Чудовий ретродетектив. Все, як я люблю: історичне тло, любовна лінія і пошуки зниклих скарбів (в даному випадку золота Петлюри). Книга читається швидко, легко. Історичне тло переносить нас в епоху початку двадцятого століття (саме 1920 - ті роки). Радянська влада, яка насувається. Українська влада, що намагається втримати позиції. Підпільна боротьба. Ну і різні думки людей на одні ж і ті самі події. Дуже цікавою для мене була постать Варвари. Я до останнього хвилювалась, яке рішення вона прийме: переконання переможуть чи кохання. Раджу усім любителям ретродетективів.

Вперше після І. Вільде "Сестер Річинських" читала таку цікаву сагу. Українська родина Луциків у кількох поколіннях — кохання, зради, дружба і все це переплетено з історією України від Австро-Угорщини і Польщі до радянської України, заслання і каральної психіатрії. Дуже легко читається. Неочікувані сюжетні повороти і розв'язки! Можливо цією трилогією зацікавляться режисери — вийшов би непоганий серіал! Рекомендую!

"Поки не буде в нас своєї України, незалежної, то і долі в наших дітей не буде" - слова одного з героїв трилогії можна сміливо вважати основною тезою твору! Прочитала на одному диханні, хоча і три книги ?. Авторка використовує у тексті біблійну історію про Каїна та Авеля, що наскрізно проходить через кілька поколінь Луциків з Гусятина на Тернопіллі. Перша книга — це історія Івана і Богдана та підступної Магди на тлі української історії — революція, громадянська війна, Крути, Галицька армія, УНР і до приєднання Західної України до СРСР. Кінцівка першої частини просто вразила сюжетною розв'язкою. Друга книга — вже історія синів Івана — Петра та Семена та їх дружин Стьопи та Сабіни. Розкуркулення, заслання, допомога повстанцями, зрада (і не одна!). Цікаво, колоритно, без прикрас показано життя в таборі, а потім на поселенні двох братів. І паралельно виживання двох жінок із малими дітьми під час жорстких і каральних дій НКВС (зради, відмова від батьків, страшні злочини і не менш страшні ПОКАРАННЯ!). А вже 3 книга розповідає про взаємини дітей Петра та Семена на тлі руху шістдесятників, каральної психіатрії та примирення. Досить насичена трилогія. Рекомендую! Це українське про Україну!

Остання книга циклу і скажу відверто, вона мені сподобалася. @o.sa_flowers_writer не стримувала свою фантазію і закрутила шпигунський детектив з сильною любовную темою. Ну, класно ж? Про що? 1921 рік у Проскурові. Совєцька влада намагається приборкати місцевих, які чекають на повернення Петлюри. То ж у місті діє підпільна націоналістична група на чолі з отаманом Чорним, який навіть організував напад на ЧК. Хоча усе не так оптимістично, як здавалося спочатку (усе, як і зараз): "— Добрих новин нема, — зітхнув той. — Між нашими балакають, що днями в Ризі підпишуть мирний договір між Росією і Польщею. — А Україна в ньому де? — Ото ж то й воно, що ніде. Боролися-боролися, а в результаті — пшик." Міліція, до складу якої входить і наш старий знайомий Лаврентій Кошко, намагається схопити "бандитів". Для посилення ефективності роботи прибув досвічений співробітник - Віктор Черкасов, який, окрім іншого, розшукує і скарби, що залишив Петлюра. І усе б нічого, але і в отамана Чорного, і в Черкасова закохуються представниці прекрасної статі, то усе закручується ще більше Не можу розповісти більше, бо не хочу навіть натякати на розвиток цих детективно-любовних віражів, краще почитайте самі)

Цікавий формат біографії, виявляється це ціла серія видавництва Фоліо «мистецькі біографії», де в художній формі оформлені біографії відомих людей. Напевно борцям за достовірність фактів краще не читати. Сподобалось книжка тим, що за пару днів, які я провела з нею, я відчула характери та точно запамʼятала події в житті Ольги Кобилянської!

