
Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях

Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях


Ярина Каторож — сучасна українська письменниця й ілюстраторка, мисткиня. Авторка та співавторка видань у жанрі фентезі, утому числі трилогії «Палімпсест», книги «Алхімія свободи» та інших.
Народилася 1994 року на Львівщині. Навчалася у мистецькій школі, пізніше — в Українській академії друкарства. Ще у шкільні роки почала писати прозові та поетичні твори. Брала участь у художніх пленерах у Тшебниці (Польща) у 2008–2009-х рр.
Наразі займається ілюструванням книг та графічним дизайном. Працювала у Львівській міській раді.
2015-го вийшла друком дебютна книжка письменниці «Алхімія свободи», яку перевидали у 2024 у видавництві «Жорж»: історія про силу світла і відвагу, які протистоять темним силам.
Написала трилогію «Палімпсест»: фентезійну серію книжок про дуальність світу, що була опублікована у «КМ-Буксі».
Співавторка збірки добрих казок і міських легенд «Легендарій дивних міст» (оповідання «Вишня та її крила», видавництво «Ранок», 2023). Наразі працює графічною дизайнеркою у Meest Пошта та продовжує писати нові твори.


Захопливе фентезі, яке вдало поєднує магію, пригоди й боротьбу за свободу. Головна героїня смілива та цілеспрямована, і її шлях від алхімікині до рятівниці королівства змушує щиро співпереживати. Світ, створений авторкою, чарівний і деталізований, а сюжет — динамічний й емоційний

"Війна припиняється на полі бою, але для тих, хто її пережив, вона продовжується на задвірках душі. Щось можна забути, зігнорувати, але всі спогади не зітреш...." «Алхімія свободи» Ярини Каторож викликає асоціацію з весною, адже, як і ця пора року, що пробуджує нове життя, герої книги проходять через власну трансформацію, борються з сумнівами та слабкостями, знаходячи свою справжню сутність і свободу. Герої прагнуть знайти нові можливості та досягти своїх цілей, попри труднощі, які з'являються на їхньому шляху. Ярина Каторож зуміла створити світ, в якому магія, алхімія та політичні інтриги гармонійно переплітаються. Ця історія розгортається плавно, набираючи обертів, даючи змогу читачу глибше зануритися в атмосферу сюжету. Головні герої, Медіна та Марк, — не просто учасники великої битви, а й важливі гвинтики в збереженні своєї держави. Вони проходять через небезпечні випробування, які здатні витримати не всі. Їхній шлях — це боротьба не тільки за зовнішню свободу, але й за внутрішню гармонію та самовизначення. «Алхімія свободи» — це книга не тільки про зовнішню свободу, а й про внутрішню. Вона вчить, що людина може свідомо обирати свій шлях, не боятися своїх почуттів, бути почутою і, головне, усвідомлювати, що кожен крок має значення та наслідки.

Ну прочитати можна. Медина — майбутній алхімік. Марк — молодший принц, який може тільки мріяти про те, щоб стати королем. Ледь не загинувши в коловороті гірської річки, вони обоє потрапляють у ще більш небезпечний вир темної магії. Чорна орда насувається з-за моря. Жорстокий і сильний ворог загрожує знищити все навколо й занурити міста і села в цілковиту пітьму. Ні військові, ні алхіміки не в змозі зупинити загарбників — знання, потрібні для цього, давно забуті. А Марк та Медина ризикують стати зброєю у ворожих руках...

Динамічний фентезійний роман, що поєднує магію, політичні інтриги та пригоди. Історія Медини та Марка захоплює боротьбою за виживання та свободу у світі, де забуті знання стають єдиним шансом протистояти темним силам.

Книга сподобалася, хоч і не те, що я очікував. Романтичне фентезі. Він – принц, другий в черзі на трон. Вона – простолюдинка, донька алхіміків. Вона рятує йому життя. Вони закохуються одне в одного, але розуміють це тільки коли починається війна. Тепер щоб бути разом їм потрібно виграти війну. Роментезі – це не мій жанр, але тут присутні елементи епічного фентезі, магія, а таке я люблю. Читається книга легко й швидко. Фінал розчарував – затягнутий і передбачуваний. Найбільше мені сподобалось те, що подібних фентезійних елементів сюжету я ще не зустрічав. Підсумок – це цікава казка для дорослих.

Не можу сказати, що це погана збірка — у ній є цікаві ідеї та певна літературна атмосфера. Найбільше мене зачепили два оповідання: «Голос у моїй голові» Наталії Довгопол та «Соловей і його любов» Ярини Каторж — справжні емоційні міні-історії, які залишають слід. Проте загальне враження дещо розмите. Мені бракувало динаміки, глибшої інтриги чи хоч якогось елементу, який би утримував мою увагу. На жаль, з середини збірки в мене почався так званий «нечитун» — не хотілося повертатися до тексту. Як не дивно, найбільше сподобалось не змістове наповнення, а оформлення: дуже гарна палітурка, стильний форзац і зріз сторінок — усе це створює відчуття, ніби тримаєш у руках щось особливе. Цікаво, що авторки спробували створити альтернативні реальності, у яких українські міста оживають у химерний і навіть містичний спосіб. Ідея виглядає доволі амбітною — створити український міф у сучасному художньому виконанні. Хоч не завжди реалізація відповідала задуму, проте такий підхід хочеться підтримати, бо це крок до формування нової урбаністичної магії в українській літературі. Збірка має свого читача, але, на жаль, я ним не стала.

