Десь я читала, що ця історія класифікується як детектив, але на мою думку, це більше як сімейна сага зі своїми таємницями, хвилюваннями та рішеннями. Як на мене, авторці вдалося не просто описати будинок та місце, де відбулися головні події, що стали початком історії, а наділити його душею, немов він німим учасником людських переживань та трагічних рішень. Як на мене, історія виявилася чудова, з інтригами та можливістю до останньої сторінки гадати: так це була прикра випадковість чи навмисне вбивство? Рекомендую!

«Додому» — це багатошарова сімейна сага, що розгортається у двох часових вимірах: у далекому минулому та в теперішньому. Кейт Мортон майстерно поєднує особисте з історичним, розкриваючи таємниці, які десятиліттями зберігали мовчання. У центрі сюжету — давній злочин, що трапився в одному затишному австралійському будинку. Злочин, який змінив життя кількох поколінь. Головна героїня намагається дізнатися правду, повернувшись у місце свого дитинства, і саме розслідування у сучасній часовій лінії слугує поштовхом до поступового розкриття родинної драми. Мене більше захопила лінія минулого. Саме там, у ретельно виписаних деталях, атмосфері старого дому та болісних емоційних переживаннях персонажів, відчувається справжня сила оповіді. Минуле в цій історії живе й дихає, викликає співпереживання та інтерес до кожного натяку, кожної згадки. Сучасна частина — дещо сповільнена, і хоча вона потрібна для цілісного сприйняття роману, емоційного залучення в ній менше. Загалом сюжет розгортається досить повільно, вимагає терпіння, зате винагороджує тих, хто вміє читати між рядків. Це книга для тих, хто любить неспішні розповіді з драматичним підтекстом, родинними таємницями й глибокими почуттями. «Додому» — це не просто історія про повернення до місця, де все почалося. Це подорож у глибини людських взаємин і болю, що передається крізь покоління.

Мені цей трилер сподобався. Дуже красива мова, прекрасні описи природи ? Деякі рослини та квіти я гуглила, поки читала - тож, можна легко уявити атмосферу, у якій були герої цієї історії. Мені також сподобалося, що кінцівка неочікувана. Поки читала, мені чогось здавалося, що там одна героїня під кінець якось з'явиться. І вона з'явилася, але прямо дуже неочікувано ? Тож, я цю історію рекомендую до прочитання, але оповідь дуже повільна, багато описів - тож, якщо ви не любите повільні історії, ця книга не для вас

Це книга, яку я читаю вдруге. І цього разу вона відкрилася ще глибше: емоційніше, гіркіше, значущіше... Спершу здається, ніби сюжет не поспішає — повільний, як літній день у спекотній Австралії. Але після 150 сторінок історія починає набирати обертів так, що відкладати вже просто неможливо. Знаєте, як буває, ніби планувала трохи почитати перед сном, а вже світанок ? ? Події відбуваються в двох часових лініях і стрибають від 1959-го (коли щось трагічне сталося в родинному маєтку Дарлінг-Гаус) до сучасності (де журналістка Джесс намагається зрозуміти, що ж насправді сталося тієї Різдвяної ночі). Так клубок спогадів, мовчань, родинних зв’язків і травм, про які ніхто не хоче говорити, починає розмотуватись. ? Тут не просто історія з минулого постукала у двері, ні, тут атмосфера, де все має значення. Кожна дрібничка. Австралія у Мортон — не тло, а жива дійсність. Історія наче проростає в цьому середовищі. Дуже живо відчуваються пахощі розарію чи гарячий вітер, прохолода у затінку біля маєтку та крики какаду. Так живо це все уявляла, ніби дивилась фільм. Герої… не ідеальні. Не завжди зрозумілі. Але справжні. Найбільше мене зачепила бабуся Нора, така сильна зовні й така розтрощена всередині ? Це роман, до якого треба підходити без поспіху, з терпінням. Він віддячує. Для мене ця книга сповнена інтриги та драматизму, навіть свого роду трагізму. Вона про пам’ять, яка іноді рятує, а іноді тягне донизу. Про родину, яку не завжди легко прийняти, але яку не перестаєш любити. Рекомендую, якщо шукаєте історію, яка залишиться у ваших думках надовго, принаймні зі мною це й сталося ?

Так, розумію, що для трилера книга трохи товстенька. Так, дійсно, події розвиваються дещо повільніше, ніж очікуєш від гостросюжетної прози. Так, усі мінусові відгуки — правда. Але, все ж таки, треба дати цьому роману шанс — і атмосфера поглине настільки, що ці 600 сторінок будуть проковтнуті за один раз.

