Сім'я Естер переживає складний період. У кожного свої проблеми. Тато - залежний від алкоголю, мама - хоч любить чоловіка, та все ж не може жити разом з ним, хоча зробила тисячі спроб допомогти йому, Естер - залежна від своїх Кімнат. Вона вірить, що може врятувати сім'ю, бо вона дуже любить тата. Хоча водночас забувається в Кімнатах, щоб його не бачити... Все дуже складно. І кожен із них часто чи дуже рідко ставить собі питання "чи правильно я вчинила (вчинив)?", але життя не дає можливості відкрутити плівку і зробити по-іншому.

10 з 10. Читати "Перші" було так, ніби знову переживаєш власні перші любовні хвилювання, емоції та сумніви. Мене книга змусила згадати своє перше кохання — ті маленькі моменти радості, хвилювання перед зустріччю, страх втратити щось нове і незвідане. Ти закриваєш очі і поринаєш в ті роки. Київ.... Сюжет дуже глибокий і водночас легкий для сприйняття. Авторка майстерно передає відчуття «першого разу» у всіх проявах — перше кохання, перші емоційні потрясіння, перші конфлікти і перші відкриття про себе та іншого. Кожна сторінка книги змушує переживати разом із героями, сміятися та хвилюватися, іноді навіть затискати серце від напруження. Особливо вражає психологічна глибина персонажів. Вони живі, багатогранні, кожен зі своїми слабкостями, страхами та мріями. Читаючи книгу, відчуваєш, що авторка дійсно розуміє людські емоції і вміє показати їх через маленькі, але дуже точні деталі. Ще одне, що варто відзначити — це стиль Марії Олекси: плавний, музичний, із відчуттям легкості, яка робить читання справжнім задоволенням. Навіть коли сюжет напружений або драматичний, він не стає важким — навпаки, завдяки тонким емоційним нюансам книга читається легко і залишає після себе сильне враження. Для мене "Перші" — це не просто книга про перше кохання, це історія про щирість, відкритість, про те, як важливо відчувати, переживати і вчитися на власних помилках. Це книга, яка залишає слід, змушує замислитися і хочеться повертатися до неї знову, щоб заново пережити ті емоції. Рекомендую всім, хто цінує глибокі, емоційні історії про життя та любов. Вона зачепить навіть тих, хто зазвичай не читає романтичну літературу, бо у ній більше, ніж просто любов — у ній життя у всіх його проявах.

Чудова, легка, зворушлива історія про перше кохання та Київ. Мені сподобалось - мене ця книга перенесла спогадами в мої перші побачення на тих самих місцях, де гуляли Вла та Равлик. Я поностальгувала. Вони познайомились в єдину поїздку Вла до літнього табору - як і я з першим коханням! Я здивувалась як давно вже ми живемо у викривленій реальності - що ми не можемо поїхати в Крим, чи гуляти ночами Києвом. Уявляєте, а вже є ціле покоління, яке не їздило до Криму на канікулах? Так, Вла неоднозначний персонаж - але це ж прекрасно. Я б не хотіла читати про ідеального непроблемного підлітка та сильного дорослого. Це історія про справжніх підлітків, зі своїми приколами в голові - я повірила. Я точно буду перечитувати цю книгу знову. Це добра історія, а це саме те, що потрібно в наш час.

Один, два, три - Естер на пляжі. Один, два, три - Естер на футбольному полі. Один, два, три - Естер в обіймах бабусі. Один, два, три - Естер дивиться на знайомство своїх батьків. Один, два, три. Естер може все. Валентин працює в парку атракціонів. Він ненавидить весь світ, і особливо його дратує Руда і Зла. Чого це вона їздить в Місто, а він застряг тут? Валентин ненавидить весь світ, аж раптом він зустрічає маленьку Естер, яка показує йому свої кімнати. Один, два, три. Естер повертається з кімнат до тихої квартири, де батько приходить в себе після чергового запою. Мама злиться, а Естер понад усе на світі хочеться врятувати гармонію вдома. Магічний реалізм. Магічний. Але все ж реалізм. Історія про дорослішання, втрату, пошук різних шляхів власного порятунку, надія врятувати інших. Така велика відповідальність для такої маленької дівчинки. Історія про те, як алкоголь руйнує все навколо себе. Історія про те, що іноді люди не хочуть бути врятованими. Історія про те, як важливо бути почутими. І про те, що іноді доводиться приймати важкі рішення, які все одно не дадуть гарантії щасливого фіналу.

