Осилила лише половину, але хотіла закинути навіть раніше. Таке відчуття ніби авторка хотіла вмістити дуже багато в книгу, додала багато сюжетних ліній, але не прописала все це нормально. Надто багато всього, надто багато персонажів, які зʼявляються в одній сцені і більше ми про них не чуємо. Все якось дуже сумбурно. Як на мене дуже багато зайвого тексту, читати можна пропускаючи по декілька рядків. І навіть це не сильно врятувало. Дуже приємно читати про Київ, про знайомі місця де я бувала. Оформлення книги чарівне, 100/10, однак в сумі це не сильно покращую загальні враження.

Ярина - нова Лісова Матір і це дуже важко. Життя людини тепер позаду, і тепер потрібно вчитися жити у цьому нову для себе світі, світі Нав. Але це складно, адже там, де їй потрібна допомога, де потрібна підказка, що ж робити далі, цієї підказки очікують саме від неї. І у той час, коли Лісовик тягне її за традиціями, сама Матір бачить, що її діти вже давно живуть новим життям. Вовкулаки відкрили охоронну фірму, відьми - круті ІТ-спеціалісти, а чорти з мавками відвідують пари. Час рухається і діти Наві змінюються з ним. Та що робити Ярина у цій ситуації? Що обрати? Та Ярина - не єдина, хто на роздоріжжі: Іва, дводушниця, яка втікає від минулого, не знає, що хоче від теперішнього, а майбутнє… Про це краще не думати. Будучи самітницею по натурі, раптом стає наставницею для молодим вовченят, перетворених кимось заради виходи чи прорахунку. Хто це зробив? Навіщо? Добре, що є підтримка подруги, мавки Люби, яскравої Папороті, яку виростили вовки. «Навіяні. Міжсезоння» багата на персонажів, події, сюжетні повороти. Кожен розділ відкриває нові події та не дозволяє відірватися від читання. А ще всі події відбуваються у Києві, і книга манить цією атмосферою столиці. Я знову захотіла туди поїхати та пройтися дорогими серцю вулицями. Мені дуже сподобалась міфічна частина твору: мавки, русалки, водяник та вовкулаки. Все це дихає українською автентичністю і гармонійно поєднується з сюжетом. Але після прочитання виникло безліч питань: що було з Івою до приїзду в Київ, що буде з Любою, що вирішать з Лісовиком, а Лісова Матір? Це теж дуже важливо. Тому я надіюсь на продовження від авторки і біжу шукати щось схоже за ідею #марафонкнигомам

Ця історія відбувається в Києві. Але головні герої не звичайні люди, це справжні магічні істоти. В книзі є трохи дір, велика кількість імен трохи плутає, а іноді герої здаються трохи картонними, їх хочеться струснути, додати діям експресії, якогось вогню. Але, між тим, історія досить цікава. Переплетіння сучасного світу і міфічного дуже вдале. Трохи таємниць, трохи романтичних натяків, велика порція підліткового максималізму. Читається легко, на одному диханні, шрифт відмінний. Я б рекомендувала цю книгу підліткам. Тут добре прослідковується лінія підліткового неприйняття себе, непокірності і наслідків своїх імпульсивних дій. Легка, ненав’язлива історія яка все-таки чіпляє за живе. Однозначно чекатиму другу частину на яку навіть не натякає, кричить про неї, останній розділ?

