Моя оцінка: 6/10⭐️ Цитати книги: "Я ж казала тобі, що не хочу жити, як інші: озиратися на людей, на їхні думки й переконання." Ця книжка про нестерпну самотність літніх людей. Одного разу головна героїня запропонувала своєму сусідові спати разом ... просто спілкуватися ночами, знати, що поруч хтось є. І далі розповідається їхня історія та реакція оточення. Для мене ця книжка стала сумною історією без щасливого фіналу. Справді сумно. Є екранізація. Можливо, гляну, раптом там буде щасливіший фінал. Історія невелика, радше новела. Мені не вистачило часу поринути в історію. Але вона залишила простір для роздумів.

Деколи хочеться чогось доброго і легкого, це якраз книга для таких випадків

Історія про те, що кохання дійсно можливе у будь-якому віці, і якщо стосунки приносять радість та заповнюють порожнечу, однозначно не треба зважати на думку оточуючих, треба обирати власне щастя. Комфортна та спокійна книга, однозначно є над чим замислитися.

Ніжна та щімка історія, яка доводить, що кохання можливе у будь-якому віці. Головне, не боятись зробити перший крок.  Авторка дає голос обом своїм героям в книзі, історія висвітлена з кожної сторони. Це було надзвичайно сміливе рішення, як на мене, але письменниці це вдалось.  Книга не має карколомного сюжету, але вона напрочуд чесна.  Чесна, в першу чергу, тим, що показує життя таким як воно є. Часом веселим та повним пригод, часом сірою буденністю, а буває - повним горем. Читаючи ти не приймаєш “теплу ванну”, певні сторінки можуть розбити вам серце, але потім воно обов’язково зцілиться.  Книга за об’ємом не велика, але містить в собі життя двох героїв. 

Ця історія про другий шанс, межі прийнятної поведінки та почуття самотності зачепила моє серце? Головні герої, Едді та Луї — люди, які пізнали життя. Обоє після втрати своїх половинок відчувають почуття самотності, що не дає їм спокою. Але в одну ніч, Едді зробила несподівану пропозицію Луї... «Ми дуже довго жили одні. Он скільки років. Мені самотньо. Тобі, я думаю, теж. То я хочу спитати, може, ти приходитимеш до мене вночі, щоб спати зі мною. І розмовляти.» Хіба не звучить інтригуюче? "Наші душі вночі" залишиться з вами надовго після прочитання. І неодмінно розчулить вас! 5/5❤️ Це ще одна книга про кохання, яка була написана чоловіком, і мені вона до вподоби ?

Затишна та комфортна книга для осіннього вечора. Підходить для відпочинку після більш важкої літератури. Життєва.

Не зачепив. Роман викладений в дуже стриманій, майже беземоційній формі. Автор аж надто відсторонено зобразив життя на схилі літ.

Після такої божевільної ночі та не менш буремного ранку хочеться хоч трохи позитиву. Тому я до вас з гарною книгою. Вона зовсім невеличка за обсягом, але спонукає до роздумів... Дякую @lady_with_notepad , що я її прочитала. Він і вона... Прожито майже 3/4 життя, бо цим двом вже за 70. У кожного були свої помилки, за які вони або картають себе, або, навіть, карають. Їхні подружжя вже померли, діти виросли. І що залишилося? Самотність? Так .. Особливо уночі. Довгими, темними ночами так хочеться спілкування. І вони спробували. "-А ти боїшся смерті? - Не так, як раніше. Я почав вірити в життя після смерті. У повернення до свого істинного я, до духовної сутності. Ми тимчасово перебуваємо в цьому фізичному тілі, перш ніж повернутися до духовної сутності." Як часто ми забуваємо, що наші батьки - самостійні люди, мають свої прагнення і бажання. Як часто помилки виховання дітей заважають їм стати щасливими і роблять їхнє оточення такими ж нещасними. Але ж і ти належиш до цього оточення. Коло замкнулося. Щиро рекомендую для неспішного читання.