Рей Бредбері

Майбутнє. Після двох атомних війн світ змінився. У нових реаліях люди не хочуть думати, спілкуватись та помічати щось, за межами телеекранів. Більше немає веранд, адже тепер ніхто не цінить спілкування та час проведений разом. Будинки стали вогнетривкими, тому немає пожеж.
Книжки заборонено читати, адже вони наштовхують на роздуми, а роздуми визивають суперечливі почуття.

Тепер в цьому світі цінується безтурботність. Саме тому професія пожежників набуває нового сенсу.

Пожежники — спалюють книжки, вони допомагають позбутись «хвороби».

А що буде, якщо один пожежник спробує врятувати книгу? Чи наважиться він її прочитати?

Чи залишилось в цьому світі місце для інтелектуалів та інтелігентів?

"Їх треба спалити, щоб вони не спалили тебе. Вогонь палає ясно, вогонь очищає"

Ґай Монтеґ — пожежник і його робота — спалювати книги. А також будинки, в яких ці книги знаходять, бо у технологічно розвиненому суспільстві панує повна заборона на книги. Чому?

Для того, щоб зробити суспільство щасливим, адже книги створюють суперечливі думки у людей, змушують вигадувати різноманітні теорії. Щоб люди не цікавилися книгами, влада створила купу пристроїв, які завантажують час та думки мешканців — телеекрани на всю стіну, портативні радіонавушники, беззмістовні журнали тощо. Паралельно з цим людям нав'язують ненависть до книг, а тих хто їх зберігає, арештовують.

"Людині притаманна неприязнь до всього незвичайного"

Монтеґ переконаний у правоті своїх дій, поки не зустрічає свою нову сусідку Кларіс Маклелен, яка суттєво відрізняється від усіх його знайомих. Вона цікавиться природою, людьми, почуттями та світоустроєм, тому таких як вона вважають небезпечними для суспільства. Дівчині вдається переконати Ґая, що можливе і інше життя. Він починає задумуватися над причинами такого світопорядку та тим, що можна змінити.

"Той, хто не створює, мусить руйнувати"

Зрештою Монтеґ покидає місто під час переслідування та доєднується до прихованого спротиву людей, які раніше були залучені до освітньої сфери і втратили все за останні 40 років.

Перші 60 сторінок йшли тяжко, але потім я аж втягнулася (що видно по стікерам) і проковтніла книгу за день.
Тема твору дійсно важлива і актуальна - створення суспільства, в якому люди не вміють і не бажають мислити самостійно, цю функцію за них виконують ЗМІ, через які уряд транслює потрібні меседжі.

Мені неабияк відгукнулися ідеї про важливість знань та прозріння суспільства, якими просочена книга. В наш час дуже важливо, аби люди розуміли себе та усвідомлювали те, що відбувається навколо них.

Це була довга подорож, адже я читала по 1-2 оповідання за раз, відкладала, переключалась на інші книжки, але поверталась, щоб поритись в цій шкатулці з коштовностями ще і ще. Оповідання різні за жанром, довжиною, сетингом, але в кожному є щось заворожливе, як завжди у Бредбері. Найбільше вразило оповідання "Вишивання", дуже жаске. Дуже люблю його оповідання про космос.
І хочу поділитись кількома цитатами-перлинками, знайденими в цій скрині скарбів:

- А я завжди гадав, що Бог може бути тільки серйозним.
- І при цьому створити качкодзьоба, верблюда, страуса і людину? Я вас прошу! -- засміявся отець Перегрин.

Коли дівчина закохується, вона зовсім втрачає глузд. Саме на це й попадається чоловік. Він думає: "О, яка мила й дурненька дівчина, вона кохає мене, одружуся-но я з нею". Він одружується з нею, а одного чудового дня прокидається й бачить: вся замріяність його дружини кудись щезла, повернувся весь її тверезий глузд і висить тепер, як білизна, по всьому будинку. Отак чоловік і опиняється мов на безлюдному острові, сам-один у квартирі, з фатою у руках, що раптом перетворилася на ведмежий капкан, з метеликом, що перевтілився в осу.

Якби початок вечері затримався ще хоч на мить, картопля б охолола, а бабуся-навпаки.