Я обожнюю цю книгу, тому раджу її усім. Тут прекрасне все. «То з чого починається ненависть? Вона починається, коли тобі дають вибір, а насправді його немає.» Прекрасне фентезі, найкраще прочитане цього року. Свого часу отримало «Коронацію Слова». Із не менш прекрасним сюжетом. Медина — гарне ім‘я, народилася в родині алхіміків і теж має стати алхіміком. Але одного дня відпочиваючи на березі річки, вона рятує молодшого принца. І заодно ламає собі ногу, тож дівчину забирають у палац, щоб вилікувати. Дівчині примусово пропонують обрати собі будь-яку винагороду. Чому примусово? Бо вона повинна щось обрати. І вона на придумує нічого краще, ніж стати ученицею королівського лікаря. Тепер на неї чекає цікава пригода. Та на її рідну країну сунеться лихо — моряни, дикий народ вирішив завоювати їхнє рідне Загір‘я. І так сталося, що Марк — принц і Медина розділяють на двох жахливе прокляття. Проте на кожного воно діє по-різному. Хто вони тепер вороги, чи остання надія країни на порятунок? Мої враження ? Спочатку було весело і цікаво… Цікаво було і потім. Але згодом мене переповнювали інші емоції. Потім, я буквально плакала над книгою і для мене це було відкриттям — вперше за багато часу плакати над фентезі. Ну а як може бути, якщо головна героїня кожні п‘ятдесят сторінок хоче себе прибити? Але вона завжди виживає. Медина молодець, але скільки можна було вирішити розмовою. Цікавий факт, до презентації книги, я нічого про неї не знала і йдучи на презентацію, я навіть не знала про що книга. І купувала її базуючись на враженнях від презентації. Але почала читати того ж вечора і в неділю ввечері дочитала. І ЯК ЦЕ ПРЕКРАСНО. ЦЕ ПРОСТО НАЙКРЩЕ, ЩО Я ЧИТАЛА ЦЬОГО РОКУ. І ЦЕ ФЕНТЕЗІ ЗАСЛУГОВУЄ НА ВАШУ УВАГУ. І пролиті сльози того варті. Єдине, що мені не сподобалося, це те, що продовження не буде. ?

Книга: "Алхімія свободи" Видавництво: Жорж Оцінка: 5 ?/ 5 Ми взяли цю книжку на презентації, на якій була присутня авторка, ну, ви вже бачили з постів вище. "Була б я звичайним алхіміком - горя не знала" Історія починається зі знайомства з дівчиною на ім'я Медина, яка розповідає нам про своє місто з ніжністю та любов'ю. "Світле місто - місто, в якому навіть уночі не зовсім зникає день. А ще це столиця." Вона живе у сім'ї алхіміків: мама, тато та два страших брати. Алхіміки - поважні люди, не бідують, бо виробляють замовленя навіть для королівського двору. Якось Медина пішла у своє улюблене місце за межами міських мурів, щоб усамітнитися. Та в цей раз її спокій порушили вершники в пишних вбраннях, які сідлали лапкарів. Та один вирвався уперед і вже якоїсь миті його лапкар летів у річку, стрімку та небезпечну, а сам чоловік вилетів із сідла. Медина сиділа недалеко від нього, тому вирішила кинутися до урвища, сподіваючись не знати навіщо. І вона ще не здогадувалася, які пригоди на її дупу через це очікують. "Так само лишаються поруч і деякі люди, не пов'язані з нами кровними зв'язками. І таких людей ми називаємо давніми вірними або гарними друзями. Проте я ловлю себе да думці, що ми не завжди пам'ятаємо знайомство навіть з ними. Є миті, про які ми часто згадуємо: вони сповнені почуттів, вражень і спільних пригод. А що було до них? А між ними? Просто життя" Боже, це було круто, я прочитала книгу за 2 дні, просто не в змозі відірватися. В мене закінчились майже стікери, поки я відмічала сцени та цитати, які мені сподобалися. Я сміялася, вскрикувала, пищала - була буря емоцій. У якийсь момент я поринула настільки, що наче встала на місце Медини та відчувала все так само, як вона. Це було неймовірно ?Мені подобається, що тут використовують саме алхімію: головна героїня вчиться, розвивається та користується набутими знаннями дуже вправно. Це круто! Я неймовірно рада, що ми купили цю книжку. Дуже її раджу тим, кому не вистачає кохання, драми та гострих почуттів ? Вибачте за увагу, дякую ✨