Ця книга неначе букет із різних квітів. І кожна квітка це окрема глава книги і кожна квітка щось означає. І тільки прочитавши всю книгу, можна зрозуміти що ж означає цей букет. Кожна глава має свою назву мовою квітів, кожна квітка має свою історію. Маленька Еліс залишилася сама без родини після жахливої трагедії і хоча її родина не була щасливою, але маму вона дуже любила, любила море і свого песика Тобі, а ще книжки, вона закохується в казки після того, як випадково потрапляє в бібліотеку. Вона любила поратися в садку з мамою, святкувати з нею день народження, пекти святкове печиво. Її забирає до себе бабуся яку вона вперше бачить і так вона опиняється на квітковій фермі, де квіти вирощують Квіти. Жінки-Квіти що опинилися в скрутному становищі і через турботу за квітковою фермою знаходяться спокій і прихисток. Так Еліс по трохи збирає історії про свою родину, про те як кожна з жінок в її сім'ї знаходить кохання що розбиває її серце і залишає на самоті. Та Еліс не хоче миритися з такою долею і бере своє щастя та життя у свої руки та як складеться її життя можна прочитавши цю книгу. Це напевно одна найгарніших книг що я тримала в руках, кожна сторінка прикрашена малюнками квіток, кожна квітка просто чудова, книгу хочеться читати і розглядати, дізнаватися історію Еліс, історію кожної Квітки і навчатися мови квітів. Адже кожна квітка має значення.

📖 "Втрачені квіти Еліс Гарт" Голлі Рінґлагд – книга, котра поцупила моє серденько! Читаєш і наче гортаєш гербарій. Бо кожен розділ починається із таємного значення і опису рослин, серед яких: фланелева квітка вкрита пушинками, чорна вогняна орхідея із малиновими прожилками на блідих пелюстках, вертикордія розписна із рожевими чашкоподібними квітами🌿 Тут багато природи Австралії, зокрема пустельної, димки фіолетових заходів сонця, кружляння метеликів-монархів, сволоків піщаних дюн. ❤️‍🩹Уже присвята вражає: 🖋 "Жінкам, які сумніваються в цінності й силі своєї історії. Моїй мамі, яка віддала все, щоб внести квіти в моє життя. А також ця книга присвячується Сему, без якого мрія всього мого так і лишилася б ненаписаною". 🧶Історія розгортається на тлі обважнілих від квіту бугенвілій, потужних повеней, морських глибин. Маленька Еліс живе у сім'ї, де має місце насилля. Батько Клем Гарт, відомий у місті як молодий успішний фермер, знущається над дружиною Аґнес і крихіткою Еліс. Їх дім стає оповитий болем, страхом, тривогами. Одначе дівчинка заходить у майстерню батька, де на дозвіллі він різьбить скульптури людей, ненавмисно перевертає гасову лампу і спалахує пожежа. Вижити вдається лише їй і новонародженому братику. Ця подія ділить життя Еліс навпіл: мов блискавка, котра поцілює у стовбур дерева🧭 🏠Її опікункою стає бабуся Джун, зап'ястя якої видзвонюють срібними браслетами. Жінка привозить онуку у свій дім, до квіткової ферми у Торнфілді. Тут працюють особливі жінки, котрих називають Квітками. Кожна з них приїхала сюди, мов у шатро, аби втекти від чогось. Аби загубитись серед кущів агави, оливкового листя евкаліптових дерев, медового сюркотіння коників-стрибунців✨️ Бо ж всім потрібне своє, рідне: з ароматом млинців під кленовим сиропом, обіймів, скособочених вух улюбленого собаки: 🖋"Кожному потрібне своє місце і хтось, за кого можна було б триматися, – сказала їй Джун у першу ніч у Торнфілді", – такі промовисті слова з діалогу Джун та Еліс. 🧶В цій місцині у серці дівчини проростає квітка кохання до Оґґі – хлопця, будинок котрого тоне у трояндових заростях. Він мріє поїхати з Еліс у Болгарію, показати їй тамтешні морські пейзажі, видовищні видолинки, посмакувати "Шопський" салат у дідуся і бабусі. Втім, Джун хоче вберегти онуку всіма силами: залишити на фермі. 🧶Еліс втікає від тиску в пустелю: перемальовує автівку у м'ятний, обклеює метеликами-монархами, знаходить друга з весело метляючим хвостом Попа. 🖋"На подив, у пустелі було щось, що приносило величезне полегшення, це була майже медична допомога. Вогняний колір землі, відчуття в руках, коли набираєш жменю цього ґрунту, м'якого, як пудра. Мелодійні пісні птахів. Світло на початку та наприкінці дня. Теплий вітер, сріблясто-зелений із блакиттю колір евкаліптового листя, безкрає, затягнуте хмарами небо й, головне, дикі квіти, що ростуть у руслі річки серед коріння та каміння. Вона почала збирати їх і спресовувати для засушування, і не могла до кінця зізнатись собі в тому, що найбільше її втішало те, що ці квіти були їй знайомі". 🌿А далі їй прийдеться віч-на-віч зіштовхнутися із привидами минулого, вкотре втекти від насилля, перетворити свій тихий голос у гучний: 🖋" – Довіряй собі. Довіряй своїй історії. Усе, що ти можеш зробити, – це чесно її розповідати".