Людям, як автомобілям, час від часу треба перевіряти гальма; гальма своїх відчуттів, розумієте мене? І акумулятори, і вогні, і реакцію, і ставлення до життя

Марсіанські хроніки» – науково-фантастичний роман, що розповідає про майбутню колонізацію людьми Марса. Цей твір спрямований розкрити нам взаємовідносини людини з інопланетним середовищем і природою. Коли на Землі стався ядерний вибух, люди вирішують колонізувати Марс і знищити його населення - марсіан. Всі оповідання об'єднані одним - природою людини, її наполегливістю, жорстокістю, прагненням до знань і прагненням до завоювань. Ми спостерігаємо за розвитком Марсу у різні періоди: від заселення марсіанами - до загибелі, від загибелі - до заселення людьми. Але якби прикро не було, але ми бачимо, що людська сутність не змінюється. Вони намагаються перенести свою культуру на Марс і ці погані звички нікуди не діваються: продовжують пити, викидати сміття під ноги, накопичують гори хламу. Автор цим твором хотів показати нам, яка доля чекає на нашу планету, якщо люди не візьмуться за розум і не припинять війну. І хоч цей роман фантастичний, але в ньому є велика частина правди і пересторога для людей! Дуже цікава і потрібна книга!!!

Ця невеличка за обсягом книга подарує Вам море теплих, приємних, добрих і позитивних емоцій. В ній кожен із Вас побачить себе маленьким хлопчиком чи маленькою дівчинкою, які на літо приїхали на канікули до бабусі з дідусем. А літо - це найкраща пора року, пора чарівних пригод. Коли можна спати під відкритим небом, рахуючи зірки, купатися на річці, ловити рибу, збирати квіти кульбаби, а ще найприємніше варити разом кульбабове вино, яке як символ і пам'ять про дитинство. Ця збірка невеличких розповідей спонукає нас жити сьогодні, не відкладати нічого на завтра, радіти кожному дню і посміхатися.

Книга містить в собі справжні людські переживання і думки. Книга не має динамічного сюжету, не має захопливого сюжету. Це здебільшого філософські роздуми уже дорослого автора про дитинство, але так яскраво зображені, розповідь ведеться повільно і розмірено. Книга більше підійде тим, хто любить роздуми про сенс буття, про життя.

"Прощавай літо" - продовження історії "Кульбабове вино". Це також тепла, щемка, пронизлива і душевна історія. Але вона вже написана трішки в іншій тональності. Адже в цій частині герой вже подорослішав, вже не такий бешкетник, не наївний хлопчина, а дорослий чоловік, який зріс як емоційно, так і фізично. В книзі простежується ностальгія і сум за дитинством, адже життя швидкоплинне і назад його вже не повернеш. А літо залишається як символ спогадів про дитинство, з яким рано чи пізно доведеться попрощатися. У розповіді ми спостерігаємо за протистоянням молодості і старості. Але як би ми не нарікали на старість, але до літніх людей треба прислухатися, адже у них є життєвий досвід. Книга досить світла, але сумна, адже в ній є життєва філософія: людина розвивається поетапно і настане такий момент, коли дитинство піде безповоротно. Раджу дану книжечку, адже вона не залишить Вас байдужими!

🖇 гарна, атмосферна історія
🖇 навіює ностальгію за шкільними канікулами влітку, але читати варто у будь-яку пору :)
🖇 підійде для рівня В2 (багато цікавих слів та виразів, які хочеться запам'ятати та використовувати потім у житті)

улюблена цитата:

All I know is I feel good going to bed nights, Doug.
That's a happy ending once a day. Next morning I'm up and maybe things go bad. But all I got to do is remember that I'm going to bed that night, and just lying there a while makes everything okay!

Люблю творчість Рея Бредбері, те як він пише і про що.
Мило, місцями химерно. Проте, частково мені було нудно читати цю книжку, але найбільше сподобався розділ про медсестру і привида)

Я вже колись писала, що одночасно читаю декілька книжок одночасно. За звичай це не менше 4. Перша це обов’язкова, друга, ту яку читаю перед сном, третя яка необхідна для навчання (як правило англійською) і четверта «дорожна». Та що подорожує зі мною в сумці, яку я читаю уривками в метро, чи в потязі, між парами і в парку на лавці, коли даю собі хвилинку перепочинку. Вчора я дочитала таку книжку - «Кульбабове вино» Рея Бредбері від видавництва «Богдан». В цю осінь, коли в гуртожитку довго не вмикали опалення, це книжка, невеликого формату, стала для мене символом минулого літа, яка увібрала у себе радість, тепло та світлі миті життя.

Я думаю, не потрібно багато розповідати про цю книжку, вона по праву займає своє місце серед шедеврів світової фантастики. Книжка «Кульбабове вино» стала для мене подорожжю у світ спогадів про миті дитинства і тонкої філософії життя. Сюжет поринає у літо 1928 року в маленькому містечку Грінтаун, де 12-річний хлопчик Дуглас відкриває для себе світ, де життя йде за своїм неспішним, але невпинним ритмом, відзначаючи кожен день радощами, болями та простими щирими істинами.

