Той випадок, коли ти знаходиш книгу і ти захоплюєшся нею з перших сторінок Вона чуттєва, зворушлива, романтична, така романтична, ніби це знято з якогось старого доброго фільму де вони насолоджуються кожним відведеним днем разом, хай би що потім не чекало на них Навіяно сумом, радістю, пристрастю, безтурботністю, надією, здійснення мрій і від них така невагома радість, переплетена з сумом

Чудова історія, коротка (і це є її плюс), не памʼятаю коли я останнього разу плакала над книгою. А тут ридала Цікаво буде перечитати у більш старшому віці

«Ромео і Джульєтта» для тих, кому за 40 (це не зверхня фраза, я сама вже ближче до 40, ніж до 14). Чуттєва, неспішна історія про останнього ковбоя та дружину фермера, які віднайшли одне в одному споріднені душі, провівши 4 дні разом та сумуючи за своїх коханням до смерті. Як на мене, текст занадто неспішний як на 150 сторінок, але загалом вартий уваги.

Чи вірите ви в кохання з першого погляду? А також у те, що дорослі люди можуть знайти «свою» людину незважаючи ні на що? Бо далеко не кожному ж щастить зустріти людину підлітком чи юнкою, провести разом багато щасливих років та разом зустріти старість. Звісно, такі історії трапляються, але вони більше схожі на єдинорога – хтось колись бачив людину яка чула від знайомого, що сестра її шкільної подруги знайшла таке особливе щастя. Більшість же людей проводить життя в пошуках того самого, іноді втомлюючись та обираючи стабільність, іноді покору, іноді компроміс. Аби тільки не бути самій. Саме так свого часу вчинила Франческа, вийшовши заміж за надійного чоловіка, якого не кохала, але який обіцяв стабільність та хороше, стале життя. Та запальна молода італійка поступово перетворилася в привид, мару на саму себе, потроху гниючи в Вінтерсеті, штат Айова, посеред безкраїх полів та купи домашніх справ. Не можна сказати, що її життя було поганим, бо двоє дітей, яких вона понад усе любила принесли в її життя неймовірну глибину та відчуття власної необхідності. Та все ж чогось в житті не вистачало. Іскри, вогню, яскравих фарб. І вони з’явились в її житті знову з приїздом до їх крихітного містечка Роберта Кінкейда. Життя цього чоловіка також важко назвати сумним чи одноманітним – безкінечний мандрівник, що має за плечами гітару, фотообладнання, старенький, але такий рідний пікап, контракти з National Geographic, величезний культурний багаж і звісно самотність. Єдиний син, чиї батьки давно померли, а далекі родичі забули, розлучений чоловік, чия дружина знала про його часті робочі поїздки сподівалася, що «все якось владнається». І навіть мрія завести собаку, наприклад, золотистого ретривера, що супроводжував би його в поїздках так і залишалася мрією навіть ближче до шостого десятка. Так він і їздив сам один найкрасивішими куточками світу, зберігаючи на плівці своє унікальне бачення прекрасного. Так було, доку він не зустрів Франческу в глибині штата Айова, шукаючи мости округу Медісон, а знайшовши щось набагато більше. Цей роман можна вважати наївним, розбещеним, «рожевим» та несправжнім. Проте, як на мене, демонстрація сильних почуттів, які не завжди збоку виглядають красивими – це важливо. Це допомагає зрозуміти, що не все має бути «вилизане» і бути ідеальним. Іноді люди дивляться один на одного із захопленням та жагою, і між ними створюється хіба не магічний зв’язок. Можливо зовсім ненадовго, бо одна з них має обов’язки та зобов’язання, репутацію та сім’ю яких не може покинути, а інший занадто правильна людина, аби змушувати когось до чогось. Отак і залишається це кохання в спогадах, думках та мріях. Та звісно ж у декількох листах, що водночас несуть в собі настільки багато, але сказано в них так мало.

Ця книга про красиве кохання, обов'язок і про самотність. Роман про вічне, про те почуття, про яке важко писати, бо написано дуже багато. У цій книзі сто з лишком сторінок, але запевняю, що кожен рядок зачепить вас, огорне своїми чарами і виверне душу навиворіт. Вони зустріли одне одного невчасно. Пронизлива, чуттєва, сумна історія завдовжки у 4 дні між Франчеською Джонсон і Робертом Кінкейдом. Розповідь про те, як за такий короткий час відбулося кохання довжиною у життя між зовсім різними людьми з насправді спорідненими душами. "Воно називається "ми". Воно — це ми самі, які втратили самих себе, але створили щось нове — переплетення нас обох." Це не просто книга, це розрив у розумінні, що важливо, а що потрібне. Це історія одного кохання, якому не судилося стати щасливим. Я рада, що прочитала цю книгу. Не всі історії можуть викликати стільки емоцій. Дуже рекомендую.? Якщо ви шукайте, що почитати затишним вечором, це ідеальний варіант.

Книга дуже маленька, 156 сторінок, буквально на один вечер. Але цей вечір ви проведете в компанії з гарною книгою. Вона ніжна, чуттєва і приємна. Книга про кохання, про вміння відпускати кохану людину як би складно не було. Не дивлячись на те що в книзі багатенько опису процесу створення фото, але книга мені сподобалась. Події в книзі відбуваються влітку, але літньому опису наскільки мало виділено, що книгу можна читати в будь-яку пору року.

якщо ви попросите мене описати цю книгу одним словом я відповім вам "любов". ця книга — це шедевр. це почуття у чистому, неосяжному вигляді які якимось чином перетекли з емоцій у слова. це двоє людей які за 4 дні покохали і втратили. це те на що не шкода витратити дві години, а потім ще дві аби усвідомити все. всі слова, всю історію, всі події і весь сенс. але почнімо спочатку. сюжет розповідає про двох дорослих людей, у неї є сім'я — чоловік і діти, а ще ферма. у нього — фотоапарати та поклик серця. на двох у них є 4 дні, і події всієї книги розгортаються саме тоді, коли він (роберт кінкейд) приїздить в округ медісон аби знимкувати криті мости. вони зустрічаються випадково і одразу між ними виникає напруга, те саме відчуття забороненого, але такого бажаного. як ви могли зрозуміти, це історія забороненого і дуже щирого, до біса справжнього, кохання. вся розповідь ведеться від третьої особи, має багато влучних слів, багато цитат які актуальні і досі. а ще має на диво мало сторінок, всього 160, і цього об'єму вистачає аби розповісти історію яка навіки поселиться у ваших серцях. тут описані здорові стосунки, справжні почуття, найгарніша сцена сексу яку я коли-небудь читала, найчуттєвіша, яка не просто про фізичну близькість, а радше про духовну. і це неймовірно. ці 160 сторінок це певно найкращий роман який я читала за останні 18 років свого життя. про нього має знати більше людей, бо ця книга — це сама любов.

Вона — дружина фермера і мати двох дітей.Він — самотній фотограф і останній ковбой? Рекомендую цю книгу всією душею❤️‍?Особливо, якщо любите чуйні історії?Я дуже давно плакала над книгами, але ця крихітка розбила моє серце. ?Вони мали всього 4 дні.Але за ці декілька днів вони відчули кохання настільки сильне, що не забували один про одного ні на мить, аж до самої смерті. Спойлер✊?⬇️ На останньому розділі, в якому музикант розповідав про Роберта, мені було так сумно за те, що історія Франчески і Роберта закінчилась так швидко?Вони відчували себе щасливими коли були разом, але через обов’язки і страх вони так більше ніколи і не зустрілися??Це крає моє серденько?