Оранж. Том 2

Нахо продовжує слідувати порадам з листа від своєї майбутньої версії, намагаючись змінити трагічну долю Какеру. Вона стає все більш рішучою і готовою боротися за його щастя, навіть коли це здається неможливим, але часто залишається надто сором`язливою. Взаємодії між Нахо і Какеру стають більш глибокими і значущими, і їхні стосунки розвиваються на тлі постійної напруги з боку Нахо і її рішень, щодо листів та дій які в них прописані.

У цьому томі я дізналася більше про минуле Какеру і про те, що змусило його впасти в депресію. Розкриття цих деталей викликало у мене сльози, оскільки його біль і відчай стають відчутними і реальними. Як читач, я відчувала глибоку симпатію і співчуття до Какеру, спостерігаючи, як він намагається впоратися зі своїми внутрішніми демонами.

Дружба між головними персонажами також зміцнюється. Сува, Азу, Такако і Хагіта всіляко підтримують Нахо у її спробах допомогти Какеру, демонструючи справжню силу колективної підтримки і турботи, вони такі хороші друзі🥺. Їхня взаємодія приносить теплі і радісні моменти, які контрастують з важкими і сумними епізодами, створюючи збалансовану і насичену історію. Друзі Нахо показують, наскільки вони насправді хороші, роблячи все можливе, щоб Нахо та Какеру почали зустрічатися. Вони організовують спільні заходи, підштовхують Нахо до більшої впевненості і завжди підтримують її, коли вона сумнівається.

Особливо виділяється Сува, який виявляє себе як справжній друг і чудова людина. Незважаючи на те, що він сам закоханий у Нахо, він ставить її щастя вище власних почуттів. Сува готовий відпустити Нахо, розуміючи, що вона і Какеру можуть бути щасливі разом. Це його жертовне рішення демонструє глибину його любові і відданості, і це викликає ще більше поваги і симпатії до його персонажа, Сува мій улюбленець, милун.

Я з нетерпінням продовжую читати, щоб дізнатися, як ця емоційна подорож завершиться і чи вдасться Нахо і її друзям змінити долю Какеру(дуже сподіваюсь, що так).

У майбутньому у день народження Какуру друзі провідали його бабусю. Після листа хлопця з капсули часу у них в голові крутилося одне запитання, відповідь на яке їм врешті вдалося тут знайти. Але замість полегшення отримали ще більше підстав для суму й жалів за минулим 😔.

Тим часом 16-річні Нахо й Какеру більше часу спілкуються й навіть разом готуються до іспитів. Усім їхнім друзям очевидно, що вони вподобали одне одного. Але Нахо постійно тупить, вагається, відмовляється від власних намірів…

Цікавою виявилася частина, коли вчитель розповідає про подорожі в часі, "часові парадокси" і паралельні світи. Можливо, потім все ж пояснять, як дівчині вдалося відправити собі лист у минуле? 🤔

Нахо і Какеру мають спільну рису: обоє шкодують про минуле і хотіли б його змінити - Какеру теперішній, Нахо з майбутнього. Він нещодавно припустився фатальної помилки, що не дає йому спокою. Через це постійно замислений, сумний та іноді по кілька днів, а то й тижнів, не з'являється у школі. Доросла ж Нахо прагне позбутися прикрих спогадів і болю.

Какеру очевидно (для всіх, крім Нахо) закоханий у неї. Але він сумнівається, вагається, боїться робити вибір, щоб потім не шкодувати і не зробити комусь боляче. Але й Сува має почуття до дівчини. Втім, чомусь відмовляється діяти й поступається Какеру. Є здогадки чому так, але й вони для мене не надто переконливі.

До речі, крім шістки друзів, іноді частина уваги припадає ще одній дівчині, з котрою Какеру зустрічався лиш декілька днів. Але як же ця Уеда бісить 😡 - пихата реанивиця з симпатичною мордочкою, але гнилим нутром 😒.

Нахо у майбутньому дуже шкодує про своє безсилля і боягузтво, що не наважувалася ні на що. Та, що в теперішньому, прагне врятувати Какеру і навіть частково змінює хід подій, але сум і почуття провини хлопця не зникають. Чи вдасться їй власними силами змінити майбутнє? Чи, може, варто попросити допомоги чи поради?

Друга частина "Розбуялого астронавта" ще смішніша за першу, часом аж до абсурду 😂. Це "легка кумедна манґа", на відміну від драматичного "Orange".