Луїз Міллер

Олівія — найкраща кондитерка, те, що вона випікає на кухні варте найвищої похвали. Але одного разу, подаючи десерт, який потрібно підпалювати перед подачею, дівчина випадково підпалює ще й ресторанну залу, повну гостей. Злякавшись, вона не придумує нічого кращого, ніж утекти. Так вона опиняється у тихому містечку Гатрі, де мешкає її подруга Ханна й починає працювати на кухні старого затишного готелю. Там вона знайомиться з новими людьми, пече печива, пироги, бере участь у конкурсах. Та найкраще, що спіткало Лівві, це Мартін. Його сім'я дуже тепло прийняла дівчину в своє коло. З ними Олівія святкувала День подяки, Різдво, але потім стається дещо не дуже приємне і вгадайте, що робить Лівві, правильно — знову втікає. Чим закінчиться ця історія, ви можете передбачити, але я все ж раджу прочитати її, щоб насолодитися ароматом кориці та ванілі, атмосферою та романтикою.

Дуже смачна книга. Тут стільки різноманітної випічки, про яку я навіть не чула, читаючи, мені постійно хотілося чаю з чимось солодким) А ще тут вкінці є рецепт "Переможного яблучного пирога".

#zymovyj_marafon

Чомусь не часто бачу відгуки на цю книгу, але я завжди купую книжулі про смачненьке, тому не оминула її увагою. Ще і обкладинка така класна, що так і манить її почитати, тому нарешті дібралась і точно можу її радити.

Їжа. Я так люблю смачно поїсти (ну а хто не любить?), що коли в книгах є описи готування смачної їжі, то це моє обов'язково до прочитання. Ну а коли це десерти, то заверніть мені 10. Якщо ще і історія приємна та цікава, то це точно любов. Читати цю книгу на голодний шлунок абсолютно заборонено. А після читання на столі вас повинен чекати яблучний пиріг, смачний десерт та чашка чаю або кави. Це було так смачно! Хотілось було залізти в цю книгу і з'їсти усе про що там писали. Тому раджу її читати хоча б заради цього.

Сама історія мене підкорила своєю простотою, сімейними цінностями та атмосферою маленького містечка. Сподобалось що головні герої Олівія і Мартін вже не підлітки, а люди які прожили життя, хоча і не знають що від нього хочуть. Вайб книги був такий приємний, що я читала і насолоджувалась кожною сторінкою. Звичайно, були моменти які мене дратували і в основному вони стосувались стосунків наших героїв, але навіть це не зіпсувало мені враження.

Іноді дуже не вистачає таких книг. Вони наповнюють тебе теплом та вірою в найкраще. Спонукають не зупинятися і шукати щось дійсно своє, навіть якщо на шляху є перешкоди, їх реально подолати, головне щоб поряд були люди які завжди тебе підтримають.

Уявіть собі місто, де запах свіжоспечених десертів літає в повітрі, а зміни, хоч і страшні, можуть стати найкращим рішенням у житті. Саме таку атмосферу створює Луїз Міллер у своєму романі "Кондитерка-втікачка". Головна героїня, Олівія Роуландс, залишає метушливий Бостон і поринає в тихе життя маленького містечка Вермонта. Тут вона не лише знаходить своє покликання як кондитерка, а й переосмислює своє життя, стосунки та цінності.
Це книга про те, як втеча може стати початком чогось нового і прекрасного. Міллер майстерно описує не тільки емоції героїні, але й кожен кекс і торт, що робить книгу справжнім солодким задоволенням. І хоча сюжет може здатися передбачуваним, саме його простота надає історії душевності.
"Кондитерка-втікачка" — це історія для тих, хто вірить у другі шанси, і для тих, хто шукає затишну історію про пошуки себе і справжнього щастя.

