Перші 150 сторінок я думала: «Що це в біса таке?», але вкінці я просто зрозуміла, що це геніально.
Я не прихильниця великих книг та ще й з елементами містики, але ця залишила дуже великий слід в мені. Сюжет наскільки захопливий і непередбачуваний, що історія читається неймовірно легко. Персонажі дуже гарно прописані і кожного з них ти розумієш, як не як. Дуже сподобався опис Андрія Гайстера, який постає перед нами, як справжній борець за справедливість. З тяжким минулим і власними болем він береться за заплутану справу. Пошук маленької дівчинки Гали наштовхне на багато інших таємниць в селищі Бузьків Сад. Як можна проживати одне життя декілька разів?
Хто такий Харитон Еребович? Звідки він знає, що буде в майбутньому ?
Що за дивна папка, яка містить компромат на кожного із жителів селища та переміщається з руки в руки при певних умовах. Ця річ знає все і знищити її не можливо. Серійний маніяк - «Звір», який гарно все замасковує за собою. Хто він? Чому ніхто не хоче його шукати? І чи віднайде Андрій маленьку Галу?

А взагалі Бузьків сад існує?)
Думаю я вас зацікавила)

Ця книга зірве ваш мозок і просто максимально здивує.

Браво!

4,5/5 (Хотілося б більше подробиць про чорницю і чоловіка з дивними очима)

Ця книга має запах смачного домашнього яблучного пирога та фермерських угідь. Вона розповідає про Олівію, яка після втечі з Бостона потрапляє до тихого містечка Гатрі в готель «Цукровий клен». Дівчина захоплюється банджо, звуками скрипки та життям у сільській місцевості. Нові знайомства, змагання у випічці та спалах почуттів захоплюють нашу головну героїню у вирій подій. Але Гатрі має свої таємниці…Чи зможе Олівія бути щасливою і нарешті перестати все життя тікати від проблем?

Мила затишна книга. Однак, часом є мені не вистачало деякого навантаження на сюжетну лінію, від цього моментами я втрачала потяг до книги. Проте в цілому, книга сподобалася. Вона подарувала теплі і приємні емоції.

4,5/5

Головна героїня Сілі з сестрою Нетті темношкірі, права яких весь час були усунені. (Хочу зазначити, що автор так і не вказала, які роки охоплює книга, що є дивним. Але вважалося, що чоловік може бити дружину, а вона має йому служити. Темношкірих могли брати і обслугою для білих.) Сілі змалку зазнала цькування і насилля. Її життя — це надія відшукати сестру Нетті, яка була вигнана з дому, а також зрозуміти себе і нарешті бути щасливою. Та чи можливо це, коли тебе охоплює почуття до жінки? Яку правду дізнається Сілі, знайшовши листи від Нетті? І чи зможуть сестри знову бути разом? Чи зможуть бути вільними, коханими і нарешті щасливими?

Перші 150 сторінок не викличуть у вас ніяких емоцій, а от інша частина книги доволі цікава. Однак, загалом історія мене не зачепила. Хоча автор і підняла важливі теми про вірність, відданість, рівність, кохання та свободу, текст написаний доволі сухо і моментами не зрозуміло.

4/5

Ця книга мене здивувала. Ніколи не думала, що 632 сторінки прочитаю доволі таки швидко. Сюжет книги розгортається навколо Сари, яка має стати останньою жертвою схибленого вбивці Ромео. Протягом всієї книги ми дізнаємося таємниці родини Розен та спостерігаємо за роботою детективів Ваґнера та Аллеґро, які ніяк не можуть знайти звіра.
Також знайомимося з потенційними маніяками.
Колишній чоловік сестри, її пацієнт, а може взагалі сусід трансвестит самої Сари чи колишній психотерапевт? «Ромео» може бути кожен. То хто ж вбивця?

Хоча на екваторі я трохи і знудилася від передбачуваності деяких подій, оцінку залишаю гарну даній історії.
Книга наскільки затягує, а автор так маневрує вашими здогадами, що ви отримуєте неймовірне задоволення.

В фіналі коло підозрілих зменшиться поступово і правда вас шокує. Я не вгадала хто ж є «Ромео», хоча він був поруч постійно…

Раджу !)

4,5/5

Я жалкую, що не взяла цю книгу раніше до прочитання. Вона надзвичайно прекрасна. Автор розповідає нам історію Меллорі та Джейка, які щороку зустрічаються на пару днів в один і той самий час, не дивлячись ні на що. Кожен з них має окреме життя, але кохання не можна вбити відстанню чи замінити іншою людиною. Тому, кожного літа в один і той самий час вони їдять бургери, слухають Кета Стівенса і насолоджуються одне одним.

Книга побудована дуже цікаво. Події описано з літа 1992 і до 2020 року. Ми спостерігаємо розвиток стосунків наших героїв і дорослішаємо разом з ними. А головне питання пронизує всю книгу: «Чи будуть Меллорі з Джейком разом не лише пару днів у році?».

Окремо хочу виділити, що описи природи Нантакета зайняли велике місце на поличці моєї душі. Книга з літньою атмосферою дуже чудово підійшла мені, а кінець розчулив майже до сліз. Дуже жаль, що історія має малу популярність, бо вона стала однією з кращих прочитаних у цьому році. І хоча ця книга має багато дискусій і запитань, бо мало б бути все по-іншому. Я щиро раджу прочитати цю історію, бо вона неймовірна.

5/5. Ця книга краща за «9 листопада» Коллін Гувер.