Одна з найсильніших особливостей книжки це її лірична атмосфера, створена унікальним авторським стилем Рея Бредбері. Його опис природи, літнього тепла і «кульбабового вина» — напою, який старший брат Дугласа створює для зберігання кожної миті цього літа, є символом і метафорою збереження спогадів, які зігріватимуть душу у важкі часи. Кожен розділ, немов окрема склянка кульбабового вина, розкриває нову сторінку дитинства і новий аспект людського життя. Я читала, і просто наповнювалась теплом, а на вустах відчувався солодкий смак кульбабового вина, про яке я в реалі навіть не знаю, чи воно існує.
«Кульбабове вино» сповнене тонкими, іноді сумними рефлексіями на теми життя і смерті, радості й болю. Бредбері порушує складні теми через призму дитячого сприйняття, показуючи, як діти поступово знайомляться з болем втрат, з відчуттям часу, що невпинно тече, і з необхідністю відпускати. Я не набагато старша за головного героя, і його світосприйняття надзвичайно близьке і зрозуміле мені…

Дуглас вчиться цінувати кожну мить життя і, попри те, що книга здається простим описом дитячих переживань, вона має глибший сенс. У цьому романі вирують дитячі радощі, однак вони переплетені з важкими, серйозними темами, які задають важливі запитання про життя і його сенс. Цей твір — про спогади, які ми зберігаємо в серці, про дрібні деталі, що формують наше життя, і про те, як ми намагаємося втримати в собі цей невловимий дух дитинства, наче в пляшці з вином.

«Кульбабове вино» — це літературний шедевр, який варто читати вдумливо. Він ідеально підходить для тих, хто цінує поетичний, багатошаровий стиль, кому подобається розмірковувати над філософськими аспектами повсякденного життя. Бредбері створив не просто історію про літо і дитинство, а справжній еліксир пам’яті, який доводить, що справжня краса в простих, але неповторних миттєвостях...

Щиро Ваша #Клякса.

Джим і Вілл – звичайні тринадцятирічні хлопчаки, сміливці та мрійники. Але навіть їм доводиться мовчати про те, що вони побачили. Хто б повірив двом хлопцям із буйною уявою, яким щоразу приписують нові вигадки? Та серед усіх є одна людина, що їм вірить. Це батько Вілла – старий бібліотекар, який мовчки живе серед книжкових полиць. Він знає більше, ніж можна собі уявити, і розуміє більше, ніж варто.

Рей Бредбері — майстер американської літератури, який своїми творами заглиблюється в найтемніші куточки людської душі, піднімаючи теми страхів і надій. Завдяки своїм шедеврам, таким як 451 градус за Фаренгейтом і Марсіанські хроніки, він умів переплести казкову атмосферу з моторошною реальністю, змушуючи читачів замислитися над одвічними питаннями добра і зла.

Після цієї книги ви не зможете сприймати цирк як місце радощів. Усмішки клоунів, яскраві вогні — усе це приховує холодний, темний світ. Тут веселощі — лише маска, під якою криється щось значно страшніше. Тут душу можуть забрати так, що ніхто цього й не помітить.

Ця книга не лякає чудовиськами, що вистрибують із темряви, але пробуджує найпотаємніші страхи, приховані глибоко всередині. Вона створює відчуття, що Зло зовсім поряд, сховалось у тіні. Воно тебе помітило, дивиться, і крок за кроком наближається...

Програмовий твір у 9 класі #програма_зарубіжної_літератури
.
📚Антиутопія Бредбері вражає. Дійсно.
.
📚Перед нами історія пожежника, який не гасить пожежі, а, навпаки, спалює книжки... Але в один момент його життя змінюється. Він намагається врятувати хоч частинку Доброго, світлого і мудрого задля майбутнього людства, яке на межі загибелі.
📚Чому люди стали однакові?Вони мають лише екранних "родичів" і майже не розмовляють. Вони не думають😕
.
📚"Не судіть книжки за їхніми обкладинками" (с)
.
📚Може ще не пізно зазирнути за обкладинку і щось змінити?Може саме від нас залежить яким буде світ через сотні років?
.
📚Рекомендую роман всі😊І великим, і маленьким. Всім, хто не боїться думати. Не дайте затягнути себе у те, що оточує героїв роману Рея Бредбері☝
.

Всі знають Рея Бредбері, як автора культового роману “Кульбабкове вино”, але мало хто знайомий з його талановитими оповіданнями.

Оповідання автора неможливо визначити за стилем, тому що автор наплював на всі канони та змішав їх. Прооте, самі від цього вони перетворились з гарних на незабутні.

Кожне оповідання це наче подорож у казковий, невідомий світ, в якому ти ніколи не знаєщ що тебе чекає. Герої в оповіданнях справжни люди в яких автор підкреслив самі невловими риси характери, але самет ті, які створюють справжний портрет особистості.

Часом я до останньої сторінки не могла осягнути ідею письменника, але це не заважило насолоджуватись текстом.

Чудовий збірник для знайомства з творчістю автора.