Ця книга виїла мене з середини

Хоч це художня, а не документальна книга, вона всеодно показує те, що справді було, те як у нас ставилися до переселенців в 2014 році.
Вона реально відриває очі

А потім історія Марії і Бориса, я ридала, я не могла зупинитися.

В цій книзі прекрасно все
Те, як герої дорослішали, не в плані віку, те як розвивалося їхнє життя, їхні думки.
І цей максимально неочікуваний фінал, я просто не маю такої кількості слів в словниковому запасі, щоб висловити свою любов до цієї книги.
Коли я її дочитала і я була спустошена.
Я ще і ще хотіла плакати.
Мені дуже складно читати про смерть, особливо коли вона раптова.
І це завжди спонукає мене знову ж таки на роздуми про те для чого це все, якщо все одно ми всі помремо, ми згниємо в чортовій землі і настане день коли про нас і не згадають.

Я хочу говорити про цю книгу, кричати про неї, про події в ній.

"Веріті" — це книга, яка мене одночасно зачарувала і викликала відчуття огиди. Коллін Гувер створила сюжет, який настільки глибоко занурює в темні закутки людської психіки, що я не могла відірватися від читання. Але кожна сторінка викликала у мене внутрішній протест, наче я порушую якусь моральну межу.

Сюжет розгортається навколо Лоувен, письменниці, яка опиняється у світі Веріті Кроуфорд — жінки, чия історія буквально кричить про небезпеку. Нотатки, які Лоувен знаходить, відкривають жахливу правду про життя Веріті, її стосунки з чоловіком і дітьми. Ці розкриття були настільки моторошними, що я відчувала огиду, читаючи про те, на що здатна людина в пошуках влади і контролю над іншою людиною.

Водночас, я не могла відірватися від книги. І хоча я відчувала глибоке неприйняття того, що відбувалося на сторінках, книга залишила на мене сильне враження.

Мабуть, саме ця суперечність — захоплення і відраза — робить "Веріті" таким незабутнім досвідом. Рекомендую тим, хто готовий зустрітися з темними сторонами людської натури і випробувати власні моральні межі, але будьте готові до того, що ця книга може змусити вас почуватися брудно, навіть якщо вона вам сподобається.

Ця книга справила на мене велике враження і залишила по собі багато яскравих емоцій. Історія Феллон і Бена зачепила моє серце своєю незвичайною концепцією - зустрічатися лише один раз на рік, щоб побачити, як змінюється їхнє життя та почуття.

Особливо мене вразило, як Колін Гувер зобразила ставлення до людей, які відрізняються. Феллон, що має шрами після пожежі, є яскравим прикладом того, як суспільство може бути жорстоким до тих, хто не вписується в звичні стандарти краси. Але саме завдяки цим випробуванням героїня змогла знайти свою справжню силу та впевненість у собі. Її шлях до самоприйняття та любові до себе є надихаючим і мотивуючим.

Проте, я не можу зрозуміти ставлення батька Феллона до неї. Його холодність і байдужість викликали у мене сильне розчарування. Замість того, щоб підтримувати доньку у важкі моменти, він, здається, більше переймається своєю кар'єрою та власним іміджем. Мені важко уявити, як батько може бути таким відстороненим і не співчувати власній дитині, яка потребує його підтримки та любові.

В цілому, "9 листопада" - це неймовірна книга про кохання, самоприйняття і силу духу. Колін Гувер вміло поєднує романтику з глибокими емоційними переживаннями, що робить цей роман незабутнім.

Хоч Колін Гувер само по собі досить сумнівна особистість, та її книги мені подобаються, і особливо в перекладі РМ)

Коли я вперше побачила аніме "Хорімія", я одразу закохалася в цю історію та її персонажів. Це було свіже дихання серед типових романтичних комедій, які я бачила раніше. Анімація була чудовою, персонажі – глибокими та цікавими, а сюжет – зворушливим і одночасно веселим. Тому я з нетерпінням чекала на український переклад манґи, щоб поринути в цю історію знову, але вже у її оригінальному вигляді.

Після того, як я нарешті отримала можливість читати манґу українською, мої очікування були повністю виправдані. Манґа "Хорімія" занурює у світ старшокласників Хорі та Міямури, які зовсім різні в школі та поза нею. Хорі здається популярною та активною дівчиною, але вдома вона звичайна старша сестра, яка піклується про свого молодшого брата. Міямура, навпаки, виглядає як тихий і непримітний учень, але насправді він має численні татуювання та пірсинг і є доволі веселою та доброзичливою людиною.

Однією з найсильніших сторін манґи є розвиток персонажів і їхніх стосунків. Спостерігати, як вони поступово відкриваються один одному та зростають разом, було справжнім задоволенням. Їхні взаємини показані так реалістично та зворушливо. Крім того, вторинні персонажі також отримують багато уваги, і кожен з них має свою унікальну історію, яка доповнює основний сюжет.

Гумор у "Хорімії" чудово поєднується з драматичними моментами, створюючи баланс між веселощами та емоціями.

Переклад манґи українською був дуже якісним. Я відчувала, що всі емоції та нюанси були передані максимально точно, а мова персонажів звучала природно і жваво. Це дійсно додало особливого шарму до читання, оскільки я могла повністю зануритися в історію без будь-яких мовних бар'єрів.