Я так хотіла цю книгу, бачила її неймовірне оформлення, малюнки в самій книзі, анотація сподобалась і зацікавила, а по факту я ледве її дочитала? Я завжди дуже засмучуюсь, коли книга яка повинна була мені сподобатись, розчаровує мене. Текст. Коли я читала, здавалось що я пробираюсь крізь хащі лісу і ніяк не побачу просвіту. Мені так важко було читати. Хотілось, щоб речення лились, як струмочок, швидко та легко, а виходило дуже важко і зі скрипом. Для мене дуже важливо щоб в художній книзі оповідь велась гарно та зрозуміло. Не знаю як ще пояснити, але здавалось що над текстом не було зроблено належної роботи по його оформленню та художньої стилістики. Сама історія вийшла зовсім не така як я очікувала. Було намішано багато чого і я все чекала коли стане цікаво, але ніяк. Ярини мені було замало. Я хотіла головною героїнею бачити Лісову Матір, хотіла якихось неочікуваних поворотів, чогось більшого ніж просто протистояння вовків і їх мутки. А кінцівка взагалі для мене була дуже не зрозуміла і не обґрунтована. Іванна як персонаж мені не сподобалась. Її поведінка і дії уособлювали усе те, чого я не люблю. Затравка на квір відносини між нею та Любою також не дійшла до кондиції. Київ я обожнюю і дійсно ведусь на книги, в яких події відбуваються в цьому місті. Ця книга це міське фентезі і згадки Київських місць було приємно читати і для мене вони гарно візуалізувались. Сюди гарно вплелись технології і те, що кожна істота, будь то мавка, вовкулака чи відьма повинні щось вносити у суспільство, не тільки брати, а і давати. Але загалом для мене було більше мінусів, ніж плюсів.

Я дуже чекала виходу книги, оскільки міфічні істоти/персонажі моя слабкість. І мені було цікаво, як буде виглядати існування їх у сучасному світі, більш того у моєму місті. До цього я майже не читала книг, на сторінках яких постійно згадуються куточки і вулиці Києва. Вийшов гарний бонус - задоволення під час читання. Все яскравіше і ясніше, не просто уява, а майже відчуття присутності і участі в подіях. Вовкулаки, двоєдушники, відьми, біси (а ще я відкрила для себе існування Місячника. Це було дуже неочікувано і цікаво), пристосовані до звичайного життя. Мають роботи, вчаться та планують майбутнє, використовуючи всі сучасні технології, паралельно злітаються на шабаші та готуються до обрядів і свят. Здавалось би, що тема не нова в літературі світу, але саме українське сприймається тепло і близько, бо рідне. Книга насичена персонажами, що насправді круто, але я періодично підвисала згадуючи хто є хто. Звісно я завела собі декілька улюбленців (Іва взагалі ван лав), проте не обійшлося і без персонажів, які дратували. Кінцівка мене буквально приголомшила. Чого-чого, а такий твіст я і близько не очікувала. Тож вже хочу продовження, мені треба пояснення того, що відбулося.

Моє перше знайомство як з авторкою, так і з видавництвом. Хоч видавництво не таке масштабне як деякі, та книга мене вразила чисельною кількістю кольорових ілюстрацій як всередині, так і на корінцях і навіть наявність суперобкладинки, що приховує не менш гарний дизайн палітурки. Сама історія також неочікувана для мене була доволі цікавою (бо мало чула про книгу). Це сучасне міське фентезі, що розгортається на теренах Києва з використанням української міфології. Тому з перших сторінок сюжет сприймався якось по особливому, по рідному). Окремо хочу подякувати авторці за дуже теплий опис міста, всі описані в книзі місця мені знайомі, і навіть живу поруч одним з описаних, тому це додало ще більше позитивних вражень від історії. Дуже цікавий світоустрій, сподобалось як авторка описала ролі в соціумі, підняла питання дружби, родини та важливість мати близьких та їх підтримку. Велика кількість героїв не дасть знудитись, ритуальні вбивства протягом декількох десятиліть, різні надприродні клани та суперечки все це вартує вашої уваги і впевнена сподобається так само як і мені. Були звичайно деякі не точності та нестиковки в сюжеті (особливо у другій половині книзі), десь не вистачало більших подробиць, та загалом це все не зіпсувало мого загального враження від історії. Єдине що хотілося більше розкрити надприродних сил головної героїні Ярини, та судячи з завершення книги, розумію що буде продовження, тож сподіваюсь все попереду і авторка дасть відповіді на усі незакриті питання в сюжеті. Загалом це фентезі мені сподобалося, збурило теплу хвилю емоцій, а також ностальгічних спогадів про літо, і хоч книга завершується зимовим періодом та раджу читати її поки ще світить сонечко і ще тепло. Рекомендую до прочитання всім тим хто полюбляє фентезі та нашу міфологію, гадаю книга буде цікава як більш юній аудиторії, так і дорослому читачу. Дуже тепла та по своєму рідна історія.