Мала великі сподівання і вже досить давно додала у список бажанок цю книжку 🤔 Купила через її круте, яскраво-червоне оформлення та естетичні форзаци 😍
⠀
Олівія - професійна кондитерка-віртуоз, яка працює в ресторані, вміє готувати смачні десерти. Однак, одного дня трапляється дещо 🤫, через що вона вимушена просто тікати та переїхати зі своїм собакою Солті з Бостона в маленьке фермерське містечко Гатрі 🍁
⠀
*до речі - втеча та зміна кольору волосся - фішка головної героїні 😁
⠀
Оселяється вона у найкращої подруги Ханни та згодом знаходить собі нову роботу в затишному готелі під назвою «Цукровий клен» 🍁 На новому місці проживання її чекають приємні знайомства, розчарування, любовна лінія, сім’я, ароматні пироги, гра на музичних інструментах, конкурси та щоденні турботи і розваги 🪕🎶🧁🐕🌳🧑‍🌾
⠀
Ця книжка про героїню, яка постійно знаходиться у пошуках себе і свого місця/дому в житті, внутрішні переживання та те як починати з нуля.
⠀
Читається легко, швидко, багато діалогів, описів природи, процесу кулінарії, рецептів, інгредієнтів та приготування смаколиків 😋Цікаво, що в кінці навіть є рецепт яблучного пирога. Потрібно буде спробувати приготувати 🍎
⠀
Тепла, місцями щемлива і навіть тяжка історія, з нотками драми, місцями банальна та нудна, але зі щасливим завершенням, для мене виявилася лише на один раз. Думаю завдяки атмосфері більше підійде для затишних осінніх читань. Розкрилася книжка лише наприкінці, до цього було дещо затягнуто 👎🏼
⠀
Тому я б не назвала цю книгу легкою і романтичною історією... Мені не сподобалася головна героїня, її витівки та те, як легковажно вона відносилась до життя, трохи навіть була шокована тим, що вона була коханкою одруженого чоловіка і це її зовсім «не парило» 🤦🏻‍♀️Натомість, коли Олівія побачила, що у хлопця, в якого вона закохалась, є наречена - це її обурило 😄також дратував Мартін 😒

Це найсмішніша і найзатишніша книга ever 🤗
Вона ідеально підійде для читання осінню і зимою 🤗 Бо дві третини історії відбувається з вересня по грудень.
Мало книжок читала, щоб було багато головних героїв 30+ 40+ і т.д. Зазвичай всі ромкоми про молодих людей до 30 років.
Головна героїня якщо чесно спочатку мені не дуже подобалася, але потім я до неї звикла, а вкінці взагалі полюбила 😅
Зловила себе на думці, що я постійно хотіла їсти, поки читала цей роман 😅 Бо там що не сторінка, то якась смакота описувалася 😋

Чомусь не часто бачу відгуки на цю книгу, але я завжди купую книжулі про смачненьке, тому не оминула її увагою. Ще і обкладинка така класна, що так і манить її почитати, тому нарешті дібралась і точно можу її радити.

Їжа. Я так люблю смачно поїсти (ну а хто не любить?), що коли в книгах є описи готування смачної їжі, то це моє обов'язково до прочитання. Ну а коли це десерти, то заверніть мені 10. Якщо ще і історія приємна та цікава, то це точно любов. Читати цю книгу на голодний шлунок абсолютно заборонено. А після читання на столі вас повинен чекати яблучний пиріг, смачний десерт та чашка чаю або кави. Це було так смачно! Хотілось було залізти в цю книгу і з'їсти усе про що там писали. Тому раджу її читати хоча б заради цього.

Сама історія мене підкорила своєю простотою, сімейними цінностями та атмосферою маленького містечка. Сподобалось що головні герої Олівія і Мартін вже не підлітки, а люди які прожили життя, хоча і не знають що від нього хочуть. Вайб книги був такий приємний, що я читала і насолоджувалась кожною сторінкою. Звичайно, були моменти які мене дратували і в основному вони стосувались стосунків наших героїв, але навіть це не зіпсувало мені враження.

Іноді дуже не вистачає таких книг. Вони наповнюють тебе теплом та вірою в найкраще. Спонукають не зупинятися і шукати щось дійсно своє, навіть якщо на шляху є перешкоди, їх реально подолати, головне щоб поряд були люди які завжди тебе підтримають.

