Це було моє перше знайомство з мангою і воно було не дуже вдалим, не скажу що мені зовсім не сподобалось, сюжет і задумка дійсно цікаві та і написано класно і легко, але мене так бісили персонажі. Мені здались вчинки та думки персонажів дуже нелогічними, але я знаю що манга багато кому подобається. Хоча цікавою для мене видалась сама задумка з листом із майбутнього ?. Я сподіваюсь мені не сподобалась саме ця історія тому продовжу знайомитись з мангою)

Бідолашна Нахо довго мучилась, намагаючись змінити майбутнє і врятувати Какеру самотужки. З Сувою це стало дещо простіше. А як добре, коли тягар переживань (і відповідальності, якщо бути до кінця чесними) з тобою розділяють близькі друзі ?. Виявляється, листи від себе з майбутнього отримали усі! Гуртом значно легше координувати зусилля для  порятунку друга. Крім того, різні листи звертають увагу на різні деталі. Це, з одного боку, дозволяє краще спланувати кроки. З іншого ж, це також відкриває правду, яку декому хотілося б приховати. Суві важко дається зближення Какеру і Нахо через почуття до дівчини. Але тепер зрозумілішими стали його мотиви. У майбутньому він зізнався друзям, що дуже шкодує про один свій егоїстичний вчинок (хоча з цим можна посперечатися) і хоче виправити минуле, навіть ризикуючи втрати їхнє з Нахо сьогодення. З іншої сторони, якщо вірити вчителю (пригадуєте роздуми про подорожі в часі і паралельні світи?), саме для поточної їхньої версії минуле змінити неможливо. Спільними зусиллями підготовка до спортивного фестивалю й самі змагання проходять чудово і їх результати тішать друзів. Какеру, котрий весь час картає себе сумнівами і почуттям провини, нарешті відкривається і хоч трохи дозволяє собі бути щасливим. Тож хай навіть лист не завжди дає правильну відповідь, але й досі допомагає. Майбутнє стрімко змінюється. Та чи достатньо цього для виконання місії? Попри те, що дорослі версії героїв поволі розкривають подробиці їхнього спільного минулого, все ще не ясно як саме вдалося їм передати повідомлення собі у минуле. Та й деталей щодо їхніх долей після випуску зі школи не так вже й багато.  Четвертий розділ "Розбуялого астронавта" ставить не популярну сестру з близнючок у цікаве становище: у неї закохалося одразу двоє хлопців, але вона у цей час закохана у третього ?.

Нахо все ж наважується попросити допомоги з порятунком Какеру у Суви. Виявляється, він теж отримав листа з майбутнього! Дорослий Сува просить його підтримати друга і, хай як би не було боляче бачити кохану дівчину з іншим, допомогти йому зійтися з Нахо. Тепер ясно, чому Сува був таким поступливим. Діяти удвох значно простіше. Та й ефективніше. Для того й існують близькі друзі, щоб у скрутні моменти підтримувати одне одного. Успіхів певних досягнуто, Какеру посміхається. Але біль в глибині душі нікуди не зник ?. Вони щиро й старанно намагаються виконувати усі вказівки з листів. Вшістьох відсвяткували день народження Какеру, про яке той "забув" повідомити, вивели на відверту розмову про те, що його турбує. Нахо й Какеру навіть зізналися про почуття одне одному, хоч почати зустрічатися і не наважуються, та й взагалі поводяться надто нерішуче. До речі, тепер розповідь іноді йде і від імені Суви. Завдяки спільним зусиллям двох, майбутнє змінюється. Деякі поради виявляються уже не актуальними. А чи не можуть за нових умов декотрі з них нашкодити? І чи не можуть помилятися? Зрештою, чи правильно буде продовжувати виконувати вказівки з листів? Може, час перестати вагатися й сумніватися, а взяти натомість майбутнє у власні руки? Але знову ж, є ризик зробити тільки гірше… Як усе складно ?‍?. Читаючи "Orange", іноді страшенно дратуюся через нелогічність певних рішень і вчинків персонажів, а також через їхню нерішучість. Ну навіщо ж все так ускладнювати ?? Але ж ця манґа розрахована на вік 12+ як зазначено на сайті видавництва, а не на мої 30+ ?. Ех, байдуже. Всерівно читатиму далі) Звісно ж, тут міститься ще й третій розділ "Розбуялого астронавта". Який же він кумедний! Усі ці "подобається" - "не подобається" і "хочу" - "не хочу" такі смішні, а Тацуакі це взагалі щось з чимось ?.

