Незважаючи на те, що книга написана у 1868 р., події описані в ній досі актуальні й життєві. Життєві перипетії та юнацькі переживання чотирьох сестер, звичайних простих дівчат однакові й у наш час. Всі дівчати різні, по своєму особливі, але завжди підтримують одна одну і стоять горою один за одного. Я купила цю книгу ще у 2020 році, але тільки зараз наважилася почитати, адже книга здавалася мені нудною, поки я не вчиталася. Тут є і справжня дружба (Лорі (Теодор) Лоренс) і сестринська єдність (Мег, Джо, Бет, Ємі) і батьківська любов і виховання. Адже місіс і містер Марч виховали скромних і щирих дочок здатних до вірної дружби й самопожертви. Дівчатка намагаються бути добрими, не тримати в душі зла і вміти прощати, але водночас не давати в образу себе і своїх сестер. Як на мене, це затишна, комфортна сімейна історія, яку варто прочитати хоча б раз.

Можливо, ця історія не потрапила в настрій, але, не дивлячись на затишні і добрі моменти в історії — було нудно( Через якийсь час хочу подивитись фільм по книзі, щоб більше пройнятись атмосферою. Але книга все ж не вразила мене.

«Маленькі жінки» Луїзи Мей Олкотт — класика про родинні цінності та дорослішання Роман «Маленькі жінки» — це хроніка життя чотирьох сестер Марч, написана з великою ніжністю та увагою до дрібниць повсякдення. Луїза Мей Олкотт створила твір, що вже понад століття знаходить відгук у серцях читачів, особливо тих, кому близькі теми родини, жіночої солідарності й внутрішнього зростання. Текст добрий, моральний, наповнений теплом і повагою до простого життя. Головні героїні мають виразні характери, і кожна з них проходить власний шлях становлення, стикаючись із труднощами, виборами та особистими втратами. У романі мало динаміки, зате багато спостережень за душевним станом героїв, і це може здаватися занадто спокійним або навіть повчальним для сучасного читача. Водночас, це твір, що заслуговує на знайомство — якщо не заради сюжету, то заради атмосфери доби, в якій він створений, і щирого гуманізму, який Олкотт вкладає у своїх персонажів.

Книга містить чотири історії від двох авторів. Тут є розповідь про злочини заради науки і про злочини під прикриттям науки ⚰️. Історія одного злодіяння й одного прозріння ?️. Прокляття стародавньої мумії ?. Таємниці древнього роду ?️. Містика, реалізм й психологізм дивовижним чином поєднуються в цій збірці. Усі твори наповнені моторошною і таємничою атмосферою. Їй приділено навіть більше уваги, ніж самому сюжету. Одна з історій розповідається пізно ввечері в холі готелю, з випивкою, в оточенні давніх друзів і є спогадами давніх літ, які хотілося б забути. Дія іншої відбуваються в напівмороку запиленого антикварного магазинчику під звуки капель дощу. Третя заворожує містичним мороком лабіринтів древньої піраміди і загрозами, які та приховує. Остання манить древнім пророцтвом, таємницями давнього англійського роду, даними обітницями та глибокими почуттями. Мені сподобалась атмосфера й антураж збірки, хоча справжньої містики було зовсім трошки, а також психологічні й моральні аспекти творів. Загалом, це досить цікаві зразки літератури середини XIX століття.

Я давно знала Луїзу Мей Олкотт за її відомим романом "Маленькі жінки", тому було дуже цікаво почитати її різдвяні оповідання в збірці "Коли приходить Різдво". До цієї збірки увійшли твори "Маленький червоний гаманець", "Різдвяна індичка", "Скарбничка Дейзі", "Бабусина історія", "Різдво Тіллі", "Як усе було?", "Різдвяний сон", "Розповідь Рози", "Тессині сюрпризи" та "Різдво у селі". Хоча оповідання в цій збірці були очікувано однотипними, з типовими для Олкотт темами родинних цінностей, доброти та святкової атмосфери, вони все ж залишають відчуття чогось глибшого. У кожній історії є справжня суміш суму й радості, які переплітаються, нагадуючи нам про важливість простих радощів і щирих стосунків. Ці оповідання наповнені теплом і світлом, і навіть у моменти печалі залишається відчуття надії та любові, що робить їх ідеальними для зимових вечорів з чашкою гарячого чаю. Найбільше запам’яталось оповідання "Маленький червоний гаманець" – це зворушлива історія про маленьку дівчинку, яка через свою щедрість і доброту отримує найцінніший подарунок Різдва. Її бажання зробити щось хороше для іншої людини відображає основні цінності святкового часу.