Ця книжка сподобалась мені й оформленням, і своїм сюжетом.
⠀
Я не люблю села й завжди хотіла жити в місті, але після цієї історія захотілось опинитися в якомусь тихому містечку типу села біля Вермонта, де є багато полів, лісів, ферм, пару кафе й магазинчик із плітками, ярмарки, змагання і багато садів.
⠀
Книга відразу занурила мене в цю атмосферу. Це одна з небагатьох книжок, які я чітко уявляла собі в голові й з якою нарешті зрозуміла, як інші роблять оті всі відео з естетикою певної історії.
⠀
Головну героїню звати Олівія. Вона жила в Бостоні й була відомою шеф-кондитеркою. Та одного разу після певного інциденту на роботі їй доводиться все кидати й тікати - не прямо дуже далеко, але з міста Лівві перебралась у більш затишний куточок - Гатрі. Там їй запропонували роботу кондитеркою в готелі. Але якщо в Бостоні, будучи популярною, можна було сховатися від пліток і уваги, то в маленькому містечку це зробити не просто.
⠀
А ще кожен там має свої таємниці: чому власниця готелю Маргарет така сувора й ворогує з якоюсь Джейн Вайт? Чому Мартін покинув Гантрі, як тільки зміг, але тепер знову повернувся?
⠀
Ця книжка дуже затишна. Вона про дружбу, про любов, про родину, про дім, про фермерство і маленькі містечка. До речі, події відбуваються в книзі з осені й до літа, тому читач має змогу пережити разом із героями різні пори року, особливо, затишно було читати про Різдво, хоча й та пора року була досить сумною в книзі. Історія атмосферна.
⠀
Книжка написана від обличчя Лівві. Тому мова не складна, багато про почуття й емоції героїні, про те, як вона адаптується в новому середовищі, як вчиться ухвалювати рішення, жити з їхніми наслідками, а не постійно тікати від них.
⠀
Ну й звісно, дуже багато тут про випікання різних смаколиків, а особливо - яблучних пирогів, а на останніх сторінках навіть є рецепт пирога, який переміг на ярмарку.
⠀
Мені однозначно ця історї відгукнулась і подарувала дуже теплі емоції. А її оформлення й красивезний форзац - це взагалі любов 💛

У житті треба балансувати, прагнучи гармонії. Тому після Кінга - легкий романтичний роман, що читається за пару днів, точніше вечорів.

У більшості відгуків на цю книгу, що я читала, писали про нібито різдвяну книжку. Не згідна. Так, Різдво тут, звичайно, теж є, але взагалі події тривають значно довший час.

Отже, Олівія, талановита кондитерка, втекла з великого міста, попередньо підпаливши зал, у якому відбувалося святкування, до маленького містечка, де теж почала працювати і творити свої чудові десерти.

Лівві, окрім таланту кондитера, має непересічні музичні здібності, але, насамперед, запальну вдачу, через яку потім теж тікає і з цього місця.

Що поробиш? Дівчина просто не привчена аналізувати, тому живе серцем, а воно не завжди розважливе. На щастя, у неї виявилося багато друзів, які допомогли та підтримали її.

Скажу чесно, не усі страви чи інгредієнти, описані у книзі, мені відомі, але це не заважало насолоджуватися прочитаним.

"Крем-брюле з гарбуза, подане у маленьких гарбузиках. Яблучні галети із листкового тіста з франжипаном. Ніжні та соковиті груші, фаршировані інжиром в коньяку і запечені у тісті філо до хрусткої золотистої скоринки. І врешті - маленькі тарталетки з шоколаду, начинені густою бурштиновою карамеллю і декоровані смаженим горіхом пекан та ледь солодким ганашем з чорного шоколаду".

Єдине питання, що у мене виникло, для чого було додавати ті любовні сцени? Як на мене, вистачило б і натяків, бо вони якось вибивалися із загальної канви.

Але то моя думка, можливо, вам вони здалися доречними.

