Я вкрай рідко читаю комікси чи мальописи, ну цей був непоганий, наче. Не знаю що тут сказати, я не звикла до таких маленьких історій. Має доволі сумний післясмак, намальовано просто, але з родзинкою, для мене цікавий досвід читання чогось подібного.

З плюсів: добре, що свого часу я витратила на це лише смішні 60 грн (вже навіть не пам'ятаю, як це мені вдалося). З мінусів: а могла б краще поспати ті 2 години, які пішли на читання. Коротенька чорно-біла (у всіх сенсах) історія про те, як чоловік шукав-шукав заміну своєму зламаному музичному інструменту, не знайшов, ліг та вмер [місце для фінальної заставки з Ералашу]. #Дафа_не_радить. Реально, абсолютно необов'язкова річ, в якій вам буде спочатку не цікаво, а потім ще й незрозуміло, причому з багатьох причин. Екзистенційні питання "нащо?", "хто поверне мені найкращі 2 години життя?" картатимуть ще довго. Розумію бажання авторки якось відзначити пам'ять родича, не розумію, нащо в це вплутувати сторонніх людей аж настільки "топорно". Мальопис виглядає, як розрізнені чорнетки, які поспіхом зібрали, зліпили і видали, бо треба ковати залізо, поки пре. Вона не смішна, не глибока, не сумна (хоча здавалося б, розказує про справжню трагедію реальної людини), не торкає, не викликає почуттів окрім суцільного нерозуміння і відчуття, що ти дарма згаяв час.

Біографічно-сюрреалістичний комікс неймовірної авторки, що розповідає реальну історію про смерть її рідного дядька. Нассер Алі - досить відомий іранський музикант, і музика займає в його житті найважливіше місце. Та одного дня під час сімейної сварки дружина у запалі гніву ламає його улюблений інструмент… Полагодити його не виходить. Знайти заміну теж, бо Нассеру Алі здається, що всі інші інструменти звучать не так, як треба. І тоді життя втрачає для нього смак, і він вирішує померти. І за 8 днів його план справджується. Це історія про особисту трагедію однієї родини, та перш за все - про трагедію чоловіка, що не зміг знайти своє місце у світі і в родині. З краплею містики, яка отім має лише метафоричне значення і аж ніяк не впливає на правдивість оповіді. Авторка розповідає про 8 днів, що минули з моменту, як її дядько вирішив померти, до власне його смерті. Та в той же час, ця коротенька історія розказує нам про все життя Нассера Алі. Про його єдине кохання, що скінчилося несправедливою і болючою розлукою, та яке він так і не зміг забути. Про втрату матері, яку він безмежно любив, та мав відпустити. Про доньку, в якій він бачить своє відображення і яка є єдиною, з ким він відчуває спорідненність. Про сина, якого він не любить, та який єдиний молиться за батька під час його страждань. Про одруження з жінкою, яка кохала його з дитинства, та якій він так і не відповів взаємністю. Велика трагічна історія простої людини, що вмістилася всього на 80 сторінках. Дуже чуттєва і зворушлива. Невимовно сумна і така буденна. Я придбала цей комікс, бо свого часу була неймовірно вражена першим твором Марджан - великим графічним романом «Персеполіс», що розповідає її власну історію. В неї неймовірний талант до ємних і простих описів складних подій і почуттів, що доповнюється її ж власними лаконічними ілюстраціями.

Люблю, коли комікс ладен вмістити історію, варту цілого роману. Саме таке враження справила книга «Курча з чорносливом». Це історія про те, як через розбите серце й нездійснені мрії чоловік вирішує померти. І - спойлер - таки помирає. Цю історію можна читати як драматичну. Можна - як іронічну. Можна - як дивацьку. Можна - і як про кожного/кожну з нас, і як про людей іншого виміру. Можна читати зі сміхом, можна із співчуттям. А можна сприйняти все це разом і дивуватися, як талановито авторка в такій тоненькій книжці помістила все це, так багато всього, від абсурдного до філософського.

Неоднозначні враження. З одного боку, можна дізнатися щось з культури, надто далекої від нас. З іншого - мені особисто геть не зайшов малюнок. В цілому - це просто історія дорослішання дівчини до жінки, зі усіма її проблемами явними та прихованими.