Не довіряйте цій книзі. Вона починається, як казка. Ви думаєте: «О, буде щось миленьке — з блискітками, подорожами і щасливим кінцем». А потім вона різко повертає вас у реальність. Вперше видана у 1968 році, «Остання з однорогів» зовсім не здається застарілою. Навпаки, вона тонка, іронічна і філософська — читається не гірше за сучасні бестселери. Це історія про Одноріжку — ніжну безсмертну істоту, яка дізнається, що, можливо, вона остання зі свого роду. Вирушає у світ, щоб дізнатися, що сталося з іншими. На своєму шляху вона трохи втрачає себе, але знаходить нові відповіді й зустрічає цілу низку незвичайних персонажів: Шмендріка — чаклуна, який не завжди вміє чаклувати, Моллі Гру — жінку, що довго чекала на диво, але зустріла його запізно, і Принца Ліра — не дуже вправного героя, але здатного на щиру любов. Ну і головного антагоніста — Червоного Бика. Це історія про втрату, страх, дорослішання і мужність залишатися собою, навіть якщо ти — магічна істота у світі без магії. У кінці видання є повість-доповнення «Два серця», де ми знову зустрічаємо деяких героїв. Вона коротша і простіша, але емоційно і сюжетно завершує основну історію. Ця книжка не для тих, хто хоче стрімких пригод чи битв із драконами. Але якщо дати їй шанс — вона розквітне. І її хочеться перечитати, коли подорослішаєш. Або коли знову починаєш вірити в єдинорогів.

Обкладинка — любов із першого погляду. Купила, не читаючи анотацію (і правильно зробила). Всередині — зовсім не те, чого очікуєш. Точніше, до такого просто неможливо підготуватися. Це щось на межі між казкою для дорослих і серіалом про італійську мафію. Чесно — дуже незвично. Пітер Біґл написав щось тонке, красиве й трохи божевільне. Уявіть: сільський італієць Клаудіо Б’янкі, затятий прихильник тиші, віршів і власної ферми. Навколо — ні душі, тільки пес, коза й іноді листоноша з рекламою. І тут, ні з того ні з сього, на його порозі з’являється... єдиноріг. Зовсім справжній, золотисто-білий. А ще тут є любовна лінія (трохи дивна), мафія з класичною «пропозицією, від якої краще не відмовлятися», і навіть віра в диво. Чесно? Я досі не впевнена, чим була ця історія: чарівною казкою, алегорією, критикою патріархальних уявлень про кохання? Але точно знаю — вона зачепила. А це, погодьмося, для невеликої книжки на сотню сторінок — дуже добра ознака.

Скажу чесно, я дуже скептично ставилась до цієї історії, адже сприймала її більше як казочку, ну бо однороги. Але в якийсь момент я відчула, що ця історія більше чим просто казочка, адже в ній гірка історія кохання, в ній про те, що лише віра в себе і свої сили є тим рушієм який допомагає подолати найбільші проблеми, що не дають рухатися вперед, не дають жити й бути собою. Вона про те, що інколи потрібно щось змінити кардинально, щоб побачити проблему з іншої сторони, отримати новий досвід і пізнати силу що прихована всередині за страхом бути висміяним чи неприйнятним або ж переможеним. Гіркою ноткою в ній є відчуття втрати свого я і реальності, яка втікає і її неможливо втримати й лише ті, хто знають тебе найближче і найкраще, можуть зрозуміти, підказати й направити в важкий час забуття чи втрати віри й впевненості в собі. Все те ви знайдете поміж рядків, а от сама історія про Однорожку, яка буда останньою з однорогів. І саме їй випала нагода знайти своїх і визволити із-під копит та рогів ворога, що тримає їх ув'язненими в невідомому нікому місці. На своєму шляху вона знайде тих, які стануть вірними друзями, будуть готові на все заради неї. Але одна непередбачувана обставина переверне все з ніг на голову і поставить їхню мету під загрозу, хоча й саме це покаже Однорожці інше життя, наповнить її відчуттями, подарує їй найсвітліше відчуття яке може пізнати дише людина, і саме це і дасть їй силу боротися із ворогом, що тримає інших однорогів ув'язненими. Також ми знайомимося із королем Ліром, із його непростим життям, обов'язками які він змушений виконувати і з найбільшою пожертвою його життя, що не пройшла безслідно, а поселила в його душі смуток і тугу. В цій історії не буде хеппі енду, вона як і реальне життя із гіркотою і розумінням, що інколи нам приходиться жертвувати найціннішим в нашому житті. Ми бачимо, що інколи краще героїчна смерть, аніж скніння в забутті у власній кімнаті. Хоча я не отримала жодного захоплення від історії, та все ж вона була сильною в плані думок та посилу.