??? З Луїзою Мей Олкот я познайомилася завдяки "Маленьким жінкам" і мені сподобався її стиль написання. Дана книга — це збірка 10 різдвяних оповідань, тож я просто не могла її оминути. Це ж різдвяна класика, хоча досі для мене невідома... ??? Скупивши і прочитавши всі різдвяні збірки, які на сьогоднішній день видало в-во "Свічадо", можу стверджувати, що ця — найзатишніша, найдобріша, най-най, хоча може трохи і наївна. Всі бідні та нужденні отримують допомогу, всі багаті — з радістю діляться, усі отримують спокій, затишок, кохання, друзів, родину, порозуміння, такі бажані подарунки, дім чи знання. Ну одним словом, якраз все те, чого прагнеш, сподіваєшся і чекаєш на Різдво. ??? Два оповідання, а саме "Маленький червоний гаманець" та "Скарбничка Дейзі" присвячені темі грошей. Вони розповідають, що не залежно від того, чи ти маленька дівчинка з заможної родини, чи юна панночка з досить небагатої сім'ї, але якщо маєш добре серце і бажання допомогти ближньому, подарувати свято комусь іншому, то це дуже легко влаштувати. Варто просто відмовити собі у черговій цукерці чи тимчасовій забавці. В сучасному світі це б назвали волонтерством, або пожертвою. Загалом добрі і душевні історії.

Сімейна утопія щедро приправлена ​​мораллю. Напевно, на цьому можна і закінчити мій відгук. Але ж треба поговорити. Якщо ви любите ідеальні сім'ї, де всі один одного обожнюють, всі красиві, милі, неймовірно добрі, але при цьому бідні як церковні миші, тоді ласкаво просимо до сім'ї Марч. Знайомтеся з маленькими жінками, пройдіть з ними "шлях пілігримів" перевиховайте химерного бунтаря і похмурого дідуся, вислухайте три короби моралі і в кінці станьте ідеальною дружиною гідного чоловіка. У мене щелепа зводила від нудотності цих історій. Все настільки і солодко, ідеально та добре, що аж нудно. А від гіперщасливого фіналу в мене засмикнуло око. Єдина героїня за яку переживала втратила свою індивідуальність і майже злилися з тлом із "хороших дружин". Поки не почала писати відгук, я не розуміла наскільки я розчарована фіналом. Я люблю класичні історії, тогочасні характери та правила життя, але ця історія не для мене.

Класика підліткової літератури. Тепла історія про сімейство Марч, а саме чотирьох сестер, таких різних за характером та звичками. Мег - красуня, Джо - зірвиголова і фантазійка, Бет - скромна і благородна, Емі - творча і трішки манірна. В кожної є свої думки і мрії, та їх об'єднує безмежна доброта і любов до оточуючих. І хоч їх дім переживає не найкращі часи, затишку і тепла там точно не бракує. Прекрасний роман для дітей та підлітків. Мила і добра історія, де ми спостерігаємо як зростають і дорослішають героїні, як міняються їх погляди на життя, як їм вдається не втратити любов і віру до оточуючих, не дивлячись на життєві перипетії. Я пишу що цей роман саме для дітей і підлітків на мою думку, так як дорослим він зайде не всім. Якщо ви щирий любитель класичної літератури - скоріш за все ви будете в захваті. Я особисто хочу внести маленьку ложку дьогтю - очікувала від книги більшого. Враховуючи що вона складається з двох розділів - об'єм її не маленький, і деякі сторінки, признаюсь, пропускала. Місцями було трохи нудно і затягнуто. Мій вердикт: історія непогана, але вдруге точно не читала б.