Загалом, "Хорімія" – це чудова манґа, яка заслуговує на увагу кожного, хто любить романтичні комедії з глибокими персонажами та реалістичними стосунками. Це історія про те, як важливо бути собою і знаходити людей, які приймають тебе таким, яким ти є. Якщо вам сподобалося аніме, то манґа вас точно не розчарує!

Цей том глибше розкриває мотиви Кісакі, чия маніпулятивна і підступна природа стає ще більш очевидною. Кісакі продовжує грати роль антагоніста, впливаючи на події і змушуючи Такемічі шукати нові способи боротися з ним. Сцени з його участю наповнені напругою і страхом за майбутнє героїв.

Однією з найбільш захоплюючих частин дев'ятого тому є нове розслідування Такемічі, яке приводить його до нових відкриттів про минуле і майбутнє. Він знову подорожує в часі, щоб змінити події і врятувати своїх друзів від неминучих трагедій. Ця подорож розкриває нові шокуючі факти, які змушують переглянути все, що було відомо до цього моменту.

Дев'ятий том також показує, як зростає єдність серед членів "To-Ман". Взаємини між Такемічі, Майкі та іншими ключовими персонажами стають ще міцнішими, а їхня рішучість боротися за справедливість – ще сильнішою. Цей том підкреслює важливість дружби і відданості, які є центральними темами манги.

Кожна сторінка наповнена деталями і виразністю, що робить читання захоплюючим і візуально приємним.

Дев'ятий том "Токійських месників" – це емоційний і захоплюючий етап у розвитку історії. Він пропонує читачам нові виклики і відкриття, залишаючи їх у напруженому очікуванні наступних подій. Цей том підтверджує високий рівень серії і залишає відчуття, що найцікавіше ще попереду.

Рекомендую цей том всім, хто слідкує за подорожжю Такемічі. "Токійські месники" продовжують залишатися однією з найцікавіших і найемоційніших манг, які я коли-небудь читала.

Цей том зміцнює враження, залишене першим, і додає нових барв у вже знайому атмосферу.

Відразу привертає увагу, як магія продовжує бути невід'ємною частиною кожної сторінки. Від вражаючих чарівних поєдинків до тонких натяків на приховані сили, що діють за лаштунками, магічна складова є всюди. Вона додає історії глибини і таємничості, створюючи відчуття, що за кожним кутом може ховатися щось надприродне.

Другий том збагачує наші знання про головних героїв, розкриваючи нові аспекти їхніх особистостей. Взаємини між Ноєм та Ванітасом стають ще складнішими і цікавішими. Їхня взаємодія сповнена емоційних моментів, які додають історії людяності і роблять персонажів ще ближчими.

Сюжет розвивається динамічно, зберігаючи напругу та інтригу, що була закладена в першому томі. Нові персонажі, які з'являються, додають історії нових вимірів і ускладнюють конфлікти, роблячи її ще більш захопливою.

Другий том "Мемуарів Ванітаса" підтверджує, що ця робота здатна тримати читачів у напрузі, даруючи нові емоції та розкриваючи нові таємниці. Це продовження, яке не розчаровує, а навпаки, ще більше заохочує слідкувати за пригодами героїв і відкривати для себе їхній чарівний світ.

Основна сюжетна лінія обертається навколо завершення битви, в якій Такемічі намагається змінити трагічний хід подій і врятувати своїх друзів. У центрі уваги опиняється Баджі, який вирішує атакувати Кісакі, намагаючись викрити його справжні наміри і зупинити катастрофу, що насувається.

Хоч Такемічі не зміг врятувати Баджі від поранення Кадзуторою, все ж він загинув не від його руки, адже сам так захотів, і просто вирішив зробити так, щоб Кадзутора не звинувавчував себе у цьому. Цей момент став емоційним піком тому для мене. Такемічі, спостерігаючи за тим, як Баджі повільно втрачав життя, відчував безпорадність і відчай. Незважаючи на свої суперечливі дії, Баджі показує свою відданість "То-Ман" до самого кінця, і тут я як то кажуть перевзулась, адже Баджі хотів врятувати "То-Ман" від Кісакі.

Крім того, Такемічі продовжує боротися за краще майбутнє. Незважаючи на втрати і труднощі, він залишається рішучим і не здається і все ж йому вдається зробити частину того, що запланував, хоч і не зміг врятувати банду від Кісакі.

Восьмий том "Токійських месників" поки є одним з найсильніших у серії для мене, із тих, що я вже прочитала. Він пропонує читачам нові емоційні моменти і захоплюючі повороти сюжету, які не залишать байдужими.

Одним з ключових моментів цього тому є конфлікт між бандами "То-Ман" і "Вальгалла". Ця конфронтація стає центральною подією, яка визначає хід сюжету.

Такемічі продовжує зростати як лідер, мені подобається спостерігати, як він демонструє неймовірну рішучість і сміливість. Його прагнення захистити своїх друзів і змінити їхнє майбутнє все ще викликає захоплення і симпатію. Водночас, я побачила глибокі внутрішні конфлікти у Майкі і Доракена, що додає історії багатозначності.

У цьому томі також приділено багато уваги Баджі. Його мотивації і дії стають більш зрозумілими, хоча він залишається суперечливою фігурою. Баджі викликає складні почуття: з одного боку, його рішучість і відданість друзям викликають повагу, з іншого боку, його методи і рішення залишаються незрозумілими і часом огидними для мене. І я не поділяю його рішення, яке він зробив в кінці тому (хто читав, той зрозуміє). Але я не зрозуміла, хто подзвонив Кадзуторі і сказав, що Баджі зрадник, Кісакі? Чи Ханма? Але я впевнена, що в будь якому випадку тут замішаний Кісакі, він робив усе для того, щоб налаштувати Майкі проти Баджі та його рішень щодо Кадзутори.