Історія захопила мене після повільного початку. Історія Джесс, яка розслідує давню трагедію сім’ї Тернерів, пов’язану з її родиною, виявилась напрочуд глибокою. Чергування часових ліній 1959 та 2018 років, насичені персонажі й вигадана книга всередині книги створюють багатошарову оповідь. Хоч описів природи було забагато, сюжет з кожною сторінкою захоплював дедалі більше. Фінал вразив.

Розсип трупів, пучок загадок, родинні таємниці та незаплановані вагітності — надійний рецепт книг Кейт Мортон (за те і люблю). ? "Додому" не стала чимось видатним (але й поганим теж не стала), та зрештою я б полюбила її більше, якби там було сторінок на 200 менше ? ❤️ З іншого боку, це були прекрасні кілька днів, коли навколо новини неслися так, що за 20 хвилин можна було отримати три інфаркти та один інсульт, занурення у флору та фауну Австралії працювали як терапія уповільнення та самозаспокоєння. Дивись, он там люди десятиліттями щось там вошкаються, згадуючи одну-єдину пригоду на 50 років, значить, і в нас можливо таке колись буде. ? Жіночка в Англії, яку виростила бабуся в Австралії, отримує повідомлення, що ця сама бабуся навернулася з горища, куди нащось полізла у свої поважні 89 рочків. Жіночка миттю їде до бабусі, адже тут в ній партнер пішов, оренда дорога, на роботі скорочення та урізання зарплат — буквально все підказує, що треба змінити середовище. ? В Австралії жіночка раптом дізнається, що Та Сама Подія, Що Сталася 60 Років Тому і Сколихнула Весь Штат, має до її родини безпосередній стосунок. Поки бабуся лежить в лікарні, жіночка починає в'ялу імітацію розслідування, що ж трапилося сьогодні з бабкою (на кой ляд їй був потрібен той тріп на горище?) та тоді, про що всі досі Пам'ятають. ? А потім вже й будуть ті самі трупи, загадки, родинні таємниці та незаплановані вагітності, з яких я почала оповідь. ? Це було, повторюся, повільно та вдумливо. А ще тут POV кількох персонажів, дві часові лінії (сьогодні та 60 років тому), щоденники та вирвані з них сторінки, касети та спогади, і дуже, дуже багато рослин. ? Тут можна довго сперечатися з мотивації персонажок, з їхніх рішень та "а от я б на її місці!", знаходити нестиковки та провисання, рояліки в кущах та розаріях, і саме тому ця книга — прекрасна для клубних обговорень. ⭐️ Підійте тим, хто хоче спокійного читання без карколомних пригод, хто цінить класичні детективи в стилі отця Брауна, сімейні страждательні саги та природу Австралії ?

Головна перевага цієї книги — дякувати РМ — комфортний великий шрифт? Головні недоліки - 600+ сторінок та погана структура твору. Один абзац може бути про один час, наступний вже про другий, далі про третій, і вони не послідовні за хронологією, немає вказівок на те, що це різні часи, іноді доводиться перечитувати, щоб це зрозуміти?? Я повелася на "гостросюжетну сімейну сагу" та "детективний трилер" - і нічого з цього не отримала, бо ще до середини книги розгадала всі таємниці, хто вбивця, і навіть спосіб вбивства. Про "сімейну сагу" я взагалі мовчу, воно тут дуже поверхнево для цього жанру, а я фанат, і для мене це був головний критерій за яким я обрала цю книгу. Мені не вистачило повноцінної любовної лінії. Десь там трошки у самому кінці авторка нам кидає романсу, але теж поверхнево. Дуже багато описів природи — а я, треба сказати, люблю описи природи — але вони більшістю в недоречних місцях оповіді, і це дратує? Наприклад, починає накручуватись динаміка розслідування, а тут опис природи обриває всі відчуття інтриги, ніби секс перервали перед самим оргазмом?? Якби книгу скоротити рівно наполовину, прибрати всю воду, вона б тільки виграла. Все ж таки, у "Додому" знайдеться своя авдиторія, знаю багатьох, хто любить саме нудні нединамічні книжки? Але я вважаю, що витрачати час на прочитання 600+ сторінок цієї історії не варто, є багато цікавіших творів?? Не можу не згадати свою улюблену Сару Джіо, яка є саме майстринею романів-містерій з двома часовими лініями та розслідуванням сімейних таємниць. Її "Ожинова зима" або ті ж "Фіалки в березні" (які є в кожній Аврорі) на голову вище за "Додому"