море нерозкритих/нелогічних моментів. як на мене, стиль написання надто тривіальний. хотіла дочитати якомога швидше

«Тихий орендар» – це психологічний трилер, який я прочитала за рекомендацією Алли Малкін. Очікувала більшого, адже книга має цікаву ідею та атмосферу напруги, але сюжет виявився передбачуваним, а персонажі – не настільки глибокими, як хотілося б. Якщо ви шукаєте легкий трилер з цікавим задумом – ця книга може вам сподобатися. Але якщо хочеться чогось більш глибокого та багатошарового, можливо, варто звернути увагу на інші варіанти.

Якщо ви полюбляєте інтригу, то анотацію пропустіть - в даному випадку, вона надто багато розкриває. Якби я могла повернути час назад то так би й зробила. Усе, що вам варто знати - тут, є серійний маньяк. Одну зі своїх жертв він залишив живою та ув'язнив щоб задовільняти власні сексуальні потреби. Гидотних сцен з подробицями не буде, але все ж книга має вікові обмеження. Історія ведеться від імені жертв та дочки вбивці. Рейчел не завжди була мені зрозуміла, маючи можливості втекти вона ними так і не скористалася. Чи то так сильно боялася загинути при спробі втечі чи й сама отримувала якесь задоволення від ситуації, яка склалася? Емілі закохана ідіотка, яка не лише сама йде в обійми вбивця, а й може з ним трохи конкурувати. Реально дивна жінка? Сесілію, дочку серійного вбмвці, просто було шкода. Читаючи, я так і не змогла скласти повної емоційної картини про Ейдена Томаса. Наче й чоловік нормальний - усім допомагає, хороший сім'янин, але хоббі у нього трохи дивакувате? .... Перша половина книги читається дуже швидко, а от далі все більш рутинно. Хочеться швидше дізнатися фінал, але не через інтригу, адже карти вже всі розкриті, а просто ж має бути якесь логічне завершення історії. І от фінал книги мене трохи розчарував. Не подіями, а тим як стрімко він відбувся. Наче авторка виснажилася написанням і вирішила, що час закінчувати. Проте, загалом книга хороша. Любителям трилерів - рекомендую.

Книга, яку я прочитала за один день. Розповідь з сумною та жорстокою історією про викрадення та насилля. Психологічний трилер, який не відпускатиме вас до останньої сторінки. Це все про книгу «Тихий орендар» Клеменс Мішлон? У нас є зразковий сім'янин, який турбується про свою родину та безліч жінок, які вже ніколи не матимуть змоги зустрітися з рідними. Протягом дня Ейдан Томас доглядає за донькою, працює та допомагає мешканцям містечка, але вночі він починає своє полювання. Одна з його жертв залишається живою й навіть починає жити разом з ним та його донькою. Але постарається зробити все, щоб врятувати не лише себе, але й інших жінок від серійного вбивці. Читаючи «Тихий орендар» ви побачите, що авторка добре вивчила цю тему. Все тому, що в реальному житті Клеменс Мішлон пише для The Independent статті, які стосуються реальних злочинів. Також у книзі згадуються справжні серійні вбивці, які здійснювали свої злочини протягом останніх 100 років. Це додає цій історії моторошності та непередбачуваності. Цікавим є ще те, що в книзі ми бачимо події від різних осіб. Наприклад, "жінка в будинку" (жива жертва) завжди пише про себе у другій особі. Емілі (власниця ресторану) розповідає все від першої особи. Також ми можемо подивитися на все очима Сесілії (доньки Ейдана) та навіть прочитати про останні думки й почуття жертв серійного вбивці. • Одна штука про любов: вона може робити людей слабкими. • Я подумала, що мені також варто було б плакати, але коли багато сумного трапляється за короткий час, то ти досягаєш точки, коли вже не спроможна плакати. • Врешті-решт, єдина людина, на яку ти справді можеш розраховувати, – це ти сама. • Нас притягує до тіл, які підтримують у нас життя. ? If They Only Knew – Black Atlass

Трилер, суть якого знаємо вже з перших сторінок. Порядний сім'янин та батько дівчинки Сесилії викрадає жінку. Тримає її в сараї,ґвалтує та переконує, що врятував. Ейден впевнений, що вона всім йому завдячує та буде коритись завжди. Історію розповідають Рейчел та й інші жінки,які стали жертвами цього маньяка. Смерть дружини в один момент притуплює дещо його увагу і чоловік робить незначні помилки. Та й не задовільняється лише однією дівчиною, на жаль. Знайомство з Емілі ,яка прагне любові та близькості дарує такий шанс, який точно варто використати чи хоча б спробувати. Цікава подача , сюжет тримає в напруженні , хоча кінцівка якась змазана і ,на мою думку, занадто ідеалізована. Історія нагадала " Колекціонер" Джона Фаулза.