Кісакі Тетта продовжує залишатися бридким і небезпечним антагоністом. Його маніпуляції і інтриги стають ще більш витонченими, і стає очевидним, що він грає важливу роль у всіх трагічних подіях. Такемічі розуміє, що боротьба з Кісакі буде довгою і важкою.

Кадзутору - гівнюк. На цьому можа було б закінчити відгук, але поділюся своїми емоціями.

Для мене було шоком відкриття ситуації з Майкі, але я починаю розуміти, що він абсолютно не є протагоністом цієї манґи. Хоча я можу його зрозуміти, адже Кадзутору забрав у нього найдорожче і при цьому звинуваючує самого ж Майкі.

В цьому томі розкривається більше про Баджі. Його дії і мотиви стають більш зрозумілими, але це не зменшує моєї огиди до нього. Його зрада і перехід на бік ворога залишаються для мене неприйнятними, враховуючи те, що він не підтверджує мотивів про які говорить Мацуно. І незважаючи на внутрішні конфлікти і складність характеру Баджі, я не можу виправдати його вчинки.

Кісакі Тетта, його зловісна присутність стає ще більш відчутною. Його маніпуляції і інтриги викликають ще більше підозр і недовіри у мене. Кісакі продовжує впливати на події всередині банди "То-Ман", і те як він майстерно обвів навколо пальця Осаная і буквально з його допомогою став тим ким є з просто тухтія.

Продовжую читати манґу і дуже сподіваюся, що Такемічі зможе врятувати Баджі, адже це може змінити майбутнє та врятувати Хіну та інших.

У цьому томі Такемічі стикається з новими викликами, намагаючись змінити майбутнє на краще. Після того, як він зміг запобігти смерті Доракена, Такемічі власними очима побачив, що це не врятувало Хінату. Він продовжує свою місію, сповнений рішучості, і знову повертається в минуле, щоб знайти нові шляхи для запобігання трагедії, і насправді це дуже сильний вчинок, бо я думаю, що це морально важко.

Кісакі Тетта. З першої ж появи цього персонажа у мене з'явилися підозри щодо його намірів. Його загадкова і холоднокровна поведінка викликає відразу та недовіру (я знайшла спойлер про його долю, в Твіттері, і мені стало легше на душі🤭).

У той же час, дії Баджі залишають мене абсолютно збентеженою. Його зрадницький вчинок і перехід на бік ворога викликають огиду. Я ніколи не зрозумію його мотивів і дій. Як він міг так вчинити зі своїм заступником, тим хто був чи не найближчою йому людиною в "То-Ман". Він огидний, справді.

Цей том також показує, як Такемічі стає ближчим до членів банди. Він продовжує будувати стосунки з Майкі, Доракеном та іншими ключовими персонажами, намагаючись змінити їхнє майбутнє.

Скажу чесно, в мене стрес від цього тому і моє бажання читати далі зменшується, через дії героїв манґи. (Скажу по секрету, я сподіваюсь, що автор зміг витягти свій сюжет, якщо подумати скільки ще томів не вийшло українською, бо якщо ні, то це буде не дуже прикольно).

Після драматичних подій третього тому, де Доракена було поранено, Такемічі робить все можливе, щоб врятувати його. Напруга досягає свого піку, коли Доракена доставляють до лікарні, і його життя висить на волосині, в цей момент я вірила, що він виживе, але піщинка сумнівів була присутня. Але нарешті, Такемічі вдається змінити хід подій і врятувати Доракена від смерті, і тут я видихнула з полегшення, але не на довго.

Незважаючи на цей успіх, Такаемічі дізнається, що його зусилля не були достатніми для порятунку Хінати. Хоча він зміг запобігти смерті Доракена, це не врятувало Хіну від трагічної долі в майбутньому. Це відкриття стає сильним ударом для головного героя і для мене теж, хоча я розуміла, що такий розвиток подій можливий, підкреслюючи складність і непередбачуваність його місії змінити минуле.

Цей том також приділяє увагу розвитку головного героя. Такемічі стає більш впевненим у своїх діях і продовжує зростати як лідер. Його рішучість і бажання захистити своїх друзів надихають і додають історії емоційної глибини. Незважаючи на всі труднощі, він не здається і продовжує боротися за краще майбутнє.

Рекомендую цей том всім, хто слідкує за подорожжю Такемічі. "Токійські месники" вриваються в список з найцікавіших і найемоційніших манґ, які я коли-небудь читала.

У цьому томі Такемічі ще глибше занурюється в складний світ банди "Токіо Манджі". Його місія стає ще більш небезпечною, але він не втрачає рішучості змінити майбутнє і це мені в ньому подобається.

В третьому томі ми дізнаємося більше про внутрішні конфлікти в банді. Такемічі стає свідком напружених стосунків між Майкі і Доракеном, які ставлять під загрозу єдність банди. Вони готуються до великої бійки з іншою бандою – "Mебіус". Такемічі намагається знайти спосіб зупинити конфлікт, щоб запобігти катастрофічним наслідкам, які він знає з майбутнього.

Кульмінацією тому стає не зовсім запланована бійка між "Tо-Ман" та "Mебіус", адже минуле починає змінюватись, хоч Такемічі зміг помирити Майкі та Доракена. Такемічі докладає всіх зусиль, щоб захистити Дракена, адже він знає, що його смерть призведе до трагічних подій у майбутньому. Незважаючи на його відчайдушні спроби, ситуація виходить з-під контролю.