Одна з найкращих історій, що я прочитала. Скільки я плакала над нею, переживала все в собі, скільки насилля. І скільки віри! І скільки любові. І надії, що все буде добре. Ніколи не зрозумію людей, які б'ють своїх дітей, своїх коханих. Не зрозумію.

Це книга про те, як минуле може прорости у сьогодення, навіть там, де здавалося, воно вже зітліло. Рінґланд пише з надзвичайною чутливістю. Її мова — як тихий вітер. Оповідь перетинається образами: сад — місце, яке дихає; квітки, що цвітуть і гинуть; жінки, які зламались, але не зникли. Також важливий ритм: моменти тиші, довгі спогади, миттєвості насолоди від природи і миттєвості страху чи болю. Авторка не поспішає, і це дає читачеві простір для переживання: щоб відчути, щоб задуматись. Після прочитання залишається два відчуття одночасно: болю і ніжності. Болю — від того, що травма може зробити з людиною. Ніжності — від проведеного часу в саду, від квітів, від тих моментів, коли героїня зустрічає людей або рослини.

Неймовірно гарна книга, початок кожного розділу оформлений гарними квітами та цитатами, цікава історія❤️ рекомендую до прочитання ?

«Втрачені квіти Еліс Гарт» Голлі Рінґланд — це справжня перлина, яка залишає глибокий слід у душі. Цей роман — не просто історія про дівчину, яка шукає своє місце у світі, це ціле полотно, зіткане з темних ниток болю та яскравих кольорів надії, любові та відродження.

Історія знайомить нас з Еліс — дитиною, що зростає між ніжністю матері й жорстокістю батька. Після сімейної трагедії її забирає бабуся, і на квітковій фермі Торнфілд Еліс вчиться жити з болем. З роками вона переймає жіночу традицію родини — мову квітів. Але зрада змушує її втекти до австралійської пустелі, де вона знаходить нове «я». Це зворушлива сага про сімейні таємниці, любов і самопізнання. Книга захопила мене повністю, хоча фінал дещо розчарував. Втім, я щиро рекомендую її до прочитання.

Ця книга - не просто історія, це шрам... такий красивий, болючий і для багатьох, на жаль, такий знайомий... "Втрачені квіти Еліс Гарт" увірвалася в моє серце, як буря, така, що ламає дерева, але і така ,що дає шанс вирости знову... ?Еліс Гарт зростає біля океану, в домі, де любов пахне страхом, посеред материних обіймів і батькового гніву... Після трагедії її життя змінюється: нове місце, бабуся, квіткова ферма і дім, у якому ховаються жінки з поламаними крилами, що розмовляють мовою квітів... ?Еліс шукає себе між тишею, травмами і людьми, які теж носять тріщини всередині...нове життя не дарує спокою, воно обростає таємницями минулого, які треба розгадати, щоб не повторити чужий біль, навіть коли він живе в тобі поколіннями... ...і Еліс біжить австралійською пустелею від брехні, образ, розбитого серця, наповнюючи кишені квітами, мову яких вона розуміє, здається краще, ніж мову людей... ?У книзі є багато тригерів: домашнє насильство, втрати, психотравми, батьки, які не стали безпекою...але ще тут багато сили, і такий важливий урок: що є любов'ю і що любов'ю не є... ?Видання прекрасне, мов гербарій болю і ніжності...Кожен розділ - квітка, кожна квітка - слово, яке часто важко сказати вголос: "Вертикодія розписна - сльози", "Річкова лілія - приховане кохання", "Австралійська акація - я раню, щоб зцілити"... ?Я полюбила чудову, багату мову авторки. Мені ця книга боліла, мене вона гріла, мене вона заспокоїла. Якщо Ви любите глибокі, емоційні, атмосферні романи, що залишаються в серці надовго, «Втрачені квіти Еліс Гарт» - це книга для Вас ❤️‍?