу чути нічого негативного про цю книжку. Це просто моя комфортна історія емоційної підтримки. Це теплий роман-плед, в який хочеться загорнутись з першої сторінки. 💫 Тут немає драми, неймовірних сюжетних поворотів, від яких зносить дах, чи любовної лінії, яка б кинула виклик усім уявленням про contemporary romance як жанр. Це просто дуже щира, смішна та добра історія, після якої захочеться усміхатися, закохуватися, пекти пироги і вірити, що інколи маленьке містечко може змінити тебе більше, ніж ти сподівалась. ❤️ Це історія про зіткнення двох світів. Про те, як герої намагаються триматись подалі, але їх шалено тягне одне до одного. Про те, як і він, і вона усвідомлюють, чому стосунки для них зараз - це не варіант, але працюють над собою і знаходять спосіб впоратись із проблемами з довірою, з різницею у стилі життя, з відстанню та зі страхами, які не дають вдихнути на повні груди. Тут стільки ніжності, турботи і хімії... Є і веселі моменти, і зворушливі моменти, і цікавий сюжет, і прекрасні герої: ✨ Ноа Хоч він і буркотун, але насправді дуже хороший хлопець. Він любить бабусю, піклується про сестер, допомагає друзям. Він любить випічку, квіти та книжки. Він трішки сором’язливий, але веселий; сильний і мужній, але завжди дає відчути, що з ним безпечно. Він пристрасний, але вразливий. І хоч на початку він поводився дещо дивно, я можу його зрозуміти. І головне - ВІН ГОВОРИТЬ СЛОВАМИ ЧЕРЕЗ РОТ. Типу: «коли ти говориш чи робиш ось так, я реагую ось так - це не означає, що ти щось робиш не правильно, просто мені потрібна хвилинка, щоб зібратись з думками». Я прям дуже таке люблю. ❤️ Амелія Вона прекрасна - не ідеальна, але щира, трохи розгублена, але неймовірно добра. Це людина, яка вчиться вилазити зі своєї мушлі і відстоювати себе. Вона - не просто зірка, вона - жінка, яка забула, ким була без сцени та мільйонів шанувальників. І яка потроху починає ставити собі питання «а що, якщо я більше не хочу бути тією, ким мене всі знають?» і намагається знайти відповідь. Амелія смішна, смілива, наполеглива, гаряча, а її прагнення все ж приготувати панкейки заслуговує на неабияку повагу 😈 А сама лише атмосфера маленького містечка чого варта. ❤️ Пироги. Прогулянки. Плітки. Доброта незнайомців. І так, можливо трохи забагато турботливих людей, які, здається, знають про тебе більше, ніж ти сама. Але це той випадок, коли всі ці люди на твоєму боці - захищають, оберігають, піклуються і простягають руку допомоги. Це містечко, яке дає відчуття «у мене було все, про що можна лише мріяти, але моє серце належить Риму, штат Кентуккі». Так, якщо ви любите більше динаміки, більше драми, більше спайсі, то вам однозначно не сподобається так, як мені. Але якщо ви хочете просто відпочити головою й серцем, додати у своє життя трошки затишку та ніжності, і прочитати історію кохання, в якій хімія - тепло, а не спалах, то я дуже раджу цю книжку.

Уявіть собі: якась зірка попсцени, що завжди усміхається для камер і живе в ритмі «сцена — вечірка — фанати», раптом вирішує втекти від усього цього. Сідає посеред ночі в машину і вирушає до Рима (штат Кентуккі). Не буду давати Вам спойлер щодо її знайомства з Ноа, але треба зазначити, що він — місцевий буркотун, пекар із «Крамниці пирогів», який не вірить у зірок і не має часу на їхні драми. І здавалось би, як шляхи цих двох можуть перетнутися ? Але в долі свої плани і виходить так, що Амелія (та сама зірка) залишається в Ноа, і на довше, ніж планувала. І тоді стається магія: не феєрверки, не «величезна любов з першого погляду», а людське тепло, невимушений сміх, справжні розмови й відчуття дому там, де ти не думав його знайти. Це історія про те, як прості речі крадуть твоє серце: запах пирогів вранці, розмова про ніч без зірок, теплий іронічний погляд Ноа, що не очікував, що життя може стати цікавішим, ніж плани. Тут немає нав’язливої романтики, але є така ніжність, що вона залишається з тобою після прочитання. Відразу хочеться взяти перерву від метушні й просто… жити. Стовідсотково раджу Вам до прочитання!