Особливо вразив мене момент, коли Дракена все ж поранено, це останні сторінки і тому мені страшно, бо я не хочу дізнатись що Такемічі все ж не зміг його врятувати. Це був надзвичайно емоційний момент, який підкреслив, наскільки важко змінювати минуле і наскільки непередбачуваними можуть бути наслідки цих змін.

Третій том "Токійських месників" підтвердив для мене, що ця манга є крутою у своєму жанрі. Вона майстерно поєднує бойовик, драму і фантастику, створюючи захоплюючий та емоційно насичений сюжет. Якщо вам сподобалися перші два томи, третій том не розчарує і залишить вас з нетерпінням чекати продовження, я, власне, вже почала читати четвертий том, бо не можу залишитися без відповіді чи Доракен вижив.

Після прочитання другого тому манґи "Токійські месники" я ще більше захопилася цією історією!

У цьому томі Такемічі продовжує свої зусилля змінити майбутнє і запобігти трагічній долі Хінати. Події стають ще більш напруженими, і з кожним новим розділом, я все більше відчувала, як наростає інтрига.

Другий том особливо добре розкриває динаміку всередині банди "Токіо Манджі", показуючи не лише конфлікти та боротьбу за владу, але й глибокі дружні зв'язки між персонажами.

Одним з найцікавіших моментів цього тому було поглиблення у характери та мотивації ключових членів банди. Особливо вразив розвиток взаємин між Такемічі та його новими союзниками.

Сюжетні повороти у другому томі були дуже несподіваними.Такемічі зіштовхується з новими викликами, і його рішучість та мужність викликали у мене справжнє захоплення. Його зусилля змінити минуле стають ще більш відчайдушними, і це робить історію надзвичайно емоційною.

Далі можливий спойлер!

У мене є підозра, що саме Кісакі Тетта є тим, хто став причиною смерті Доракена. І можливо він також мав змогу дізнатись про минуле та змінив його.

Другий том "Токійських месників" зміцнив мою любов до цієї манґи. Це захоплююча, емоційна і добре написана історія про спробу змінити долю, боротьбу з внутрішніми демонами і силу дружби. І я тепер налаштовуюсь на перегляд аніме, бо розумію, що прочитання манґи мені буде мало.

Цю історію мені давно рекомендував друг, і я рада, що вирішила дати їй шанс, оскільки спочатку досить скептично ставилась до такого жанру манґи.

З самого початку мене заінтригувала доля головного героя, Такемічі, який намагається змінити трагічне майбутнє. Подорожі в часі завжди додають особливий шар таємничості та напруги, і у цій манзі використано цей елемент напрочуд майстерно.

Такемічі як персонаж дуже близький і зрозумілий для мене. Його рішучість і готовність змінити себе та своє минуле задля порятунку тих, кого він любить, викликають повагу і симпатію. Особливо сподобалося, як автор показав його зростання та внутрішні зміни.

Динаміка в банді "Токіо Манджі" дуже захоплююча. Відносини між учасниками, їхні внутрішні конфлікти та ієрархія додають глибини історії. Я з нетерпінням чекаю на те, як Такемічі буде намагатися вплинути на цей небезпечний світ.

Окрім захоплюючого сюжету, хочеться відзначити й чудову графіку. Художній стиль Кена Вакуі відмінно передає атмосферу і емоції персонажів. Кожна сцена, чи то драматичний момент, чи то бійка, виглядає дуже живо і динамічно.

"Токійські месники" - це не просто історія про подорожі в часі та банди. Це глибока і зворушлива розповідь про дружбу, любов, відвагу і намагання змінити долю та самого себе. Перший том залишив мене в захваті і з великим бажанням продовжувати читання.

Якщо ви шукаєте мангу з захоплюючим сюжетом, цікавими персонажами і прекрасною графікою, "Токійські месники" - це те, що варто прочитати. Рекомендую всім, хто любить драматичні і емоційні історії з елементами бойовика та фантастики.

Шьоя Ішіда, якого я спочатку сприймала як звичайного, дещо неслухняного, учня, дуже швидко перетворився на справжнього антагоніста у моїх очах. Його жорстокість і байдужість до Шьоко Нішімії, дівчинки з порушенням слуху, були просто неприпустимими. Знущання, які він організовував, та його постійні намагання зробити життя Шьоко нестерпним, викликали в мені почуття відрази та гніву.

Не менш нервували і його друзі-однокласники. Їхня лицемірність була нестерпною: спочатку вони брали активну участь у знущаннях, а потім, коли ситуація загострилася, почали вдавати, ніби вони ні до чого не причетні. Їхня готовність перекласти всю провину на Шьою, коли знущання стали відомі вчителям, ще більше підсилювала моє обурення.

Перший том також викликав у мене співчуття до Шьоко. Вона постає перед читачем як сильна і терпляча дівчинка, яка намагається жити звичайним життям, незважаючи на свою особливість і постійні знущання. Її витримка і намагання знайти спільну мову з однокласниками викликали в мене захоплення і бажання бачити її щасливою.

Особливе здивування у мене викликала поведінка мами Шьоко, в максимально негативному сенсі. Її реакція на ситуацію з булінгом була незрозумілою і суперечливою. З одного боку, зрозуміло, що вона хоче захистити свою дочку, але її методи і ставлення до Шьоко здавалися мені надмірно суворими і навіть агресивними. Це ще більше ускладнювало ситуацію для Шьоко і робило її життя ще важчим.

