Історія про те, що кохання дійсно можливе у будь-якому віці, і якщо стосунки приносять радість та заповнюють порожнечу, однозначно не треба зважати на думку оточуючих, треба обирати власне щастя. Комфортна та спокійна книга, однозначно є над чим замислитися.

Ніжна та щімка історія, яка доводить, що кохання можливе у будь-якому віці. Головне, не боятись зробити перший крок.  Авторка дає голос обом своїм героям в книзі, історія висвітлена з кожної сторони. Це було надзвичайно сміливе рішення, як на мене, але письменниці це вдалось.  Книга не має карколомного сюжету, але вона напрочуд чесна.  Чесна, в першу чергу, тим, що показує життя таким як воно є. Часом веселим та повним пригод, часом сірою буденністю, а буває - повним горем. Читаючи ти не приймаєш “теплу ванну”, певні сторінки можуть розбити вам серце, але потім воно обов’язково зцілиться.  Книга за об’ємом не велика, але містить в собі життя двох героїв. 

Ця історія про другий шанс, межі прийнятної поведінки та почуття самотності зачепила моє серце? Головні герої, Едді та Луї — люди, які пізнали життя. Обоє після втрати своїх половинок відчувають почуття самотності, що не дає їм спокою. Але в одну ніч, Едді зробила несподівану пропозицію Луї... «Ми дуже довго жили одні. Он скільки років. Мені самотньо. Тобі, я думаю, теж. То я хочу спитати, може, ти приходитимеш до мене вночі, щоб спати зі мною. І розмовляти.» Хіба не звучить інтригуюче? "Наші душі вночі" залишиться з вами надовго після прочитання. І неодмінно розчулить вас! 5/5❤️ Це ще одна книга про кохання, яка була написана чоловіком, і мені вона до вподоби ?

Затишна та комфортна книга для осіннього вечора. Підходить для відпочинку після більш важкої літератури. Життєва.

Не зачепив. Роман викладений в дуже стриманій, майже беземоційній формі. Автор аж надто відсторонено зобразив життя на схилі літ.

Після такої божевільної ночі та не менш буремного ранку хочеться хоч трохи позитиву. Тому я до вас з гарною книгою. Вона зовсім невеличка за обсягом, але спонукає до роздумів... Дякую @lady_with_notepad , що я її прочитала. Він і вона... Прожито майже 3/4 життя, бо цим двом вже за 70. У кожного були свої помилки, за які вони або картають себе, або, навіть, карають. Їхні подружжя вже померли, діти виросли. І що залишилося? Самотність? Так .. Особливо уночі. Довгими, темними ночами так хочеться спілкування. І вони спробували. "-А ти боїшся смерті? - Не так, як раніше. Я почав вірити в життя після смерті. У повернення до свого істинного я, до духовної сутності. Ми тимчасово перебуваємо в цьому фізичному тілі, перш ніж повернутися до духовної сутності." Як часто ми забуваємо, що наші батьки - самостійні люди, мають свої прагнення і бажання. Як часто помилки виховання дітей заважають їм стати щасливими і роблять їхнє оточення такими ж нещасними. Але ж і ти належиш до цього оточення. Коло замкнулося. Щиро рекомендую для неспішного читання.

Історія, що визначає весь сенс життя без зайвого? Істрія стара як світ. Просто, дві людини похилого віку хотіли жити в своє задоволення. Вони самотні й ночами їм дуже важко заснути. І ось Едді приходить до Луї з незвичайною пропозицією - проводити ночі разом. Вони розмовляли, згадували минуле, мріяли. Вони були щасливі. Але мешканці маленького містечка, як і сім'ї цих двох, були дуже стурбовані такою поведінкою двох дорослих людей. Ці двоє намагалися пожити на втіху хоч маленький відрізок часу. Але скрізь пхаючі ніс люди, як завжди "Знають більше за інших" Діти мають свої інтереси, на жаль, неправильні. Це так життєво. Так зворушливо ? Вас точно не залишить байдужим ця книга ?? Цей роман було опубліковано посмертно. Грауф закінчив його незадовго до смерті. Помер він у 71 рік, у своїй оселі, в оточенні близьких, від хвороби легень.

Чудова та зворушлива історія. Легко та швидко читається. Але здавалося на перший погляд, історія перетворюється у філософську притчу. Бо варто бути собою, не слухати, що скажуть інші та забути про вік. У невеликому тексті автор підіймає важливі теми. Рекомендую подивитися також екранізацію. Мені сподобалася і книжка, і фільм.