Нові відгуки

Ця книга має запах смачного домашнього яблучного пирога та фермерських угідь. Вона розповідає про Олівію, яка після втечі з Бостона потрапляє до тихого містечка Гатрі в готель «Цукровий клен». Дівчина захоплюється банджо, звуками скрипки та життям у сільській місцевості. Нові знайомства, змагання у випічці та спалах почуттів захоплюють нашу головну героїню у вирій подій. Але Гатрі має свої таємниці…Чи зможе Олівія бути щасливою і нарешті перестати все життя тікати від проблем? Мила затишна книга. Однак, часом є мені не вистачало деякого навантаження на сюжетну лінію, від цього моментами я втрачала потяг до книги. Проте в цілому, книга сподобалася. Вона подарувала теплі і приємні емоції. 4,5/5

Втекти - це перше і найлегше, що можна зробити якщо виникла непередбачувана і неприємна ситуація. Та чи можна втікати вічно? І чи є в тому сенс? Олівія, кондитерка-втікачка, яка в один день перевернула все своє життя спаливши ресторан в якому працювала, і втекла. Добре, коли є справжня подруга, яка завжди може підтримати, допомогти, зарадити. Саме так Олівія потрапила в невеличке містечко, в готель-ресторан на посаду кухаря-кондитера. Та якщо ви думали, що може бути цікавого в містечку, то можу вас запевнити, саме тут стається все найцікавіше, з широким розмахом, на грані емоцій. Інтриги, таємниці, плітки, конфлікти і кохання, де одне руйнує все життя, а інше дарує майбутнє про яке і не мрієш. Дуже емоційна та чуттєва історія, яка місцями була непередбачуваною. Коли я думала, що все вже знаю, події робили крутий поворот і дивували мене. Просто неможливо відірватися від книги, її подій. Все так стрімко і шалено, що просто відчувала захват від прочитаного. А ще це мега крута книга, якщо хочеться просто відпочити.

Я довго клацала на Goodreads то три, то чотири зірочки, бо не знала, як цю книжку оцінити. А потім якось подумала, що три зірочки - це навіть більше, ніж вона того варта. Мені тут сподобались другорядні герої. Історія кохання Дотті і Генрі дуже мила і зворушлива, і те, з якою ніжністю і турботою вони ставились одне до одного навіть після декількох десятиліть шлюбу, мене дуже розчулило🥹. Мені сподобалась Марґарет з її складною долею, непростим характером та добрим серцем. Навіть досить суперечлива Ханна і та мені сподобалась більше, ніж головні герої та їхня любовна історія. Головні герої: ⁃ тридцятизчимосьтамрічна кондитерка, яка після фіаско з роботою та одруженим шістдесятизчимосьрічним босом їде до подруги в богом забуте містечко. ⁃ сорокарічний викладач, який повернувся у рідне місто після хвороби батька, щоб допомогти батькам з господарством. Все було дуже слоубьорно і мило, поки не з’ясувалось, що для слоубьорності були свої причини. Кароч, скажу лише, що я розбалувана класними книжковими чоловіками, які шарять за вірність, повагу та любов, тому цей Марті - це сум та печаль. Як і все, що відбувається між героями далі - мовчазна втеча, відсутність комунікації, приховування правди, рішення однієї людини за них обох, «давай будемо разом» без жодної розмови про все, що сталось, і з’ясування ситуації, ще приховування правди, пункт «видалити правду в аудіо-повідомленні, коли людина навіть не в країні, і заховати голову в пісок», і фінальне «давай будемо разом». Оаоаой🤦🏻‍♀️ Як на мене, чикліт - це про зростання, самоцінність, позитивні зміни і любов до себе. Якщо там є любовна лінія, то це повинно бути щось адекватне - або героїня «виростає» і знаходить дорослого, адекватного, вірного і розуміючого партнера, або «виростає» і розуміє, що в якийсь момент їй краще побути самій. Тут же ми в героїні жодних змін не помітили. Вона як була інфантильною, так і залишилась. Як не вміла обирати щось інше, крім мовчазних образ і втечі, так і не вміє. Як вміла бути лише ланкою в трикутничку, так і не навчилась будувати адекватні стосунки. Після завершення книжки залишилось відчуття, що Олівія так жодного уроку і не винесла. Кароч, атмосфера, другорядні персонажі та перша половина книжки витягнули цю книгу на трієчку.

Це не просто історія про кондитерку з Бостона, яка вміла випікати неймовірну смакоту. Не просто історія про дівчину, яка тікала від проблем. Ні. Це книга, яка змусить кожного замислитись над своїм життям, над його сенсом. Дійсно,  заради чого ми живемо? Що є   тим рушієм,  що змушує йти далі? І як багато всього закладається в нашому дитинстві.  Агов,  батьки, не забуваймо про це. У цій книзі мене зачепила не лише історія Олівії, а й Маргарет. Іноді людина може проживати все життя аби змушувати інших дратуватись чи робити щось на зло навперекір, або ж банально влаштовувати суперництво... І це замість того, щоб просто насолоджуватись життям.  Маргарет дійсно сильна жінка, яка заслуговує на щастя та підтримку. Олівія - дівчина, яка звикла нікого не пояснюючи, втікати від пояснень. Але вона є неймовірно талановита майстриня своєї справи. Життя у маленькому місті змінить її життя кардинально. І хоч втікатиме і від нього, проте всі дороги ведуть знову туди. Авторка познайомить з чудовою атмосферою у новому колективі, особливо як разом працюватимуть на різдвяні свята. Читаючи історії, які виникають з Олівією,  захоплюєшся її початком стосунків з Мартіном.  Тими паростками кохання, які поволі розвивались і наскільки спорідненими душами вони виявились.  Звісно, їхнє кохання витримало нелегкий шлях, проте перемогло всі перешкоди. І коли здавалось, що це кінець,  насправді то був початок. І так, мені дуже хотілось, щоб їхній яблуневий пиріг виграв. До речі, рецепт цього переможного пирога міститься у книзі. Чи це не знак, що його варто і собі приготувати?