Загалом, перший том "Форми голосу" залишив мене з почуттям обурення та смутку, але водночас змусив замислитися про важливі соціальні проблеми. Він прекрасно показує, як знущання можуть зруйнувати життя людини. Я з нетерпінням чекаю продовження, щоб побачити, як розвиватиметься історія і чи зможе Шьоя змінитися на краще.

Відразу відчувається, що у світі цієї манґи магія буквально витає в повітрі, надаючи йому особливого шарму та загадковості.

Серед головних переваг манґи, для мене — це її атмосферність. Кожна сторінка наповнена деталями, які створюють відчуття присутності у готичному Парижі, де магія та реальність тісно переплітаються. Від архітектурних чудес до вишуканих костюмів персонажів, що дозволило мені повністю зануритися у світ манґи.

Магія в "Мемуарах Ванітаса" представлена у найрізноманітніших формах — від таємничих ритуалів до чарівних артефактів. Вона присутня всюди, додаючи історії особливого шарму і загадковості. Книга Ванітаса, з його невідомою силою і можливостями, стає символом цієї магії, навколо якої розгортаються події.

Перший том "Мемуарів Ванітаса" залишає позитивне враження завдяки своїй магічній атмосфері, глибоким персонажам та вражаючому художньому стилю. Це ідеальний початок захоплюючої історії, яку я з нетерпінням чекаю українською мовою, щоб продовжити читати.

Сьомий том вражає своєю глибиною та кількістю одкровень. Цей том був насичений емоційними моментами та важливими розмовами, і це мені дуже сподобалось.

Особливо мені сподобалось, що Іцу прямо обговорює з Юкі свої плани на майбутнє. Це свідчить про його серйозність та відповідальність у стосунках. Водночас я сподіваюся, що ці плани не заважатимуть їхньому щастю, а навпаки, зміцнюватимуть їхній зв'язок.

Дії Оші в цьому томі мені не дуже сподобались. Він запізнився з розумінням своїх почуттів, і я боюся, що своїми планами він може зіпсувати дружні стосунки з Юкі. Його запізніле прозріння додає напруги та драматичності в історію, але також змушує переживати за його майбутнє.

Кьоя виявився складнішим персонажем, ніж я думала. Я не розуміла, чому він так скептично налаштований на стосунки, але з'ясувалося, що причина криється в його попередніх стосунках, які тривали шість років. Це відкриття дозволило краще зрозуміти його характер та переживання. Сподіваюся, що у Рін і Кьоя все буде чудово, і вони зможуть побудувати міцні стосунки.

Цей том був дуже насиченим подіями і сподобався мені найбільше з усіх. Я з нетерпінням чекаю на переклад наступних томів, щоб продовжити цю захоплюючу подорож разом з улюбленими персонажами.

Нарешті Ема звернула увагу на Шіна. Чому не можна було зробити це раніше, я не розумію, але, сподіваюсь, що вона не зіпсує цю атмосферу між ними. Їхні взаємини починають набувати нових відтінків, і я з нетерпінням чекаю, як вони будуть розвиватися далі.

Оші, він надто пізно вирішив змінитися. Чому він не розповів про свої почуття раніше? Я не хочу читати про його страждання за коханою... Його поведінка викликає сум і розчарування, але водночас додає історії емоційної глибини.

Хоч мені дуже подобається пара Іцу та Юкі, але я все одно сумую через Оші і дуже хочу, щоб він був щасливий. Його почуття та внутрішні конфлікти створюють додатковий шар у цій історії, роблячи її ще більш зворушливою.

Додатковий розділ, хоч і не мав ніякого сюжетного навантаження, виявився досить цікавим. Мені сподобалось дізнатися про дружні стосунки Іцу, Шіна та Кьої. Ці моменти додають історії легкості та показують, як важливі дружні зв'язки у житті кожного з них.

Шостий том сповнений щирості, емоційної напруги та глибоких почуттів.

Іцуомі в цьому томі часом буває надто прямолінійним, і я трошки не зрозуміла його непереборного бажання подружитися з Оші. Можливо, це через те, що він друг Юкі, але може за цим стояти інша причина. Його прямолінійність і відвертість іноді можуть створювати напружені моменти, але в цілому, це додає його персонажу більше глибини.

Юкі дуже сильна, попри численні відмови за вакансіями, вона зовсім не засмучувалась і продовжувала шукати нові можливості. І їй вдалося! Я дуже рада, що у Юкі такі хороші друзі, які їй у всьому допомагають. Її рішучість і позитивне ставлення до труднощів є надихаючими.

Шін, він зі школи любив Ему, і я не розумію, чому він про це мовчав, щоб не заважати Іцуомі та Емі? Це здається безглуздим, бо наскільки я зрозуміла, Іцуомі ніколи не показував, що йому подобається Ема. Ця ситуація додає певної драматичності, але також залишає багато запитань.

Перше справжнє побачення Юкі та Іцуомі було дуже милим. Вони такі хорошики разом, і їхня взаємодія сповнена тепла та ніжності. Це побачення ще більше зміцнило їхні стосунки і показало, наскільки вони підходять один одному.

