Людмила Баран

Це така затишна історія, якої мені не вистачало і книга потрапила в руки саме в потрібний час. 🍊 «Апельсиновий сад виростає з одного маленького зернятка. Здійснення мрії починається з першого кроку.» 🍊 В книзі поєднано багато всього: соціальні мережі, фільмування, подорожі, кохання та зради, дружба, пошук себе, свої вподобання, творчість. Так, книга передбачувана й можливо, дещо наївна, але інколи хочеться і таке почитати. 🍊 Мені було цікаво спостерігати за головною героїнею Настею, інстаблогеркою, яка вирушає до теплої та сонячної Іспанії на зйомки. В кадрі все таке ідеальне, успішне, але чи насправді все так? Якщо ви шукаєте легку історію для відпочинку - це саме вона.

Анонім

📖🍊🛵"Апельсин в калюжі" Людмили Баран – книга-мандрівка, яка подарувала неймовірну насолоду від читання, потужні усвідомлення, широку палітру емоцій! Авторці вдалося перенести мене в густо-зелені зарості екзотичної апельсинової ферми, помилуватися андалузькими краєвидами, ультрамаринові силуети тамтешніх гір🧭 ✒️Головна героїня – Настя: дівчина успішна інфлуенсерка з десятками тисяч підписників у інстаграмі🪩 У неї, здавалось би, є все: хлопець Влад із яким зустрічається впродовж двох років, впізнаваність, брендові речі, смачна ресторанна їжа, оберемки квітів, омріяна багатьма бездоганність, створена візажистами й стилістами. Хочеться спертися на уявний парапет і спостерігати, що ж буде далі. Чи "успішний успіх" здатен стати відправною точкою до себе справжньої🎭 🍊🧃Одначе, блогерка отримує пропозицію знятися у рекламі компанії "Санні Джус". У Коїні, провінції Малаги, серед втонулих у зеленому листі білого цвіту цитрусових. У історії так ніжно описано естетику апельсинової квітки: 🖇"Його квітка мала п'ять пружних пелюсток і жовтувату корону посередині. Саме в цій серцевині відбувалося його перетворення з непомітної ґульки на огрядний плід. Пелюстки довкола зів'яли й розчинилися, а він усе наливався соком, усотував у себе сонячні промені й поступово ставав солодким усередині"✨️ ☀️Одначе, після численних дублів зйомки ролику, Настя знайомиться із працівником ферми – Богданом зі Львова. Зеленоокий, широкоплечий, з пошерхлими від щоденної праці руками: він торкається її серця. У спілкуванні з ним, дівчина повертається до цього омріяного стану: 🖇 "Внутрішня переконаність у тому, що чинити так, як ти хочеш, як уважаєш за правильне, вирушати туди, куди велить тобі твій порив, а не голоси й оцінки інших, – це найпрекрасніший стан" 〰️Якщо Влад сприймає Настю як трофей, аби похизуватися перед друзями. Йому актуально, аби дівчина не набрала зайвого кілограма, бо ж у його голові панує чітко створена картинка "щастя". То Богдан – повна протилежність цьому світогляду. І це виявляється навіть у побуті↩️ 🥗Одначе, він готує для дівчини малазький салат [альтернативи олів'є] з помідорами, картоплинами, яйцями, дольками апельсину, білою цибулиною, зеленими оливками, слайсами хамону та копченою тріскою. 🎨А ще – він підтримує дівчину в її покликанні. Настя в універі вчилася малювати, вона обожнює скетчинг. І наважується повернутися до того, що є частиною її серця. Саме Богдан надсилає їй посилання на мистецький місцевий конкурс і вона, завдяки його підтримці, вирішує взяти участь. Відпустивши, як гелієву кульку, дещицю своїх сумнівів🎈 ✒️А як же круто описано у книзі творчий процес: 🖇"Її перестало хвилювати, у що вона зодягнена й чи не стирчить її волосся. Її вже не бентежило, переможе вона чи осоромиться на конкурсі. Думки про приз, про інших учасників, про те, чи виставить фото картини в соцмережах і скільки вподобайок збере, також щезнули. Були тільки кольори, плями, лінії та розводи барв. Усе інше зникло. Страх, хвилювання: усе, що не пов'язане із творчим процесом"🎨 🖇Що обере Настя: відретушовану картинку чи життя як воно є – читайте, бо книга неймовірна! Вона ще й ламає стереотип про соцмережі: в правильних руках вони перетворюються на потужний інструмент, зокрема для допомоги іншим. 🍷Опісля читання, мені захотілося прогулятися Львовом у шафранового відтінку сукні, завітати у бар "Наранха" й умовити бармена приготувати коктейль "Калімочо". А далі йти омитим дощем бруком, ловити відсвіти ліхтарів, заглядати на маскарони на давніх фасадах й танцювати під музику вуличного скрипаля🎶

Анонім

Це роман у жанрі feel-good fiction, а я кажу, що це хороший ромком по-українськи) В таких текстах варто шукати відпочинку, читати, коли треба відключити мозок і розслабитися. Немає сенсу розповідати деталі сюжету - в анотації є більше, ніж треба)) Та й інтриги з відгуку не зробиш: цей жанр про happy end однозначно)) Як для дебютної книжки, то це було дуже добре. Трохи кіношно в другій половині роману, особливо, коли Настя рятувала Василя, буквально забираючи з вулиці - було відчуття, що десь я таке вже бачила. Та це не псує загального враження. Окремо скажу про Іспанію: це нереально атмосферно

Анонім