Але ж це не той Рим, що в Італії 🌊🌊🌊 Рим. Штат Кентуккі. "Принцеса попмузики" вирушає туди, натхненна улюбленим фільмом з Одрі Гепберн "Римські канікули". Виснажена власною популярністю, бере паузу та їде на "канікули" на старому автомобілі🚘. Туди, де вона сховається від папараці та зустріне щирих неймовірних людей, яких немає у метушливому великому місті.   ❤️‍🔥Навіть найсильніша, найгламурніша відома жінка бажає відпочити, перезавантажитись. За усім тим блиском може бути схована маленька дівчинка, якій не вистачає теплого щирого слова та дружніх обіймів. "Успішна👑. Розкішна. Безпосередня. Мила. Кумедна. Така самотня..."   Амелія зустрічає Ноа, він вимушений допомогти їй з ремонтом авто, що зупинився прямо на його подвір'ї. Ноа постійно похмурий, "весь заклопотаний", у нього своя пекарня та три добросердні дивакуваті сестри. Як би Ноа не уникав зближення з Амелією, день за днем, поки авто у ремонті, а дівчина живе у нього в будинку, герої відкриваються одне перед одним та, крім дружби, починають відчувати взаємний потяг. Між ними - іскри, хімія✨️, кохання❤️‍🔥❤️‍🔥   Ноа намагається триматися від гості на відстані, навіть поводиться грубо, бо впевнений, що Амелія тут, "щоб охати й ахати над нашими маленькими химерними життями, а потім візьме із собою в дорогу кілька історій про Те-Саме-Ідеальне-Містечко, щоб розповідати їх друзям. Це місто-лише тимчасова зупинка для таких, як вона". 🥰"Дитинко. Коли востаннє хтось думав про мене як про дитину? Ця ласка така приємна й затишна. Ніби грієш холодні руки над тріскучим полум'ям" 🍷🍷"Останнім часом усі стали такими клятими знавцями з питань чужого життя, що мене від цього аж верне. Іноді жінка просто втомлюється і потребує перерви, розумієш? "   Ця історія легка, затишна, доволі гумористична, дуже мене розважила❤️‍🔥 та добре відволікала від ... усього. З книгою провела ДУУУЖЕ приємні години.🎄📖☕️

Я велика фанатка ромкомів, особливо в період зимових свят. Хочеться почитати щось легке, без зайвих думок, аналізів і просто відпочити головою. І розпочати цю зимову романтичну естафету я вирішила з популярної в буктоці книги «Одного разу в Римі», і досить швидко зрозуміла, що вибрала не те. Розчарування накривало мене з кожною прочитаною сторінкою. Але все по порядку. Початок був цікавий, як для старту. Головна героїня Амелія, відома попспівачка, вирішує втекти від усього, що її пригнічує, і тікає в нікому невідоме містечко Рим у штаті Кентуккі, де знайомиться з буркотуном Ноа. Звичайно, вони закохуються, але вона — зірка, він — звичайний хлопець. Відомо, мезальянс. Відверто кажучи, історія виявилася для мене надто слабкою. Протягом усієї книги практично нічого не відбувалося. Не було розвитку сюжету — ні стрімкого, ні повільного. Як на типовий початок у ромкомі, продовження було дуже скупим. Не було жодних небезпечних ситуацій, жодної драми у стосунках між головними героями. Усе було занадто повільним і без іскри. Читаючи книгу, я весь час чекала: ну коли ж буде ця іскра, цей переломний момент, який нарешті виведе їх на новий рівень? Але — нічого. Ніби події якісь відбувалися, і минуле героїв розкривалося, але мені завжди чогось не вистачало. Навіть фінал був занадто солодкий — не було ані епічної кульмінації, ані сильної розв’язки. Половину книги взагалі можна було б скоротити, якби забрати внутрішні діалоги героїв про те, як вони уявляють одне одного без одягу, як хочуть поцілувати в «солодкі губи» і т. д. Цього було занадто багато, особливо після такого короткого періоду знайомства. І тут навіть не йдеться про теми, які порушує книга, бо були підняті досить важливі життєві ситуації: втрата родини, зрада, що викликала недовіру до людей і нового кохання, проблеми з батьками, залаштунки шоубізнесу, егоїзм родичів. На мій погляд, саме психологічні моменти «витягують» цю книгу. Авторка показала причинно-наслідковий зв’язок: чому наші герої мають такі позиції, які мають, і як вони змінюються протягом книги. На завершення можу сказати, що одного цього ромкому мені вистачило, щоб зробити перерву в цьому жанрі й узятися за фентезі. Далі буде.

Натхнена фільмом «Римські канікули», співачка Амелія вирушає у відпустку в маленьке містечко Рим: «Щось є в цьому містечку таке, що справді змушує мої емоції зашкалювати». Вона втомилася ховатися, втомилася від того, що нею постійно користуються — навіть рідна мати. Ця мандрівка принесла їй довгоочікуваний відпочинок, знайомство з Ноа, власником крамниці пирогів, нових друзів і приємні емоції, кохання та щасливі моменти, внутрішні й зовнішні зміни, затишок та вміння цінувати себе. Книжка залишає після себе теплий післясмак віри в те, що зміни — це не кінець, а початок чогось кращого.