чарівна й болюча історія про дівчинку, яка змушена рости в тіні сімейного насильства й таємниць, і поступово вчиться говорити про себе та світ навколо. книга поєднує тему травми з темою жіночої солідарності, зосереджується на наслідках мовчання і на силі, яку дає знання свого коріння 🌸
Еліс зростає в ізольованій сільській місцевості з батьком-тираном і матір’ю, що живе в постійному страху [нагадало "Велику глушину" Крістін Генни]. після трагедії її забирає бабуся Джун — власниця ферми з вирощування квітів, яка приховує власні болючі історії. відтоді Еліс живе серед жінок, які теж мають шрами — і фізичні, і емоційні. поступово вона дізнається про свою родину, але що більше відкривається правди, то складніше їй будувати стосунки з іншими людьми.
сюжет охоплює кілька десятиліть: від дитинства Еліс до дорослого життя, де вона робить власні помилки й повторює ті ж рольові моделі, що й її мати. авторка не романтизує травму, навпаки, показує, як досвід насильства впливає на вибір партнерів, сприйняття себе, здатність довіряти 💔 одна з важливих тем — це переривання кола насильства. роман підводить до того, що зцілення можливе, але не через забуття, а через чесність і прийняття.
ще одна сюжетна лінія - це мова квітів. кожен розділ має свою рослину, яка символічно відображає стан героїні. іноді це виглядає трохи декоративно, але в цілому ця метафорика підтримує загальний настрій книги. флористика тут не просто фон, а спосіб говорити про емоції, які Еліс довго не може озвучити.
важливу роль у романі відіграють жіночі спільноти. ферма бабусі — майже притулок для жінок, які втекли з небезпечних стосунків авторка показує, як підтримка інших жінок може стати порятунком, але не завжди, адже іноді допомога теж може бути нав’язливою або некоректною.
щодо мови роману, то вона доволі поетична, але не переобтяжена. австралійські ландшафти відіграють майже окрему роль — тут і море, і пустеля, і пекуча спека континенту. часом текст здавався мені трохи розтягнутим, особливо в середині книги, але загалом темп відповідає історії, адже це не драма з швидким розвитком, а повільне розгортання болю і відновлення. мені особисто книга сподобалася, та й екранізація доповнила загальне враження 🎬
як не дивно, коли я читала цю книгу, згадувала і нещодавно прочитану "Шлях ріки", і "Велику глушину" Крістін Генни, і "Там, де співають раки" Делії Овенс, адже у всіх них є тема міжпоколіннєвої травми, наслідків аб’юзу, жіночого досвіду і самозцілення. і в усіх книгах сильні героїні, природа як фон і терапія, таємниці. тож сміливо можна братися за цю книгу, якщо вищезгадані твори вам зайшли. до того ж тут абсолютно неймовірне оформлення, респект видавництву за таку гарну подачу історії ❤️