У четвертому томі друзі Нахо вже знають про листи з майбутнього і об'єднують свої зусилля, щоб врятувати Какеру. Вони продовжують підтримувати його, організовуючи різні заходи, щоб підбадьорити і допомогти йому знайти радість у житті. Особливо важливим моментом стає шкільний турнір, де всі друзі докладають максимум зусиль, щоб створити для Какеру позитивне і підтримуюче середовище. Ці сцени демонструють для мене силу дружби і відданості, показуючи, наскільки герої готові підтримувати один одного у важкі моменти.

У цьому томі також особливо виділяється роль Суви, який залишається відданим другом Нахо і Какеру. Його самопожертва і готовність підтримувати Нахо, навіть якщо це означає відмовитися від своїх почуттів до неї, викликають у мене глибоку повагу до нього. Це підкреслює його доброту і щирість, роблячи його одним з найпомітніших персонажів, і він одим з улюблених моїх героїв з цієї манґи.

Емоції Какеру залишаються для мене складними і неоднозначними. Його поведінка іноді виглядає суперечливою, і мені важко зрозуміти, що саме він відчуває і що буде далі. Ця невизначеність робить історію ще більш захопливою і змушує мене співпереживати герою ще більше.

У цьому томі події набирають нових обертів, наповнюючи історію емоційною напругою і несподіваними поворотами.

Одним із ключових моментів цього тому є рішення Нахо більше не покладатися лише на листи з майбутнього. Вона усвідомлює, що не може передбачити всі наслідки своїх дій, і вирішує діяти згідно з власними почуттями та інтуїцією. Це рішення підкреслює її ріст як персонажа, в моїх очах, і демонструє її готовність взяти відповідальність за свої вчинки.

Ще однією важливою подією є зізнання друзів Нахо, що вони також отримали листи з майбутнього. Цей момент був для мене надзвичайно зворушливим, адже він показує, наскільки глибокою і щирою є їхня дружба. Тепер, коли всі знають про листи, вони вирішують об'єднати зусилля, щоб врятувати Какеру. Це спільне рішення підкреслює силу колективної підтримки і надає надію на те, що разом вони зможуть змінити майбутнє.

Водночас у цьому томі емоції Какеру стають ще більш складними і неоднозначними. Він продовжує боротися зі своїми внутрішніми демонами, і його поведінка іноді виглядає суперечливою. Я неодноразово ловила себе на тому, що мені важко зрозуміти, що саме відчуває Какеру і що очікувати від нього далі. Ця невизначеність додає історії напруги і змушує з нетерпінням чекати наступних подій.

Окрім того, третій том показує, як всі герої починають діяти більш злагоджено і рішуче. Вони організовують спільні заходи і підтримують Какеру в його повсякденних справах, намагаючись повернути йому радість і надію. Особливо зворушливим був момент коли Сува відкрито говорив з Какеру та не побоявся показати свої почуття.

Це твір, що змушує глибоко замислюватися про природу людської долі та вплив зовнішніх факторів на формування особистості.

Наприкінці читання важко зробити однозначний висновок щодо головного героя. Чи варто його засуджувати, чи можна знайти для нього співчуття та розуміння? Ці питання залишаються відкритими, залишаючи читача з власними сумнівами і роздумами, та хотілося чітко зрозуміти чи варто відчувати огиду до дорослого Йодзо чи все ж жалість. Але можу сказати точно лише те, що дитиною він пережив те, що не повинні, навіть, знати, не тільки діти, а й дорослі.

Нахо продовжує слідувати порадам з листа від своєї майбутньої версії, намагаючись змінити трагічну долю Какеру. Вона стає все більш рішучою і готовою боротися за його щастя, навіть коли це здається неможливим, але часто залишається надто сором`язливою. Взаємодії між Нахо і Какеру стають більш глибокими і значущими, і їхні стосунки розвиваються на тлі постійної напруги з боку Нахо і її рішень, щодо листів та дій які в них прописані.

У цьому томі я дізналася більше про минуле Какеру і про те, що змусило його впасти в депресію. Розкриття цих деталей викликало у мене сльози, оскільки його біль і відчай стають відчутними і реальними. Як читач, я відчувала глибоку симпатію і співчуття до Какеру, спостерігаючи, як він намагається впоратися зі своїми внутрішніми демонами.

Дружба між головними персонажами також зміцнюється. Сува, Азу, Такако і Хагіта всіляко підтримують Нахо у її спробах допомогти Какеру, демонструючи справжню силу колективної підтримки і турботи, вони такі хороші друзі🥺. Їхня взаємодія приносить теплі і радісні моменти, які контрастують з важкими і сумними епізодами, створюючи збалансовану і насичену історію. Друзі Нахо показують, наскільки вони насправді хороші, роблячи все можливе, щоб Нахо та Какеру почали зустрічатися. Вони організовують спільні заходи, підштовхують Нахо до більшої впевненості і завжди підтримують її, коли вона сумнівається.

Особливо виділяється Сува, який виявляє себе як справжній друг і чудова людина. Незважаючи на те, що він сам закоханий у Нахо, він ставить її щастя вище власних почуттів. Сува готовий відпустити Нахо, розуміючи, що вона і Какеру можуть бути щасливі разом. Це його жертовне рішення демонструє глибину його любові і відданості, і це викликає ще більше поваги і симпатії до його персонажа, Сува мій улюбленець, милун.

Я з нетерпінням продовжую читати, щоб дізнатися, як ця емоційна подорож завершиться і чи вдасться Нахо і її друзям змінити долю Какеру(дуже сподіваюсь, що так).

