Я, мабуть, не зможу сповна описати мій шок від цієї книги. Вона бридка, дурна, нелогічна, жорстока. Після перших кількох сторінок я вже хотіла викинути її у смітник. ⠀ Те, що хотів сказати автор всією історією стане зрозуміло тільки в кінці. Але коли ви до цього дійдете, ви зрозумієте, що всі ці бридкі розповіді були ні до чого. Можна було залишити тільки перший та останній розділ. Все? Автор на кілька сторінок описував жорстокі вбив*ва, тортури та знущання над всім живим. А між тим вставляв мільйон недолугих виразів (де вони взагалі не мали сенсу) типу «почухав свою спітнілу промежину», «висрався» і тд. Це було недоречно, це було бридко і взагалі… приємного в книзі мало. А точніше нічого приємного в ній немає. ⠀ Якщо я вірно зрозуміла, то основна думка те, що батьки легко можуть скалічити життя своїй дитині (свідомо чи ні) і потім це вже не виправити? ⠀ ❌Я цю книгу категорично НЕ рекомендую нікому. Але якщо ви хочете полоскотати (неприємно) собі нерви — то вперед. Особливо слід її оминати емпатам, бо я мало не плакала на певних моментах з тваринами.

Жінки вміють народжувати, чоловіки — убивати Осина фабрика, книга не для кожного, важка та бридка, але від того вона не гірша. Дивні та моторошні дії головного героя. Розум та вміння. Дитинство. Його жертви та причини, по яким вони стали ними. Чому брат у психіатричній лікарні і що буде коли він нарешті добереться додому. Що приховує батько у кабінеті та до чого це призведе. Непередбачувана кінцівка. Але також, тут присутні події простого життя підлітка, як, наприклад похід у бар з другом, що мимоволі бачиш у Френку звичайного хлопця, але...

Я точно знаю, що ця книга приведе вас в шок! З перших сторінок я була дійсно шокована і це відчуття мене не покидало до кінця. Та в той же час, коли автор описував які відчуття викликали вбивства в маленького хлопчика, як він насолоджувався скоєним і як спокійно продовжував це робити, - я відчувала зацікавленість.. Так, так.. і це не дивно і я не дивна, адже все так майстерно описано, що поряд із жахом відчуваєш сильну зацікавленість.. Мене просто затягувало і мені було цікаво, що буде далі, на що ще здатні брати, що ще жахливе вони можуть зробити.. Знущання над тваринами, кпини над дітьми.. - проділки одного. А вбивства? Що спонукало іншого, головного героя, вбивати маленьких дітей? Чому він отримував від цього певне задоволення? В певній мірі автор висвітив цю проблему, але все ж залишаються питання.. багато питань.. Якщо ви ще очікуєте що поряд із жорстокістю буде любов, добро чи ще щось хороше, то не очікуйте цього, забудьте.. Книга просочена злом, жорстокістю.. Але, як не крути, вона нереально цікава! Мені було дуже цікаво! Мене затягнула ця історія і тримала до кінця.. Мені було цікаво чому так і що буде далі.. Хоча інколи було незрозуміло, важко.. А поряд із жорстокістю і зовсім не прості висловлювання, слова, події.. Тому будьте готові, вона не з легких, і точно сподобається не всім!

Познайомтеся з шістнадцятирічним Френком. Він убив трьох. Він зовсім не той, ким здається. Він зовсім не той, ким себе вважає. Вітаємо на острові, підступи до якого охороняють Жертвові Стовпи, а на горищі єдиного будинку чекає нових жертв Осина Фабрика. Як вам такий сюжет? І це тільки поверхнева інформація котра не передає всієї насиченості сюжету. Цю книгу обрала собі,в першу чергу, як виклик,адже чула про її специфічність. І мої очікування були і виправдані і перевершені місцями. Вся сім’я Френка максимально не нормально. У кожного є свої тараканами і таємниці,і найнеочікуваніші з яких розкриваються аж в самому кінці. Книга викликає як ступор і відразу так само захоплення. Адже не дивлячись на живність сюжету підіймається багато соціальних тем. Яких саме я не писатиму щоб не спойлерити,та деякі абзаци можна вирвати на цитати. Я дізналася вже після прочитання що книгу видавали і у нас,тож тепер полюватиму на паперовий примірник. Що до рекомендацій. Певне рекомендувала б хіба любителям викликів і людям з міцним вестибулярним апаратом.

Осина фабрика – це своєрідний оазис для Френка (головного персонажа). Можливо прозвучить не зовсім коректно, проте саме описи жорстокості над тваринами і людьми - єдині події, які тривожать/тримають у фокусі при читанні. Хочеться виділити декілька моментів: а) можна прогледіти зневажливе ставлення автора до релігійних культів/традицій, що є цікавим мотивом б) свого роду самотерапія головного персонажа, роздуми Френка і усвідомленість його дій; те, як він описує ставлення до своїх вчинків вражає в) ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР. десь на середині книжки здогадався в чому саме особливість Френка як літературного героя (такі натяки, як неспроможність користуватися пісюаром, відсутність роздумів про кохання/стосунки, часті роздуми про чоловіче і жіноче, ненависть до жіноцтва як групи людей – наштовхують на головну інтригу/ідею у творі) г) забагато деталізацій та описових сцен, які інколи змушували нудьгувати, проте доволі чітко окреслювали тогочасний побут/життя тогочасної Шотландії. Кінцівка є ліричною, простою, доволі швидкою і без зайвих деталей. Правда хотілося б все-таки побачити взаємодію Френка із братом Еріком при зустрічі, проте може це було б і зайвим. 8/10