Цю книгу придбала випадково, раз лиш бачила у когось відгук і навіть не читала анотації. Лише потім зрозуміла, що це одна із тих солодко-ванільно-романтичних історій, до яких я ставлюсь скептично. Ні, я зовсім не проти них. Час від часу я читаю такі книги і вболіваю за щирі почуття головних героїв. Просто ну такі вони передбачувані.... Перша випадкова зустріч, кохання чи симпатія з першого погляду, розвиток стосунків, перешкода (часто у вигляді колишньої вагітної дівчини), возз'єднання і весілля. Просто фон історії (місце проживання, професії, другорядні герої) в кожній книзі інший.

Ось у цій книзі головна героїня Олівія - кондитерка, що вимушено змінила місце проживання та роботи і опинилася на кухні готелю у невеличкому містечку. Зустріла того самого, думала, що покохала... ну і далі по сценарію.

Сам процес читання приносить естетичне задоволення: описи природи містечка, кулінарних витворів, від яких тече слина...

А от на прикладі головної героїні авторка, певно, хотіла показати, як не варто робити. Не варто втікати від своїх проблем чи невдач. Треба мати сміливість визнавати помилки, вирішувати проблеми та боротися за власне щастя.

Вибачте за такі мої суперечливі враження від книги, якщо вам вона сподобалась. Кожна книга написана для свого читача.

Це одна з тих книг, коли точно знаєш, чого очікувати. Солодка романтична пригода за класичним рецептом про дівчину, яка тікає від проблем, знаходить справжнє кохання, але жертвує своїми інтересами заради нього.

Але давайте по порядку.
Олівія – талановита кондитерка, яка заплуталася у романі з одруженим чоловіком. Вона тікає від проблем у тихий готель «Цукровий клен» і починає «нове» життя на його кухні. Олівія наповнює кухню затишними пахощами випічки, солодкими ароматами джемів і своєю любов’ю до того, що робить. Вона знаходить друзів, кохання і навіть власниця готелю стає їй як матір’ю, яку вона давно втратила.

Ця частина книги найкраща, вона прекрасно передає атмосферу провінційного дружнього містечка. Їхні місцеві танці, святкування, увага й піклування – це те, що мені створювало відчуття затишку і дому.

Але в цій історії стільки приправ, що мені було аж занадто. От правда, якби сюжет був простішим, то книга від цього тільки виграла б. Але авторка вирішила додати чимало несподіваних поворотів і трохи потріпала мені нерви, бо варто було зупинись ще раніше.
Щойно в Олівії знову з’являються проблеми, як вона знову вирішує все втечею і абсолютно нелогічними вчинками. Не мудрішим виявився і її обранець. Тож останню частину книги мені хочеться просто викреслити із пам’яті.

Обережно, солодощів і пирогів захочеться з перших сторінок.

Я от прям не жартую, бо сьогодні в нас «Кондитерка-втікачка» Луїз Міллер.

Час прочитання: у мене один вечір і ще одна ніч, захопливо і відволікає.

Луїз Міллер постаралася, аби головна героїня Олівія (Лівві) викликала в нас шквал емоцій, ну як шквал: то порадіти, то пожаліти, то посміятися, а потім сидіти з думкою «так, а що там далі».
Коротко: Лівві майстерна кондитерка, яку готові відірвати з руками і ногами найкрутіші заклади. А от з особистим життям в неї: «Привіт, мені трохи за 30, але сорти яблук я відрізняю краще, ніж чоловіків у своєму житті». А ще перефарбовується волосся від рожевого до зеленого в залежності від настрою. Так от, життя вирішує їй ті вміння (визначати сорти ще й чоловіків) підкорегувати, тому в ресторані, де вона працює стається пожежа за її участі і вона тікає. Просто тікає в інше місто від проблем. Ми ж розуміємо, що від себе не втечеш, а от як це зрозуміє Лівві - це вже все у книжці.

Книга легка, відволікаюча, не потрібно вишукувати подвійних чи потрійних сенсів. Опис їжі там окрема тема, уххх.

Солоденька історія, класичний ромком. Саме те для зимових чи осінніх читань за чаєм. Читати, якщо хочеться розслабитись та повірити в добро :)