З перших сторінок я відчула емпатію до Нахо, яка зіштовхується з незвичайною ситуацією і повинна зробити важкий вибір. Її сумніви, тривоги і бажання змінити майбутнє викликають щирі емоції. Коли вона намагається слідувати порадам з листа, її дії сповнені справжньої турботи і доброти.

Какеру Нарусе. Його сумний погляд і прихована печаль створюють відчуття, що за його усмішкою ховається глибока травма. З кожною сторінкою я все більше відчувала потребу дізнатися, що саме сталося в його минулому і як Нахо та її друзі зможуть йому допомогти.

Особливо сильні моменти – це спроби Нахо підійти до Какеру і виявити до нього свою підтримку. Її незграбні, але щирі зусилля дійсно зворушують і показують, наскільки важливою є підтримка друзів, але скажу чесно, що я гнівалась в ці моменти її боягузтва.

Перший том "Orange" надав мені чітке відчуття, що ця історія буде сповнена емоційних моментів і важливих життєвих уроків. Читання цієї манґи змусило мене плакати, мої очі були на мокрому місці з моменту, коли я дізналась чому Какеру не ходив до школи після церемонії.

Іцуомі, як завжди, показує себе надзвичайно проникливим. Він зрозумів, що Юкі переплутала слова у попередньому томі, але міг би вже і не говорити про це – лише засоромив бідолашну Юкі, хахаха. Його здатність розпізнавати такі деталі демонструє його уважність та турботливість.

Іцуомі також дуже чуйний, він відкрито говорить Юкі, щоб вона ділилася з ним, якщо їй щось не подобається. Він робить все повільно, не поспішаючи, щоб не змушувати її відчувати тиск. Його уважність до її почуттів і потреб робить його ще більш ідеальним хлопцем.

Оші залишається загадковим персонажем. Я не розумію, чому він такий. Чому він раніше не зізнався Юкі у своїх почуттях? Чому він приховував те, що відчуває, і чому сам собі не зізнався, що йому подобається Юкі? Його поведінка викликає багато запитань і змушує задуматися про його справжні мотиви.

Рін і Кьоя – ще одна цікава пара. Вони дорослі, але такі діти в своїх стосунках. Кьоя говорить, що він занадто дорослий, щоб починати стосунки з самого початку, але при цьому не може зізнатися в своїх почуттях. Це створює додаткову динаміку в їхніх взаєминах і додає історії більше глибини.

Четвертий том манґи "Кохання на кінчиках пальців" продовжує радувати своєю щирістю та емоційною насиченістю.

Третій том манґи продовжує чарівну історію Юкі та Іцуомі, і цей том був просто неймовірний! Читаючи вдруге, я знову відчула ті самі емоції, що і першого разу – просто вибух емоцій!

Ааааа, вони почали зустрічатися! Цей момент був таким зворушливим і наповненим емоціями. Кожна сторінка випромінює теплоту та ніжність, і я не могла не радіти за Юкі та Іцуомі. Їхні стосунки, сповнені щирості та взаєморозуміння, стають ще більш зворушливими.

Юкі така хорошенька, коли засоромилася через те, що неправильно прочитала слова Іцу. Цей момент був настільки миловидним і реалістичним, що я просто не могла не посміхнутися. Їхній перший поцілунок був абсолютно чарівним і зробив цей момент ще більш особливими.

Іцуомі – це просто найкращий приклад ідеального хлопця. Його турботливість, увага та відданість Юкі просто вражають. Він завжди поруч, готовий підтримати та допомогти, і мені здається, що його любов до Юкі є справжньою та щирою. Його поведінка та ставлення до Юкі роблять його персонажем, який заслуговує на захоплення.

Перший том манґи розпочинає розповідь про зворушливу романтичну історію кохання, що починається під час цвітіння сакури. Мені здається це досить символічним, адже цей момент підкреслює крихкість і швидкоплинність життя. І саме в цей період головні герої, Наото і Міу, знайомляться. Наото має унікальний дар бачити, скільки днів залишилося жити людям. Це знання тисне на нього, особливо коли він дізнається, що час Міу обмежений.

Для мене характер Міу виявився досить непостійним. Її поведінка інколи змінюється настільки раптово, що це здавалося мені трохи перебільшеним. Хоч ця непередбачуваність додає динаміки у їхні стосунки, але іноді здавалося, що це робилося занадто. Попри це, її внутрішня сила і мужність перед обличчям невиліковної хвороби роблять її такою, що запам'ятовується.

Перший том "300 днів із тобою" — це глибока і зворушлива історія про кохання, втрати і надію. Вона змусила мене вкотре задуматися про важливість кожної миті, проведеної з близькими людьми, і цінність життя. Ця манґа безумовно варта прочитання для всіх, хто любить емоційні та життєві історії. Якщо ви шукаєте щось, що зачепить ваші почуття і залишить глибокий слід у серці, ця манґа саме для вас.

У другому томі особливу увагу привертає розвиток стосунків між Юкі та Іцуомі. Юкі починає пізнавати для себе нову емоцію - кохання. Цей процес для неї надзвичайно важливий, адже вона вперше стикається з почуттями, які раніше були їй незнайомі. Її сумніви і нерішучість щодо того, що ж вона насправді відчуває до Іцуомі, роблять її образ ще більш реалістичним. Як читачка, я дуже співпереживала їй у ці моменти, адже її внутрішні переживання та сумніви зображені надзвичайно щиро.