У майбутньому у день народження Какуру друзі провідали його бабусю. Після листа хлопця з капсули часу у них в голові крутилося одне запитання, відповідь на яке їм врешті вдалося тут знайти. Але замість полегшення отримали ще більше підстав для суму й жалів за минулим ?. Тим часом 16-річні Нахо й Какеру більше часу спілкуються й навіть разом готуються до іспитів. Усім їхнім друзям очевидно, що вони вподобали одне одного. Але Нахо постійно тупить, вагається, відмовляється від власних намірів… Цікавою виявилася частина, коли вчитель розповідає про подорожі в часі, "часові парадокси" і паралельні світи. Можливо, потім все ж пояснять, як дівчині вдалося відправити собі лист у минуле? ? Нахо і Какеру мають спільну рису: обоє шкодують про минуле і хотіли б його змінити - Какеру теперішній, Нахо з майбутнього. Він нещодавно припустився фатальної помилки, що не дає йому спокою. Через це постійно замислений, сумний та іноді по кілька днів, а то й тижнів, не з'являється у школі. Доросла ж Нахо прагне позбутися прикрих спогадів і болю. Какеру очевидно (для всіх, крім Нахо) закоханий у неї. Але він сумнівається, вагається, боїться робити вибір, щоб потім не шкодувати і не зробити комусь боляче. Але й Сува має почуття до дівчини. Втім, чомусь відмовляється діяти й поступається Какеру. Є здогадки чому так, але й вони для мене не надто переконливі. До речі, крім шістки друзів, іноді частина уваги припадає ще одній дівчині, з котрою Какеру зустрічався лиш декілька днів. Але як же ця Уеда бісить ? - пихата реанивиця з симпатичною мордочкою, але гнилим нутром ?. Нахо у майбутньому дуже шкодує про своє безсилля і боягузтво, що не наважувалася ні на що. Та, що в теперішньому, прагне врятувати Какеру і навіть частково змінює хід подій, але сум і почуття провини хлопця не зникають. Чи вдасться їй власними силами змінити майбутнє? Чи, може, варто попросити допомоги чи поради? Друга частина "Розбуялого астронавта" ще смішніша за першу, часом аж до абсурду ?. Це "легка кумедна манґа", на відміну від драматичного "Orange".

6 квітня, п'ятниця — перший день нового навчального року. Старшокласниця Нахо Такамія зранку знаходить лист від… себе самої з майбутнього ?. Помилка? Жарт? Розіграш? Це ж у жодному випадку не може бути правдою, чи не так? ? Але описані у листі події починають відбуватися насправді… "Мені 26, і я багато про що шкодую! Тому й пишу тобі — щоб шістнадцятирічна я не повторила цих помилок і не шкодувала через них решту життя." ? Як таке можливо? Здивування і сумніви поволі поступаються місцем страху й непевності… Нахо не зовсім ординарна головна героїня. Нерішуча, скромна, не надто впевнена в собі, занадто терпляча й поступлива, добродушна, завжди в першу чергу думає про інших. А ще зазвичай соромиться висловити власні думки й озвучити бажання. Натомість веде щоденник, котрому звіряє справжні думки й почуття. Тож тепер, навіть знаючи що має статися, чи вистачить їй сміливості зробити інший вибір, аніж той, що робила згідно зі словами своєї я-майбутньої? Заради чого це все взагалі? Виявляється, до її класу перевівся новий учень з Токіо. Какеру Нарусе - спостережливий і турботливий - одразу припав до душі Нахо. Якщо вірити посиланню з майбутнього, незабаром з хлопцем трапиться нещастя, відвернути яке і є головною метою листа! ? Тим часом через 10 років у майбутньому п'ятірка друзів зібралися разом, щоб викопати їхню капсулу часу, закладену ще разом з Какеру. Тоді вони залишили самі собі послання з минулого з мріями і побажаннями. От тільки лист відсутнього друга здивував їх усіх ?.  Манґа виявилась цікавою й оригінальною. Тут не ідеалізовані й досить реалістичні персонажі. Зображено різні грані шкільного життя, дружби й стосунків. Дві часові лінії з різницею у 10 років показують події з різних ракурсів, при чому ретроспективний погляд з майбутнього не просто дає інформацію про самі події минулого, а й розкриває ставлення героїв до них, їхнє справжнє значення й підтексти. Загадковий фантастичний елемент також інтригує.  Усе разом створило досить хороші враження від першого тому. В певні моменти, щоправда, дивувала нелогічність (з моєї точки зору) вчинків Нахо, але чи всі і завжди в підлітковому віці були супер логічні? ? А ще наприкінці міститься перший розділ додаткової короткої манґи "Розбуялий астронавт", що також розповідає про шкільне життя. Головні персонажі там — абсолютно різні за характером сестри-близнючки і суперкрутий симпатичний хлопець ?.

