💥 Проковтнула за один вечір — без жодного "мяу". Чесно, дуже зацікавив сюжет.

Один вечір… і, здається, я залишила частину себе на сторінках цієї книги. Вона розбила мене. Знищила💔 Я виплакала всі свої сльози, дочитуючи цю історію о пів на шосту ранку😭 і жодної миті не пошкодувала.. Це неймовірна історія кохання й вірності, які проходять крізь біль, крізь війну, втрати й випробування. Дві часові лінії переплітаються так майстерно, що ти ніби живеш у двох світах одночасно — і кожен з них розриває серце по-своєму💔 Я плакала. Багато. Ця історія, як і усі написані Ребеккою Яррос, залишила слід у моєму серці.. Назавжди. вона варта кожної безсонної години. Кожної сльози. Кожного розбитого шматочка душі.

Дякую!!! ДУЖЕ ДУЖЕ ДЯКУЮ!!!! Я відкладала і довго вагалася, але все ж час настав💓🫶🏻🫶🏻 хай у вас завжди буде світло для читання, ніколи не буде нечитуна та завжди будуть гроші на всі всі ваші бажанки🥹🫶🏻🫶🏻🫶🏻

Ця книга розіб’є вам серце 💔 В хорошому сенсі, бо кульмінаційний момент викликає самі такі емоції 💥 Історія в історії. Письменник Ноа Гаррісон береться дописувати незакінчений роман відомої письменниці Скарлетт Стентон, яка померла. Роман був особистою історією Скарлетт, тож дописати його можливо було лише тоді, коли автор сам би прожив та «відчув» її (авторку). Отже, історії переплітаються, з одного боку Ноа і Джорджия (онука письменниці), з іншого боку сама Скарлетт та Джеймсон, які жили в часи 2-ї Світової. Джеймсон був військовим пілотом, можливо, саме через те, що сама Ребекка заміжня за вже відставним військовим пілотом, і надихнуло зробити її героя пілотом ✈️ Щодо лінії Джорджії та Ноа, їхня сюжетна лінія не може бути окремою від історії Скарлетт, але, все ж таки, її історія мені сподобалася більше. Пробачаючи безліч разів одну людину, яка робить нам боляче, потім іншим не можеш пробачити і однієї помилки, але якщо це справжнє, то воно того варте. Вміння прощати і робить нас людьми ♥️ Одне можу сказати точно, це одна з тих книг, від якої не можеш відірватися, хапаючи сторінку за сторінкою, і не помічаєш, як промайнуло 500 сторінок.

Дууууже гарна книга від написання до сюжету, але попереджаю запасайтеся серветками 🥲

«Якщо це станеться» — це глибока, емоційно насичена історія про випадок, який стає долею, і про кохання, що народжується не з мрій, а з пережитого разом страху. Авторка бере просту, майже кінематографічну ідею — випадкову зустріч у літаку — і перетворює її на багатошаровий роман про життя після катастрофи, зовнішньої й внутрішньої. ~ Іззі Астор — розумна, іронічна, скептична дівчина, яка не звикла довіряти ні людям, ні обіцянкам долі. Нейт Фелан — на перший погляд, упевнений, стриманий, але з глибокими внутрішніми тріщинами. Аварія літака стає для них не лише травматичним досвідом, а й точкою відліку: моментом, коли чужі люди раптово стають найважливішими. Їхні стосунки розвиваються через роки, випадкові зустрічі й невчасні рішення, змінюючись разом із ними — від інстинктивної близькості до болісної дистанції й знову до спроби бути разом. Сюжет вибудуваний фрагментарно, через різні часові лінії. Іноді оповідь зі стрибками в часі може плутати, але саме в цій книзі, це, навпаки, підсилювало мої емоції, додавало глибини й реалістичності почуттям персонажів, і відчувалося певною метафорою до того, що деякі миті ми носимо в собі все життя. Яррос порушує теми травми, втрати, страху втратити знову, вибору між обов’язком і почуттями та крихкості життя, яке може змінитися за кілька секунд. Особливої уваги заслуговує майстерність авторки у створенні реалістичних героїв: їхні реакції, сумніви й мовчання виглядають правдивими й болісно знайомими. Яррос дозволяє героям бути недосконалими: робити неправильний вибір, відкладати щастя, ховатися за обов’язками й страхами. Саме ця недосконалість робить їх живими. Протягом усього читання у мене жодного разу не виникала думка, що описані почуття аж надто неправдоподібні. Навпаки, я повірила в цю загадкову "долю" відразу. І попри важливість тем, піднятих в книзі, для мене ця історія про сміливість жити не "колись", а зараз. Я обожнюю романтичну прозу Ребекки Яррос, тому, звісно, раджу вам цю книгу до прочитання❤️

У романі дві часові лінії: історія Джорджії та лінія її прабабусі Скарлет, події якої розгортаються в Англії на початку війни. Лінія Скарлетт та Джеймсона — неймовірно сильна й емоційна: чуттєва, щемка, а подекуди й трагічна історія кохання на тлі війни. Бомбардування, сирени, невизначеність майбутнього — сприймаєш таке в теперішніх реаліях зовсім по-іншому. Фінал цієї лінії вийшов дуже зворушливим, із таємницями, що зробили історію ще глибшою. До того ж ця лінія показує неймовірну силу сестринської любові — справді прекрасна історія. Натомість лінія Джорджії та Ноа залишила мене байдужою й так і не зачепила до кінця книги. Для мене сюжет майже нічого не втратив би без Ноа. Хотілося б більше уваги саме Джорджії: її внутрішньому світу, таланті та взаєминах із матір’ю Читаючи анотацію, у мене склалось хибне враження, що історія буде про Джорджію - для мене ж вона була про Скарлетт.

Книга - неймовірна! Цікаві сюжетні лінії, легко читається. Поєднання минулого з сучасним, люблю таке поєднання. Із захопленням читала, переживала, плакала, багато плакала, особливо наприкінці книги. Розв'язка - неймовірна! 😭😭😭 Раджу до прочитання! 🥰