Цей комікс дається дуже важко. І через дуже своєрідну мальовку, і через життя і поведінку головної героїні, але передусім через тему, навколо якої будується вся історія. Спокійне життя, далі тривожні дзвіночки, які малолітня Маржан помічає, спостерігаючи за своїми родичами, але не зовсім розуміє, а потім раптовий вибух ісламської революції, який перевертає всю країну і відбирає у молодшої Сатрапі відчуття "дому" назавжди. Таке враження, ніби всюди, куди не завернеш на її життєвому шляху, правильного варіанту, правильної відповіді чи елементарної безпеки просто не існує. Якщо ти встигла поїхати зі своєї батьківщини, тебе чекає вимушене існування з родичами, які завжди дивитимуться на тебе згори вниз або поневіряння незнайомими місцями без жодної монети в кишені. Якщо ти лишилася в Ірані, то маєш труситися щобожого дня, підсвідомо чекаючи, а чи не заберуть наступним когось із твоїх рідних, а паралельно мовчки дивитися, як людей карають за ще вчорашні звичні дії, а багаття, в яких спалюють твоє нещодавнє життя, охоплюють все більший простір. Що спільного? Ти більше ніде не зможеш почуватися "своєю". Ця історія не має щасливого кінця. Не має і моралі - Маржан здатна як і на вольові, ризикові, так і на відверто ниці вчинки. Саме це й показує, що вона - людина. Людина, яка втратила своє надійне "завтра". "Персеполіс" - демонстрація життів тисяч людей, і один образ тут насравді дорівнює ста. Можлмво, саме тому настільки незручно його й читати.

Я вкрай рідко читаю комікси чи мальописи, ну цей був непоганий, наче. Не знаю що тут сказати, я не звикла до таких маленьких історій. Має доволі сумний післясмак, намальовано просто, але з родзинкою, для мене цікавий досвід читання чогось подібного.

З плюсів: добре, що свого часу я витратила на це лише смішні 60 грн (вже навіть не пам'ятаю, як це мені вдалося). З мінусів: а могла б краще поспати ті 2 години, які пішли на читання. Коротенька чорно-біла (у всіх сенсах) історія про те, як чоловік шукав-шукав заміну своєму зламаному музичному інструменту, не знайшов, ліг та вмер [місце для фінальної заставки з Ералашу]. #Дафа_не_радить. Реально, абсолютно необов'язкова річ, в якій вам буде спочатку не цікаво, а потім ще й незрозуміло, причому з багатьох причин. Екзистенційні питання "нащо?", "хто поверне мені найкращі 2 години життя?" картатимуть ще довго. Розумію бажання авторки якось відзначити пам'ять родича, не розумію, нащо в це вплутувати сторонніх людей аж настільки "топорно". Мальопис виглядає, як розрізнені чорнетки, які поспіхом зібрали, зліпили і видали, бо треба ковати залізо, поки пре. Вона не смішна, не глибока, не сумна (хоча здавалося б, розказує про справжню трагедію реальної людини), не торкає, не викликає почуттів окрім суцільного нерозуміння і відчуття, що ти дарма згаяв час.

Біографічно-сюрреалістичний комікс неймовірної авторки, що розповідає реальну історію про смерть її рідного дядька. Нассер Алі - досить відомий іранський музикант, і музика займає в його житті найважливіше місце. Та одного дня під час сімейної сварки дружина у запалі гніву ламає його улюблений інструмент… Полагодити його не виходить. Знайти заміну теж, бо Нассеру Алі здається, що всі інші інструменти звучать не так, як треба. І тоді життя втрачає для нього смак, і він вирішує померти. І за 8 днів його план справджується. Це історія про особисту трагедію однієї родини, та перш за все - про трагедію чоловіка, що не зміг знайти своє місце у світі і в родині. З краплею містики, яка отім має лише метафоричне значення і аж ніяк не впливає на правдивість оповіді. Авторка розповідає про 8 днів, що минули з моменту, як її дядько вирішив померти, до власне його смерті. Та в той же час, ця коротенька історія розказує нам про все життя Нассера Алі. Про його єдине кохання, що скінчилося несправедливою і болючою розлукою, та яке він так і не зміг забути. Про втрату матері, яку він безмежно любив, та мав відпустити. Про доньку, в якій він бачить своє відображення і яка є єдиною, з ким він відчуває спорідненність. Про сина, якого він не любить, та який єдиний молиться за батька під час його страждань. Про одруження з жінкою, яка кохала його з дитинства, та якій він так і не відповів взаємністю. Велика трагічна історія простої людини, що вмістилася всього на 80 сторінках. Дуже чуттєва і зворушлива. Невимовно сумна і така буденна. Я придбала цей комікс, бо свого часу була неймовірно вражена першим твором Марджан - великим графічним романом «Персеполіс», що розповідає її власну історію. В неї неймовірний талант до ємних і простих описів складних подій і почуттів, що доповнюється її ж власними лаконічними ілюстраціями.

Люблю, коли комікс ладен вмістити історію, варту цілого роману. Саме таке враження справила книга «Курча з чорносливом». Це історія про те, як через розбите серце й нездійснені мрії чоловік вирішує померти. І - спойлер - таки помирає. Цю історію можна читати як драматичну. Можна - як іронічну. Можна - як дивацьку. Можна - і як про кожного/кожну з нас, і як про людей іншого виміру. Можна читати зі сміхом, можна із співчуттям. А можна сприйняти все це разом і дивуватися, як талановито авторка в такій тоненькій книжці помістила все це, так багато всього, від абсурдного до філософського.

Неоднозначні враження. З одного боку, можна дізнатися щось з культури, надто далекої від нас. З іншого - мені особисто геть не зайшов малюнок. В цілому - це просто історія дорослішання дівчини до жінки, зі усіма її проблемами явними та прихованими.