Напруженний слоу бьорн трилер, який втім починається дуже стрімко, не даючи часу на підготовку до такого стрибка у крижану воду. Історія, що шокує з перших сторінок. Особливо шокує реалістичністю - бо хоч безпосередньо ця книга на реальних подіях і не заснована, є ціла низка досить близьких сюжетно тру краймів. І авторка чудово передала атмосферу і описала все максимально переконливо. Незвичайний стиль та побудова твору. Про головну героїню йдеться у другій особі, що підкреслює її власне відчуження від свого життя, яке їй протягом історії і не належить. Але є ціла низка персонажів, що кажуть про себе у першій особі, і один, про якого говориться у третій, - і це створює потужний контраст і напруження. Дуже якісний і емоційний стиль. Глибокі переживання. Переконливі деталі і описи. Реалізм в абсолюті. Історія моторошна, і стає більш моторошною з кожною новою сторінкою, з кожною відкритою шпаринкою. Але стрімких і неочікуваних твістів тут по суті нема - все очевидно відразу і планомірно та передбачувано сунеться до майже єдиної можливої розвʼязки. Та її краса не в неочікуванностях і навіть не в розвитку сюжету, а в тому, як саме авторка її розповідає. І робить вона це майстерно. Тому цей трилер я можу назвати одним з найкращіх і найякісніших за останній час. Сюжет досить нетрадиційний, та і основна тема не так часто зустрічалась мені в літературі, а саме в такій подачі взагалі жодного разу. Однозначно рекомендую, читається дуже швидко і не відпускає, не зважаючи на майже повну відсутність динаміки в плані подій - психологічної динаміки тут з головою.

Коли я сама собі починаю нагадувати міфічну Бабусю-що-Розмовляє-Із-Телевізором, значить, книга удалася. ✏️Бо саме цим - сварками із героїнями - я й займалася чи не увесь текст. "Ти ненормальна? Ти що, не бачиш, до чого все йде?" або "Та фіглі ти тупиш наче той віслюк поміж двох куп овочів! Відкрий очі! Бежи!" або "Ага, ну да, ну да, оце ще піди за ним у темний куток підвалу, де проглядаються важкі інструменти!" ✏️Як ви розумієте, трилер дійсно вдався на славу. Він захопливий, трішки незвичний подачею (зміна оповідачів та граматичної особи, від якої йде оповідь), напружений саме внутрішнім тиском, а не описами кров-кишки-розчленування. ✏️Хоча й знизити цей тиск можна досить просто: почавши прискіпуватися до реалістичності описуваних подій. ✏️Отак поставиш сам собі питання типу "рілі? роками не навідуватися у власний сарай? шо ж ти за хазяйка тоді?" і зразу стає легше - та, це просто вигадка, це книга розважитися, попустися. ❌А от дійсно суттєвих зауважень до твору в мене лишилося тільки два. ❌Перше: повна відсутність бодай якогось позитивного чоловічого героя. Ми бачимо відвертого злочинця-маніяка і цілий ряд чоловічих тіней із фарбуванням від ніякого до поганого. ❌Друге: абсолютна незрозумілість мотивів головного злочинця. Ну окей, він маніяк-вбивця і робить те, що робить, шоби шо? Я розумію, що форма подачі не передбачає голоса протилежної сторони, але ж якщо вже ми скачемо з однієї голови в іншу, то можна було б хоча разок і у той бік заскочити. Якось це все в купі погіршує загальне враження від книги однобокістю та тендеційністю. Хоча читати дійсно цікаво-захопливо. Чудовий варіант для поціновувачів жанру насправді.