Курча з чорносливом

Біографічно-сюрреалістичний комікс неймовірної авторки, що розповідає реальну історію про смерть її рідного дядька.

Нассер Алі - досить відомий іранський музикант, і музика займає в його житті найважливіше місце.
Та одного дня під час сімейної сварки дружина у запалі гніву ламає його улюблений інструмент…
Полагодити його не виходить. Знайти заміну теж, бо Нассеру Алі здається, що всі інші інструменти звучать не так, як треба.
І тоді життя втрачає для нього смак, і він вирішує померти.
І за 8 днів його план справджується.

Це історія про особисту трагедію однієї родини, та перш за все - про трагедію чоловіка, що не зміг знайти своє місце у світі і в родині. З краплею містики, яка отім має лише метафоричне значення і аж ніяк не впливає на правдивість оповіді.

Авторка розповідає про 8 днів, що минули з моменту, як її дядько вирішив померти, до власне його смерті.
Та в той же час, ця коротенька історія розказує нам про все життя Нассера Алі.
Про його єдине кохання, що скінчилося несправедливою і болючою розлукою, та яке він так і не зміг забути.

Про втрату матері, яку він безмежно любив, та мав відпустити.
Про доньку, в якій він бачить своє відображення і яка є єдиною, з ким він відчуває спорідненність.
Про сина, якого він не любить, та який єдиний молиться за батька під час його страждань.
Про одруження з жінкою, яка кохала його з дитинства, та якій він так і не відповів взаємністю.
Велика трагічна історія простої людини, що вмістилася всього на 80 сторінках.
Дуже чуттєва і зворушлива. Невимовно сумна і така буденна.

Я придбала цей комікс, бо свого часу була неймовірно вражена першим твором Марджан - великим графічним романом «Персеполіс», що розповідає її власну історію.

В неї неймовірний талант до ємних і простих описів складних подій і почуттів, що доповнюється її ж власними лаконічними ілюстраціями.

Люблю, коли комікс ладен вмістити історію, варту цілого роману. Саме таке враження справила книга «Курча з чорносливом».

Це історія про те, як через розбите серце й нездійснені мрії чоловік вирішує померти. І - спойлер - таки помирає.

Цю історію можна читати як драматичну. Можна - як іронічну. Можна - як дивацьку. Можна - і як про кожного/кожну з нас, і як про людей іншого виміру.
Можна читати зі сміхом, можна із співчуттям.
А можна сприйняти все це разом і дивуватися, як талановито авторка в такій тоненькій книжці помістила все це, так багато всього, від абсурдного до філософського.

З плюсів: добре, що свого часу я витратила на це лише смішні 60 грн (вже навіть не пам'ятаю, як це мені вдалося).

З мінусів: а могла б краще поспати ті 2 години, які пішли на читання.

Коротенька чорно-біла (у всіх сенсах) історія про те, як чоловік шукав-шукав заміну своєму зламаному музичному інструменту, не знайшов, ліг та вмер [місце для фінальної заставки з Ералашу].

#Дафа_не_радить. Реально, абсолютно необов'язкова річ, в якій вам буде спочатку не цікаво, а потім ще й незрозуміло, причому з багатьох причин. Екзистенційні питання "нащо?", "хто поверне мені найкращі 2 години життя?" картатимуть ще довго. Розумію бажання авторки якось відзначити пам'ять родича, не розумію, нащо в це вплутувати сторонніх людей аж настільки "топорно".

Мальопис виглядає, як розрізнені чорнетки, які поспіхом зібрали, зліпили і видали, бо треба ковати залізо, поки пре. Вона не смішна, не глибока, не сумна (хоча здавалося б, розказує про справжню трагедію реальної людини), не торкає, не викликає почуттів окрім суцільного нерозуміння і відчуття, що ти дарма згаяв час.