Книга читається неймовірно легко, тепла історія

Всі ми за щось чіпляємося в цьому житті. Часто — за мрії, які ніколи не справдяться, за сподівання, які ніколи не виправдаються, за спогади, які не проживеш заново і за людей, які ніколи вже не будуть такими, як раніше. Ця книга — про зачіпки, буквальні і фігуральні. Вона про дівчинку, яка не може врятувати батька, хоч і дуже хоче. Вона про батька, який не в змозі боротися зі своїми бажаннями. Вона — про Руду-і-Злу, яка живе точно не тим життям, про яке мріяла. Ця книга — про алкоголь. І його деструктивний вплив на життя. Вона — мінімальні зміни у мовленні, які дитина вчиться помічати і розуміє, що батько нетверезий. Вона — про страх, бо ніколи не знаєш, чи доведеться забирати чоловіка з буцегарні, з лікарні чи з моргу. Ця книга — про магію, яку кожен створює самотужки і таку, як захоче. І про те, що буває, коли останній промінчик надії зникає з горизонту. У мене були побоювання, що ця книга розіб'є мені серце. Скажу так — боялась я недаремно. Вона залишиться в моїх думках надовго ?

Алкоголь — зло. На цьому можна було б відгук і завершити в цілому, але я все-таки ще дещо напишу. ? Естер, яка надто рано подорослішала, дві проблеми. Перша: її батько запийний алкоголік, в чому не зізнається навіть собі. Друга: вона віддає перевагу жити у Кімнатах, створених власною уявою, а не у реальному світі. Ззовні це виглядає страшно — дитина просто сидить годинами втупившись в одну точку і хитається із дурною посмішкою на обличчі. ? Це має назву — дезадаптивна мрійливість — і навіть лікується. Безуспішно лікується, зрештою, бо, виявляється, для того, аби дитина не сиділа китайським болванчиком у кутку, треба їй знайти заняття — танці, малювання, театральний гурток, коло авіалюбителів, гончарні мистецтва на швидку руку etc, дивина, правда? (ніт) ? Мама Естер, дружина алкоголіка Валіка, також зрештою починає віддавати собі раду у тому, що вона залишається з цією скалкою людини не тому, що переживає, як дитина сприйме розлучення, а тому що сама обрала з ним жити. Коли вона, нарешті, промовила, що прекрасна бачила, як він пив, ще на етапі залицянь та бездітності, почався її власний шлях виздоровлення. ? Бо до того вони бісили мене всі (це, зрештою, також ознака гарної літератури, коли персонажі бісять своєю реальністю, а не картонністю). Цей чмо, який без пляшки не може думати; ця ненормальна, яка в вісімсотп'ятнадцятий раз вірить, що ото вчора був останній раз, і ця нещасна дитина в кутку, який нема куди податися, бо тут батько слюнями по підлозі їздить, поки мама його шпиняє "ти ж обіцяв, ти ж обіцяв". Тьфу блін. ? Може здатися, що весь текст — суцільні неприглядності родини, де батько алкоголік. Насправді він дуже ліричний і красивий, адже при втечі у Кімнати все стає чудовим, привабливим та здоровим. ? І написано так, що я майже не шпорталася об дивні конструкції чи недолугі епітети (буквально одне речення в мене відмічено, яке викликало "што?" — "Медик адресував їй кульгаве «стежте, щоб приймав ліки»". Кульгаве? Рілі?). ? Моє щире #Дафа_радить і сприйміть за пораду до нашого марафону #сучукрліто

Історія про те, як кохання змінює людей, формує їхній світогляд і залишає відбиток навіть через роки. Сподобалася й дуже ? Для мене ця книга відчулася як книга-ностальгія, книга, яка повертає у ті часи, коли емоції здавалися обурливо сильними, а світ – безмежним. Все розпочинає зустріч у літньому таборі, а потім буде Київ, який дихає минулим, але вже впевнено крокує у майбутнє. Листи, довгі розмови, вагання, рішення, які здаються фатальними ? Це історія про Равлика та Вла, підлітків, які вперше стикаються з глибокими почуттями. Їхні стосунки – це суцільні гойдалки: пристрасні, драматичні, емоційні. Тут і радість, і біль, і моменти, коли хочеться добряче тріснути героїв по макітрі... (вибачай, люба Вла, але найчастіше хотілось тріснути саме тебе ?) Авторка вдало передала атмосферу юності та нульових. Так багато деталей змушують відчувати цю епоху: телефонні розмови по домашньому телефону, перші мобільні, смс, прогулянки містом, старі будинки Києва. Це вкупі створює особливий настрій. Герої неоднозначні, але живі. Я не завжди розуміла їхні рішення, але це тільки додавало реалістичності. Адже хто з нас у підлітковому віці не робив того, що потім здавалося безглуздим? ? А цей підлітковий максималізм, ммм... Тут немає ідеалізованого кохання, зате є справжні почуття, які змінюються від ніжності до болю, від ейфорії до розпачу (гойдалки, пам'ятаєте) Текст легкий, живий, без надлишкових описів чи роздумів. Все просто, лаконічно, проте емоційно. Книга читається швидко і відірватися від неї складно. А от фінал для мене виявився неочікувано... змазаним, хоч і життєвим ? Хотілося чогось іншого, якоїсь більш виразної крапки, та й взагалі я очікувала іншого (це звісно мої проблеми та не можу про це не сказати) Якщо у вас є бажання зануритися в атмосферу юності, згадати свої перші почуття або нульові ? чи просто насолодитися теплою, щемкою історією, то спробуйте і думаю, що не пошкодуєте.