Кульбабове вино

Кажуть, "Кульбабове вино" - культова книга, культовий роман. Кажуть, Бредбері - культовий автор, його належить любити і поважати, а романи пестити і плекати і т.д. і т.п. Але не склалося в мене з ним. За великим рахунком, не подобається мені, як він пише, не подобаються його теми. Так, деякі частини начебто і здаються непоганими, але здебільшого все це псевдофілосовська нісенітниця, притягнута за вуха. Однак, можу відзначити, так би мовити, глави роману - про Ельміра Брауна і місіс Гудвотер, і про те, як мати з Томом пішли на пошуки брата. Оце було добре, чудовий гумор, і жахливі переживання. За це Бредбері можна й похвалити.

Загалом, прочитавши, мабуть, найвідоміші твори, склалася не стільки негативна думка, скільки розчарування та впевненість у тому, що автор дуже переоцінений.

Я вже колись писала, що одночасно читаю декілька книжок одночасно. За звичай це не менше 4. Перша це обов’язкова, друга, ту яку читаю перед сном, третя яка необхідна для навчання (як правило англійською) і четверта «дорожна». Та що подорожує зі мною в сумці, яку я читаю уривками в метро, чи в потязі, між парами і в парку на лавці, коли даю собі хвилинку перепочинку. Вчора я дочитала таку книжку - «Кульбабове вино» Рея Бредбері від видавництва «Богдан». В цю осінь, коли в гуртожитку довго не вмикали опалення, це книжка, невеликого формату, стала для мене символом минулого літа, яка увібрала у себе радість, тепло та світлі миті життя.

Я думаю, не потрібно багато розповідати про цю книжку, вона по праву займає своє місце серед шедеврів світової фантастики. Книжка «Кульбабове вино» стала для мене подорожжю у світ спогадів про миті дитинства і тонкої філософії життя. Сюжет поринає у літо 1928 року в маленькому містечку Грінтаун, де 12-річний хлопчик Дуглас відкриває для себе світ, де життя йде за своїм неспішним, але невпинним ритмом, відзначаючи кожен день радощами, болями та простими щирими істинами.

Одна з найсильніших особливостей книжки це її лірична атмосфера, створена унікальним авторським стилем Рея Бредбері. Його опис природи, літнього тепла і «кульбабового вина» — напою, який старший брат Дугласа створює для зберігання кожної миті цього літа, є символом і метафорою збереження спогадів, які зігріватимуть душу у важкі часи. Кожен розділ, немов окрема склянка кульбабового вина, розкриває нову сторінку дитинства і новий аспект людського життя. Я читала, і просто наповнювалась теплом, а на вустах відчувався солодкий смак кульбабового вина, про яке я в реалі навіть не знаю, чи воно існує.
«Кульбабове вино» сповнене тонкими, іноді сумними рефлексіями на теми життя і смерті, радості й болю. Бредбері порушує складні теми через призму дитячого сприйняття, показуючи, як діти поступово знайомляться з болем втрат, з відчуттям часу, що невпинно тече, і з необхідністю відпускати. Я не набагато старша за головного героя, і його світосприйняття надзвичайно близьке і зрозуміле мені…

Дуглас вчиться цінувати кожну мить життя і, попри те, що книга здається простим описом дитячих переживань, вона має глибший сенс. У цьому романі вирують дитячі радощі, однак вони переплетені з важкими, серйозними темами, які задають важливі запитання про життя і його сенс. Цей твір — про спогади, які ми зберігаємо в серці, про дрібні деталі, що формують наше життя, і про те, як ми намагаємося втримати в собі цей невловимий дух дитинства, наче в пляшці з вином.

«Кульбабове вино» — це літературний шедевр, який варто читати вдумливо. Він ідеально підходить для тих, хто цінує поетичний, багатошаровий стиль, кому подобається розмірковувати над філософськими аспектами повсякденного життя. Бредбері створив не просто історію про літо і дитинство, а справжній еліксир пам’яті, який доводить, що справжня краса в простих, але неповторних миттєвостях...

Щиро Ваша #Клякса.