Вся серія книг дуже сподобалася. Читається легко і цікаво.

Третя книга в серії, друга в циклі. Цього разу 1917-1918, буремні роки, коли зміни стосувалися не лише держав, але й простих людей. Але на цих руїнах всупереч усьому цвіли квіти кохання Про що? Про Проскурів, національно-визвольні рухи та про людей, які стояли за усім цим. Отже, в Проскурові нарешті з'явився український рух. Але не усі українці готові були долучитися до нього. Були такі, як Лаврентій Кішка, поліцейський, яким вертіла його розбитна дружина, були й такі, як фотограф, колишній мореплавець Юрій Юргилевич, який намагався загоїти давні рани, як фізичні, так і душевні. Але були й молоді та завзяті, що почали свою боротьбу. "...ми всю ніч агітували їх, розказували про історію України, її утиски Росією, багатство держави та переваги її самостійності. Показали їм всіх кандидатів на членів управи і голову. Але в перемозі ми й з тим були не впевнені, тому довелося об’єднуватися з єврейським робітництвом і обіцяти їм одне місце в управі. Буржуазні євреї йшли за росіянами. Верхола ще в залі запропонував об’єднатися з поляками, але ті гордо відмовилися. І даремно — як дійшло до голосування, то виграли ми!" Але згодом через угоду до міста увійшли австрійські війська, які, хоч і не дозволили більшовикам захопити владу, але й самі почали свої брудні ігри. Тому у місцевих діяло негласне правило не спілкуватися із зайдами. Коли ж до влади в Києві прийшов гетьман Скоропадський, з авіапошти був вкрадений важливий лист, а сам пілот зник. І яким боком до усього цього медсестра Ксеня, закоханий у неї Юргилевич, таємне товариство? Та чи впорається з офіційним розслідуванням Кішка? І якщо любовна лінія залишила на душі сум, бо я такого не люблю, то авантюризм героїв дуже потішив. То ж пропоную і вам зануритися у це атмосферне ретро і з'ясувати, що я мала на увазі під "такою" любов'ю.

Я читаю не першу книгу про містичний Проскурів. Але нарешті у моїй голові інформація розмістилася по поличкахх) Отже, раніше ця область була Кам'янець-Подільською (до 1954), тоді ж Проскурів перейменували у Хмельницький і зробили його обласним центром. Отже, Кам'янець і Проскурів - це як Кельн і Дюссельдорф) Про що? Про відкриття препарату, що допомагає виграти битви, знищує ворогів. Зважаючи на його силу, проводяться спецоперації з пошуку його формули для виготовлення й використання (не дай Боже). Скажу чесно, інколи я навіть сміялася, бо маю великий сумнів, що такий сумбур міг відбуватися насправді. Але, менше з тим, історична частина цього ретро-роману мені сподобалася.Дуже. Отже, у Хмельницькому помирає антиквар, його дочка Ляна приїздить з Києва, щоб розібратися з його справами, але натомість потрапляє у справжній шпигунський роман - квартиру та магазин обшукують, продавця викрадають, людей допитують. А за самою дівчиною починають упадати відразу двоє чоловіків. Паралельно показується історія родини Деревоєдів. І це історія любові, визволення, смертей та вбивств. Початок 20 століття завдав тут немало лиха "— У нашому Проскурові кого лише нема. Більшість — євреї, багато поляків, трохи українців. І майже в кожній хаті свої звичаї і мова. — Бо справжні нації саме в тому й тримають свою міць. А штучні нав’язують це силою. І поки дехто цього не розуміє — маємо волю. Але лещата стискаються. Згадаєте моє слово: ще трохи — і за рідну мову чи звичаї вбиватимуть." Це перша книга з чотирьох, читається легко. Повторюся, що історична частина мені сподобалася більше, бо мій життєвий досвід не дав мені змоги беззастережно повірити у події 2018 року. А вам?