Читаючи цю книгу, я зі здивуванням зрозуміла, що вона мені подобається, мені цікаво, хоча головний герой мав конкретні психопатичні проблеми. Ой, та про що мова: тут взагалі УСІ психи!!! Але ж недарма це не перше видання книги українською, її читають, і вона захоплює. Чому? Бо мова йде не лише про результати антисоціальної поведінки (такі як: вбивства, знущання, агресія,, пиятика), але й про їх причини та внутрішні мотиви. Зацікавило? Отже, у цій дивній родині залишилося двоє вже досить дорослих дітей, яких виховує батько. Хоча виховує, мабуть, не вірне слово, краще - досліджує і по-своєму піклується. Старший брат через життєві обставини потрапив до психлікарні, але втік звідси і тепер прямує додому. А молодший - живе вдома і розповідає нам про свої вчинки і почуття. І не зважаючи на їхню божевільність у якийсь момент починаєш їх розуміти. На щастя, не усі - приймати) "Зрештою, вони при владі й у них купа грошей. Вони керують іншими, як їм заманеться. Вони можуть наказати їм померти заради них або працювати на них, або привести їх до влади, захищати, сплачувати замість них податки й купувати їм іграшки. Вони ті, хто вціліють у наступній великій війні, сховавшись у своїх бункерах і тунелях. А тому, якщо вже так подивитися, то хто має право називати їх безумцями тільки з огляду на те, що вони поводяться не так, як слід поводитися, на думку якого-небудь наївного Джо?" Як це знайомо: влада і безумство... Наївні ми, наївні .. Просто зауважую, що книга виявилася цікавою, тому вам вирішувати, чи хочете ви її прочитати. Додам лише, що фінал - взагалі мозкоправний.

? Еталон химерної прози. Одна з книг, що зламала мою психіку і сформувала певні читацькі смаки багато років тому. Я довго збиралася перечитати її, і нарешті це сталося. Історія від особи дуже дивного і сумнівного оповідача, шо майже відразу тхне чимось дуже нездоровим. Хоча спочатку взагалі важко зрозуміти, що тут відбувається - але явно щось не те. Ніби йдеться про звичайні побутові речі, але тут нема нічого, що вкладається в рамки «звичайного». Навіть у найневинніших моментах. І дуже скоро історія починає шокувати по-справжньому, все сильніше і сильніше, аж доки у фіналі не вибухне остаточно. Навіть тепер, коли я вже знала, на що очікувати, я не уникла цього шоку. Але звернула більше уваги на те, як майстерно автор передав психологічний стан персонажів. Яку увагу приділив деталям, з яких сплітається загальна хвороблива атмосфера. Як ретельно пропрацював кожне слово, кожен нюанс, кожен діалог. А опис власне фабрики - то взагалі щось із чимось❤️‍? ? Це книга про хрупкість людської психіки і життя. ? Про те, як можна вбити в людині усе людське, якщо розірвати її внутрішній звʼязок із собою. ? Про дуже нездорову родину і руйнівні стосунки між батьками і дітьми. ? Про те, як втрата власного «я» веде до найтяжчіх наслідків. Це історія, сплетена з тригерів. Тут нема жодних табу. Натомість є купа жахаючих і огидних деталей. І це стовідсотковий, до того ж визнаний шедевр, не схожий ні на що. Через багато років після першого читання, я досі у захваті. Навіть у більшому, ніж коли читала вперше, бо тоді я звертала увагу виключно на сюжет. ⚠️ Але рекомендую цю книгу дуже обережно, бо вона не для слабкодухих. Химерна, мерзенна, шокуюча, але надзвичайно сильна і вражаюча.

Жив собі на острові хлопчик і тато. Острів це їхній будинок біля моря, так його називав Френк (головний герой). Був у нього психічно хворий брат Ерік. І ось ми читаємо, яке було життя-буття Френка - досить насиченне, повинна визнати. І ми розуміємо, що з тарганами Френка теж не все гаразд. І це все зводиться до карколомного сюрпризу в кінці книги, який є першопричиною, так думає герой, його такої поведінки. ⚠️ Книга не для слабкодухих! Якщо у вас викликають відразу матюки, сцени насилля та інші бридоти - не читайте, не витрачайте свій час. Книга мені читалась важко (про психів взагалі важко читати). Їхні заплутані думки, своя логіка і таке інше. Цю книгу я б поставила на поличку з "Бійцівським клубом", "Американським психопатом" та книгами про Лектора. Не скажу, що мені геть не сподобалося (люблю полоскотати собі нерви), але й захоплення не відчула. Є драматизм, є психологічне підгрунтя, моральна сторона медалі (ну як той батько міг таке вчинити з дитиною?) і неочікувана кінцівка разом створили щось досить цікаве і відштовхуюче водночас. Мені здається Бенкс і ставив собі за мету викликати відразу до таких вчинків (переписувала речення, щоб не заспойлерити сюжет), а не показувати їх своєрідну красу. Після цієї книги хочеться піти почитати дідуся Фрейда, щоб розібратися в людській душі.