Як завжди, авторка пише неперевершено, з такою глибиною, що майже розбиває. Читається досить швидко, і так хочеться, щоб в кінці історія не довела до сліз, як це притаманно книгам авторки. Тут маємо і втрати, сімейні непорозуміння, проблеми вибору, безпомічність і зради. Герої прописані цікаво, я прям занурювалася в цю внутрішню боротьбу головного героя з самим собою, його переживання і особливо незмогу пробачити собі

Ця частина значно важча емоційно. Герої проходять через ще більше випробувань, і ти відчуваєш кожен їхній біль. Особливо сильно вражає атмосфера — постійне відчуття небезпеки, ніби щось погане ось-ось станеться. Було відчуття, що історія стала темнішою і серйознішою. Тут менше «легкості», зате більше драми, внутрішніх переживань і складних рішень. І саме це робить книгу такою сильною — вона реально чіпляє. А фінал… це просто удар. Після нього сидиш і не знаєш, що робити далі, бо емоції переповнюють. Не дивно, що багато читачів писали, що ця книга їх «розбила»

Книга «Четверте крило» справила на мене дуже сильне враження. Вона буквально захопила мене з перших сторінок і не відпускала до самого кінця. Я постійно переживала за героїв, хвилювалася разом із ними і навіть ловила себе на тому, що не можу зупинитися читати. Особливо мене зачепила головна героїня — вона така жива і справжня. Їй страшно, їй боляче, але вона не здається, і це дуже надихає. Її шлях — це не просто пригоди, а справжня боротьба за життя і за своє місце у світі.

Що ж… Від цієї книги я не очікувала нічого, але уявляла її собі геть інакше. Для мене ця історія стала справжньою несподіванкою: цікавою, насиченою та доволі повчальною. Сюжетна лінія не пласка, хоча й місцями доволі передбачувана. Персонажі яскраві, не схожі один на одного. Авторка чудово описує впізнавані чесноти та вади суспільства, розкриває питання підтримки та відданості, жаги до влади, зради, змагань та амбіцій, щирої дружби й захоплення, самопожертви та саморуйнування. У книзі було багато поворотів, під час читання яких зʼявляються особливі почуття до головних героїв: емпатія, повага, страх та іноді навіть іспанський сором? Дракони – це окрема любов, а саме: їх всесвіт, характери, поведінка та ставлення до людей та один до одного. Почуття гумору і саркастичні нахили Терна – просто неймовірні. Для когось ця історія може виявитися банальною, не цікавою або ж занадто примітивною. У моєму випадку – це був просто дитячий захват, щира радість і найтепліші почуття. Мені сподобалася книга, попри велику кількість гнівних відгуків. Читалася вона дуже легко, занурювала в себе і повністю забирала на себе всю увагу. Я люблю цей «вайб» навчання, студентського життя в різних його проявах і формах, тому мені прям дуже зайшло. Були моменти, що змушують серце битися частіше. А фінал просто вартий того, щоб до нього дійти. Після прочитання залишився післясмак «хочу ще», тому обовʼязково продовжу для себе цю серію. Може і моя оцінка вже стала «кліше», але я не жадібна, адже історія мені сподобалась. Тому так і буде?

? Проковтнула за один вечір — без жодного "мяу". Чесно, дуже зацікавив сюжет.

Один вечір… і, здається, я залишила частину себе на сторінках цієї книги. Вона розбила мене. Знищила? Я виплакала всі свої сльози, дочитуючи цю історію о пів на шосту ранку? і жодної миті не пошкодувала.. Це неймовірна історія кохання й вірності, які проходять крізь біль, крізь війну, втрати й випробування. Дві часові лінії переплітаються так майстерно, що ти ніби живеш у двох світах одночасно — і кожен з них розриває серце по-своєму? Я плакала. Багато. Ця історія, як і усі написані Ребеккою Яррос, залишила слід у моєму серці.. Назавжди. вона варта кожної безсонної години. Кожної сльози. Кожного розбитого шматочка душі.

Дякую!!! ДУЖЕ ДУЖЕ ДЯКУЮ!!!! Я відкладала і довго вагалася, але все ж час настав????? хай у вас завжди буде світло для читання, ніколи не буде нечитуна та завжди будуть гроші на всі всі ваші бажанки???????

Ця книга розіб’є вам серце ? В хорошому сенсі, бо кульмінаційний момент викликає самі такі емоції ? Історія в історії. Письменник Ноа Гаррісон береться дописувати незакінчений роман відомої письменниці Скарлетт Стентон, яка померла. Роман був особистою історією Скарлетт, тож дописати його можливо було лише тоді, коли автор сам би прожив та «відчув» її (авторку). Отже, історії переплітаються, з одного боку Ноа і Джорджия (онука письменниці), з іншого боку сама Скарлетт та Джеймсон, які жили в часи 2-ї Світової. Джеймсон був військовим пілотом, можливо, саме через те, що сама Ребекка заміжня за вже відставним військовим пілотом, і надихнуло зробити її героя пілотом ✈️ Щодо лінії Джорджії та Ноа, їхня сюжетна лінія не може бути окремою від історії Скарлетт, але, все ж таки, її історія мені сподобалася більше. Пробачаючи безліч разів одну людину, яка робить нам боляче, потім іншим не можеш пробачити і однієї помилки, але якщо це справжнє, то воно того варте. Вміння прощати і робить нас людьми ♥️ Одне можу сказати точно, це одна з тих книг, від якої не можеш відірватися, хапаючи сторінку за сторінкою, і не помічаєш, як промайнуло 500 сторінок.