У четвертому томі друзі Нахо вже знають про листи з майбутнього і об'єднують свої зусилля, щоб врятувати Какеру. Вони продовжують підтримувати його, організовуючи різні заходи, щоб підбадьорити і допомогти йому знайти радість у житті. Особливо важливим моментом стає шкільний турнір, де всі друзі докладають максимум зусиль, щоб створити для Какеру позитивне і підтримуюче середовище. Ці сцени демонструють для мене силу дружби і відданості, показуючи, наскільки герої готові підтримувати один одного у важкі моменти. У цьому томі також особливо виділяється роль Суви, який залишається відданим другом Нахо і Какеру. Його самопожертва і готовність підтримувати Нахо, навіть якщо це означає відмовитися від своїх почуттів до неї, викликають у мене глибоку повагу до нього. Це підкреслює його доброту і щирість, роблячи його одним з найпомітніших персонажів, і він одим з улюблених моїх героїв з цієї манґи. Емоції Какеру залишаються для мене складними і неоднозначними. Його поведінка іноді виглядає суперечливою, і мені важко зрозуміти, що саме він відчуває і що буде далі. Ця невизначеність робить історію ще більш захопливою і змушує мене співпереживати герою ще більше.

У цьому томі події набирають нових обертів, наповнюючи історію емоційною напругою і несподіваними поворотами. Одним із ключових моментів цього тому є рішення Нахо більше не покладатися лише на листи з майбутнього. Вона усвідомлює, що не може передбачити всі наслідки своїх дій, і вирішує діяти згідно з власними почуттями та інтуїцією. Це рішення підкреслює її ріст як персонажа, в моїх очах, і демонструє її готовність взяти відповідальність за свої вчинки. Ще однією важливою подією є зізнання друзів Нахо, що вони також отримали листи з майбутнього. Цей момент був для мене надзвичайно зворушливим, адже він показує, наскільки глибокою і щирою є їхня дружба. Тепер, коли всі знають про листи, вони вирішують об'єднати зусилля, щоб врятувати Какеру. Це спільне рішення підкреслює силу колективної підтримки і надає надію на те, що разом вони зможуть змінити майбутнє. Водночас у цьому томі емоції Какеру стають ще більш складними і неоднозначними. Він продовжує боротися зі своїми внутрішніми демонами, і його поведінка іноді виглядає суперечливою. Я неодноразово ловила себе на тому, що мені важко зрозуміти, що саме відчуває Какеру і що очікувати від нього далі. Ця невизначеність додає історії напруги і змушує з нетерпінням чекати наступних подій. Окрім того, третій том показує, як всі герої починають діяти більш злагоджено і рішуче. Вони організовують спільні заходи і підтримують Какеру в його повсякденних справах, намагаючись повернути йому радість і надію. Особливо зворушливим був момент коли Сува відкрито говорив з Какеру та не побоявся показати свої почуття.

Коли я була молодшою та вільнішою у часі, то прочитала чимало манги, зокрема і подібного жанру. Знала і про існування «Orange», але руки, як то кажуть, не дійшли. Зараз часу більше не стало, але відчуваю, що мені конче необхідно отримати ті емоції, яких не вистачає у реальному житті. Так я згадала про «Orange». Манга залишає після себе багато думок у голові, багато вражень, які я спробую впорядкувати. Отже, чим саме мені запам'ятався цей маленький шедевр? Важкі теми поєднані з легким оповіданням. Я, чесно кажучи, навіть не уявляла, наскільки темною та сумною часом буде ця манга. Вважала, що це буде легка та весела історія, але поступово вона стає дуже глибокою та насиченою. Однак поєднання похмурих моментів із безтурботними дуже добре спрацювало разом. Це підкреслює той факт, що незалежно від того, наскільки щасливим хтось здається зовні, ви ніколи не знаєте, що відбувається всередині насправді. Персонажі. Усі персонажі такі чудові й такі різні. Вони мають свої унікальні характеристики, що чудово, враховуючи те, що їх шестеро. Я думала, що, можливо, буде важко відстежити, хто ким є, але по факту вийшло навпаки. Мені подобається, що в кожного з них є свої недоліки та проблеми, з якими їм доводиться мати справу щодня. «Orange» — це історія, яка дуже зосереджена на персонажах. Наукова фантастика. Мало того, що «Orange» — це історія, у якій розглядаються досить серйозні соціальні проблеми, так сюди змогли прокрастися ще й науково-фантастичні елементи. Наша головна героїня, Нахо, отримує листа від себе майбутньої, в якому вона застерігає від повторення трагедії, яка вплине на подальше життя Нахо та її друзів. Емоції. Така історія закономірно не залишить вас байдужою/им. Я плакала, читаючи кілька конкретних сцен, тоді як інші моменти змушували мене посміхатися і відчувати себе щасливою. Просто знайте, що ця історія грається з вашими емоціями, і часто вони матимуть протилежне забарвлення. «Orange» – це особлива історія про кохання, жаль, дружбу, самотність та цінність життя. Не зважайте на те, що головними героями є підлітки, тому що коктейль тем, які тут піднімаються, буде зрозумілим саме дорослим, які вже несуть на собі тягар жалю через помилки минулого.