Два факти які вам потрібно знати про цю книгу: 1 - якщо ви дивилися романтичні комедії кінця 1990 початку 2000х, то нічого неочікуваного в цій історії ви не знайдете; 2 - читати на голодний шлунок невдала ідея. А тепер давайте все ж трохи детальніше. Олівія - чудова кондитерка, але деякі з її рішень поза кухнею навряд чи можна назвати вдалими. Одне з таких рішень призводить до того що вона підпалює ресторан і не впоравшись з емоціями тікає в маленьке містечко до своєї подруги. Всі ж знають що таке маленьке містечко в романтичній літературі? Це велика миска в якій змішуються плітки, приправлені однією ворожнечею, однією смертельною хворобою і одним загадковим красенем із сумними очима. Кажу ж нічого нового. Але з такої суміші можна "виліпити" затишну та смачну історію, яка на жаль не позбавлена сюжетних дірок, але з якою так гарно відпочивати. Так, історія не нова, трохи клішована та місцями не логічна, але якщо ви давно не читали таких книг (як я🤭) і шукаєте з чим би відпочити, то прочитайте "Кондитерку - втікачку". І пам'ятайте про другий факт - запасіться смаколиками😌.

Олівія — найкраща кондитерка, те, що вона випікає на кухні варте найвищої похвали. Але одного разу, подаючи десерт, який потрібно підпалювати перед подачею, дівчина випадково підпалює ще й ресторанну залу, повну гостей. Злякавшись, вона не придумує нічого кращого, ніж утекти. Так вона опиняється у тихому містечку Гатрі, де мешкає її подруга Ханна й починає працювати на кухні старого затишного готелю. Там вона знайомиться з новими людьми, пече печива, пироги, бере участь у конкурсах. Та найкраще, що спіткало Лівві, це Мартін. Його сім'я дуже тепло прийняла дівчину в своє коло. З ними Олівія святкувала День подяки, Різдво, але потім стається дещо не дуже приємне і вгадайте, що робить Лівві, правильно — знову втікає. Чим закінчиться ця історія, ви можете передбачити, але я все ж раджу прочитати її, щоб насолодитися ароматом кориці та ванілі, атмосферою та романтикою. Дуже смачна книга. Тут стільки різноманітної випічки, про яку я навіть не чула, читаючи, мені постійно хотілося чаю з чимось солодким) А ще тут вкінці є рецепт "Переможного яблучного пирога". #zymovyj_marafon

Чомусь не часто бачу відгуки на цю книгу, але я завжди купую книжулі про смачненьке, тому не оминула її увагою. Ще і обкладинка така класна, що так і манить її почитати, тому нарешті дібралась і точно можу її радити. Їжа. Я так люблю смачно поїсти (ну а хто не любить?), що коли в книгах є описи готування смачної їжі, то це моє обов'язково до прочитання. Ну а коли це десерти, то заверніть мені 10. Якщо ще і історія приємна та цікава, то це точно любов. Читати цю книгу на голодний шлунок абсолютно заборонено. А після читання на столі вас повинен чекати яблучний пиріг, смачний десерт та чашка чаю або кави. Це було так смачно! Хотілось було залізти в цю книгу і з'їсти усе про що там писали. Тому раджу її читати хоча б заради цього. Сама історія мене підкорила своєю простотою, сімейними цінностями та атмосферою маленького містечка. Сподобалось що головні герої Олівія і Мартін вже не підлітки, а люди які прожили життя, хоча і не знають що від нього хочуть. Вайб книги був такий приємний, що я читала і насолоджувалась кожною сторінкою. Звичайно, були моменти які мене дратували і в основному вони стосувались стосунків наших героїв, але навіть це не зіпсувало мені враження. Іноді дуже не вистачає таких книг. Вони наповнюють тебе теплом та вірою в найкраще. Спонукають не зупинятися і шукати щось дійсно своє, навіть якщо на шляху є перешкоди, їх реально подолати, головне щоб поряд були люди які завжди тебе підтримають.

Уявіть собі місто, де запах свіжоспечених десертів літає в повітрі, а зміни, хоч і страшні, можуть стати найкращим рішенням у житті. Саме таку атмосферу створює Луїз Міллер у своєму романі "Кондитерка-втікачка". Головна героїня, Олівія Роуландс, залишає метушливий Бостон і поринає в тихе життя маленького містечка Вермонта. Тут вона не лише знаходить своє покликання як кондитерка, а й переосмислює своє життя, стосунки та цінності. Це книга про те, як втеча може стати початком чогось нового і прекрасного. Міллер майстерно описує не тільки емоції героїні, але й кожен кекс і торт, що робить книгу справжнім солодким задоволенням. І хоча сюжет може здатися передбачуваним, саме його простота надає історії душевності. "Кондитерка-втікачка" — це історія для тих, хто вірить у другі шанси, і для тих, хто шукає затишну історію про пошуки себе і справжнього щастя.