Ця історія про другий шанс, межі прийнятної поведінки та почуття самотності зачепила моє серце💔

Головні герої, Едді та Луї — люди, які пізнали життя. Обоє після втрати своїх половинок відчувають почуття самотності, що не дає їм спокою.

Але в одну ніч, Едді зробила несподівану пропозицію Луї...

«Ми дуже довго жили одні. Он скільки років. Мені самотньо. Тобі, я думаю, теж. То я хочу спитати, може, ти приходитимеш до мене вночі, щоб спати зі мною. І розмовляти.»
Хіба не звучить інтригуюче?

"Наші душі вночі" залишиться з вами надовго після прочитання.
І неодмінно розчулить вас!

5/5❤️

Це ще одна книга про кохання, яка була написана чоловіком, і мені вона до вподоби 🤧

Це прекрасна історія, яка зуміла лишити слід у моєму серці.


Це книга про життя.
Вільне життя.
Безсмертне життя.
Про подорож вічністю.

Головна героїня мріяла про свободу, про життя необтяжене путами небажаного шлюбу
Вона хотіла жити, і її бажання мало величезну ціну...
Дівчина уклала угоду .
Її душа в обмін на вільне життя.
Але це життя позбавлене можливості пам'ятати Адді.
Вона буде – незримою істотою, яку забудуть, як тільки зачинятимуться двері.
Але одного дня, у книгарні, все змінилося...

300 років, ніби одна мить.
300 років, щоб пережити всю історію.
300 років повного забуття.
Мить, щоб сказати два слова та ім'я.

Я пам'ятатиму...
Я пам'ятатиму...
Я пам'ятатиму Адді Лярю.

° Оцінка : 7 веснянок /7✨

Захопливий роман, що переносить читачів у Вікторіанську епоху, де панують стереотипи про роль жінок у суспільстві.

Наша головна героїня Анімант Крамб на відміну від інших жінок свого часу, відмовляється йти на компроміси зі стандартами.
Вона не мріє про бали та вдале заміжжя, натомість знаходить свій затишок серед книжок.

Отримавши можливість працювати у лондонській бібліотеці (що не було її бажанням) Анімант стикається з суворим і норовливим бібліотекарем Томасом Рідом.
Їхні стосунки починаються з конфліктів та холодного протистояння, але з часом між ними виникає інше, глибше почуття.
Томас — замкнений і серйозний буркутливий бібліотекар, але поступово розкривається перед нею🥰

Окрім Ріда, у книзі є ще один персонаж, який мене дуже дратував — Бойл🙂‍↕️
Він втілює той самий типаж настирливого прихильника, що не сприймає відмови. Його впертість та відсутність поваги до почуттів Анімант неприємно вражають, особливо коли він публічно тисне на неї, не бажаючи почути її "ні".

Ця історія — справжній виклик суспільним нормам свого часу. Анімант — героїня, яка демонструє, що жінки мають право вибору і що це не повинно залежати від очікувань оточуючих.

10/10 🤩

Хочу нагадати, що є ще окрема книга про її подругу Елізу.
І мені вже цікаво, що чекає у цій історії 😍

Ще одна книжка, яка чудово передає легкий романтичний настрій. І знову голлівудські пристрасті 😂 ОБОЖНЮЮ

Нора — сценаристка і мати-одиначка двох дітей. Вона пише типові сценарії для романтичних фільмів з щасливим фіналом, але після розлучення вирішує створити майже автобіографічний сюжет. Її сценарій купують, а фільм знімають просто в її домі з зірками Голлівуду😱

Лео топовий актор, який вирішив на деякий час відпочити в будинку Нори, і це змінює їхні життя назавжди. Не буду писати, що сталось, бо як-не-як це ромком 😌👌

5/5
Це справді мила і весела історія. Без зайвих розтягнутих драм і непотрібних деталей на 200 сторінок.

Назва, що трохи збиває з пантелику, бо я так і не зрозуміла, що ж там було смішного🙃
Мабуть, правильніше було б назвати "Смішно, що ти спитала".
Але не дайте назві вас вести в оману — це не легкий ромком, і тут ви отримаєте не зовсім те, чого очікуєте, як у випадку з "Пляжним чтивом".

Ви маєте змогу поринути у світ Голлівуду, де нам показують, як це — бути на виду і втрачати особисте життя, коли всі погляди прикуті лише до публічного образу. Плюс інтриги, труднощі акторської професії і трохи драми, і маємо цікаве читання 🙈

Події тут відбуваються в двох часових площинах, оскільки авторка майстерно використовує троп "другого шансу"(який я не люблю 🙂)

Ми бачимо минуле, де щось розлучило головних героїв на 10 років, і теперішнє, де вони намагаються впоратися з наслідками того, що сталося (або не сталося) тоді.

Загалом, це як дивитися меланхолійний фільм початку 2000-х — затишний, але з ноткою ностальгії.

Оцінка — 9,3/10
Мені дуже не вистачило епілогу, щоб поставити фінальну крапку в цій історії 🥲


І маленьке попередження: двічі згадали "Лоліту", а герой приблизно запитав: "Як там звали того чувака, що її написав?" 😂