Іцуомі продовжує проявляти себе як турботливий і відданий друг, який готовий підтримати Юкі в будь-який момент. Його терпіння та розуміння допомагають Юкі поступово розкритися і довіритися йому. Іцуомі такий уважний до Юкі, ну просто милун. Його прямолінійність та відкритість у спілкуванні додають йому ще більше привабливості.

Особливо мене зачепила сцена, де у репліках були перевернуті букви, що показує складнощі, з якими стикається Юкі, коли читає по губах. Це не на 100% точне відображення, але воно чудово передає її виклики та робить історію ще більш реалістичною та емоційною.

Ще однією цікавою парою в манзі є Рін та Кьоя. Хоча вони і другорядні персонажі, їхні стосунки також розвиваються дуже мило. Спостерігати за їхнім розвитком дуже приємно, адже вони додають історії додаткову емоційність і різноманітність.

Також я не можу зрозуміти, чому батьки Юкі не вивчили мову жестів. Їхня донька нечуюча, і мені здається це дуже егоїстично з їхнього боку не зробити зусиль, щоб краще спілкуватися з нею та підтримувати її.

Ця манґа продовжує вражати своєю щирістю та емоційною глибиною. Я захоплююся Юкі. Її шлях до розуміння своїх емоцій є надзвичайно зворушливим і важливим для всієї історії.

P. S. Але у вас на сайті є помилка у написанні псевдоніму авторок, було б чудово, якби ви змінили)

"Усі ми з молекул" - книга, яка вразила мене своєю глибиною.
Це історія про двох підлітків, чиї світи здаються абсолютно відмінними: Стюарт, хлопець-геній з проблемами у соціальних взаємодіях, і Ешлі, популярна дівчина в школі. Їхні шляхи перетинаються, коли їхні батьки вирішують створити нову сім'ю, і вони змушені навчитися жити разом.

Одним із найсильніших аспектів цієї книги є непередбачуваність персонажів. Через кожен розділ авторка прокладає шлях для їхнього розвитку, відображаючи їхні перемоги, розчарування, радості та болі. Я отримала можливість поглибитися у внутрішній світ кожного героя, відчути їхні переживання.

Ще одним сильним моментом є те, як книга вдало висвітлює складні теми, такі як різниця в соціальному статусі, сімейні стосунки, прийняття себе та інших. Через історію Стюарта і Ешлі читачі навчаються важливим урокам про толерантність, різноманітність і важливість спілкування.

Фінал книги залишив мене зі змішаними враженнями. Я відчувала радість за досягнення героїв, але також біль за їхні втрати і розчарування. Авторка вміло змішала різні емоції, залишаючи мене з великим об'ємом роздумів після закінчення книги.

В цілому, "Усі ми з молекул" - це книга, яка заслуговує на увагу будь-якого читача, незалежно від віку. Вона зачаровує своєю проникливістю, захоплює емоціями та залишає за собою важливі уроки про життя та людські взаємини. Я рекомендую цю книгу всім, хто шукає історію, яка змінить їхнє сприйняття світу навколо.

Перший том вебтуну одразу ж занурив мене в історію, де головний герой, Сухо, повертається на Землю після тривалого життя на невідомій планеті.

Сухо — цікавий персонаж, його трансформація з простого хлопця у могутнього друїда, а потім повернення до Сеула, де він знову мусить адаптуватися до нових реалій, за цим цікаво було спостерігати. Було гарно показано боротьбу Сухо з його минулим та новими обставинами, а також його прагнення знайти своє місце в світі, який значно змінився за десять років його відсутності.

Сюжет першого тому побудований таким чином, що поступово розкриває перед читачем нові деталі світу, в який потрапив Сухо та жителі планети.

Однією з сильних сторін цього вебтуну є його здатність поєднувати серйозні теми з моментами гумору.

Однак найбільше мене хвилює доля Джунхо, брата Сухо. Невідомість його долі викликає у мене тривогу. Я відчула гнів і обурення через те, що сталося з Джунхо, і сподіваюся на справедливість і відплату для кривдників. Я дуже хочу, щоб Джунхо вижив, адже через десять років вони зустрілись і отримали змогу налагодити свої стосунки.

Перший том "Друїда зі станції Сеул" пропонує багатошаровий сюжет та цікавих персонажів, тому дуже чекаю на продовження, щоб дізнатися, як розвиватимуться події далі та які нові виклики постануть перед Сухо.

З самого початку історія захопила мене своєю незвичайністю та чуттєвістю.

Читаючи про Юкі, яка має порушення слуху, я відчула глибоке співчуття до її труднощів. Вона – сильна та незалежна, але водночас дуже вразлива. Її прагнення жити нормальним життям, попри всі перешкоди, викликає величезну повагу. Іцуомі, з його доброзичливістю та бажанням допомогти, швидко став моїм улюбленим персонажем. Його наполегливість у вивченні жестової мови, щоб спілкуватися з Юкі, вражає своєю щирістю та відданістю.

Особливо мене зачепила тема комунікації та взаєморозуміння. Як читач, я відчувала кожну емоцію героїв, кожне їхнє зусилля зрозуміти один одного. Це не просто історія про кохання, а й про подолання бар'єрів, які можуть здаватися непереборними.

Перегортаючи сторінки, я відчувала теплоту та натхнення. Перший том "Кохання на кінчиках пальців" вразив мене своєю щирістю і нагадує про важливість підтримки та розуміння у стосунках. Ця манґа – справжня знахідка для тих, хто шукає емоційно насичені та змістовні історії.