Клавдіо Б'янкі - самотній 47-річний калабрійський фермер, господарство якого розкинулось по пагорбах на носку італійського чобота. Він доглядав за фермою більше з необхідності, впертості чи просто за звичкою, аніж для задоволення. У вільні хвилини полюбляв спокійно розмірковувати, мирно пахкаючи люлькою, і писати вірші. Саме поезія дарувала йому справжню втіху. "Утіху дарувало й те, що він мешкав у старому будинку, до якого бігла ґрунтова дорога, а він проживав життя, яким люди жили у дев'ятнадцятому сторіччі (і він це чудово усвідомлював), якщо не зважати на електрику, газ і телефон, що тижнями не озивався." Товариство Клавдіо здебільшого складали його тварини: старий пес, корови, коти й цап. У гості регулярно зазирав лише Романо Мускарі - поштар і давній друг. З іншими людьми він перетинався вкрай рідко і явно не прагнув цього. Тихий, розмірений і трохи відлюдний стиль життя був Клавдіо до вподоби. "Давним-давно Всесвіт і Клавдіо Б'янкі домовилися не турбувати один одного". Так було аж до одного погідного й морозного ранку, коли стоячи на ґанку фермер помітив у винограднику… єдинорога ?. Ця несподівана з'ява змінила життя фермера (і не тільки його) найдивовижнішим чином. Побачивши її, Б'янкі зрозумів, що двадцять перше століття некерованою вантажівкою неминуче вріжеться в його життя і світові, який він знав, настане кінець. Задля чого ця казкова істота виринула з казок і легенд у цей найпівденніший закуток Італії? Чим привабив її "старий чоловік, що мешкає з купкою старих тварин на Богом забутій фермі на схилі пагорба"? І що означатиме поява міфічної істоти в сучасному світі? Це поетична, емоційна, меланхолійна, некваплива книга, чарівна казка, органічно вплетена в реальність. Є тут трохи драми, дещиця напруги й крихта страху, але є місце і для романтики, мрій і добра. Подібні книги я читаю вкрай рідко, але такий магічний реалізм мені до вподоби. Книга зовсім невеличка, лиш 112 сторінок досить великим шрифтом, але зуміла подарувати хороші враження.

Ця книга мене перенесла в дитинство і у світ казок. Адже і сама історія дуже казкова, хоча водночас глибока, і навіть трішки філософська. ⠀ Це класичне фентезі. Мені чимось трішки було схоже на «Гобіта» Толкіна. Я б назвала його подорожнім, пригодницьким, коли є герої, які подорожують і мають пройти певний шлях, щоб досягти своєї мети. ⠀ Однорожка, яка залишилась сама, вирушає на пошуки свого племені, яке пропало безвісти. Вона не знає навіть, чи живі інші однороги, але якесь сильне почуття спонукає її покинути знайомі краї та піти в невідомість. Подорожуючи, Однорожка знаходить нових друзів, але також і ворогів, втрапляє у небезпечні ситуації, але й знаходить нові можливості та відкриває незвідані для неї почуття. ⠀ Мені сподобалось, як книга написана. Тут поетична мова, дуже багато порівнянь, зворотів, описів. Дуже лірично, емоційно. У книзі є балади, вірші, поезія. Вона невелика, але я читала її кілька днів, тому що цей текст треба смакувати, а глибину твору — досліджувати. ⠀ Адже автор додає у книгу багато відсилок до інших романів, людей, історичних постатей, легенд. І це все переплітається і творить нові образи та ідеї. Інколи деякі алюзії та трактування інших романів було важко зрозуміти, бо я не читала їх або вони просто складні для мене були? книга розглядає такі теми як героїзм, пошук свого місця, ідентичність, кохання тощо. ⠀ Ця історія одна зі 100 кращих фентезі-романів усіх часів за версією Time. Я можу зрозуміти, чому так, адже в цій книзі багато символізму, вона глибока і філософська, змушує задуматися. Але її не легко зрозуміти та усвідомити. ⠀ Я все ж таки люблю більш динамічне фентезі. Саме тому особисто для мене ця книга не стала дуже захопливою. Хоча історія залишала по собі теплі почуття, і відчуття казковості. Але й суму теж. ⠀ ?Тут ще є доповнення — «Два серця». У цій повісті розкривається доля інших героїв, які стали для Однорожки друзями. Було цікаво почитати і його.

Щоб там автор не хотів глибокодумно сказати цією історією, я то не оцінила (бо котиків... і решту тваринок любити треба, а не оте от усе лайно). Зірочки лише за перші непогані 50 сторінок. Решта — даремно витрачений час і зіпсований настрій.