Друга книга з дилогії про пригоди Вероніки Мак-Кріді, якій вже вісімдесят сім, а вона, як справжня амбасадорка пінгвінів, продовжує свою місію по захисту цих чудових створінь і довкілля. Цього разу їй у цьому допомагає маленька дев'ятирічна Дейзі, яка вже у своєму юному віці знає, що таке хіміотерапія ❤️‍🩹 Разом з Дейзі Вероніка вирушає у нову подорож до Фолклендських островів в південній півкулі, де їх чекають нові пригоди. В той час, як Патріка і Террі спіткали нові непорозуміння на острові Медальйон в Антарктиді ❄️ Тож тепер пінгвінів ще більше і події відбуваються паралельно в абсолютно не схожих місцинах.🐧 До персонажів вже як до рідних 💔 переживаєш за них 🫂 Водночас захоплюєшся краєвидами, айсбергами, білим снігом і пляжами з хвилями і з заходами сонця, в додачу кумедними, пухнастими мешканцями островів 🐧🦭🦪 "Їхнє кохання завжди справжнє." І це не про людей, а про пінгвінів." ❤️ Радію, що відкрила для себе цю дилогію, вона захоплива, тут вдосталь і гумору і щімких моментів, вболівала за сім'ю Мак-Кріді, з кожною сторінкою 💔 Їхнє об'єднання і подальші великі-маленькі справи в цьому світі, як заклик авторки, до читачів, що не можна бути байдужими до навколишнього середовища і його забруднення ❗

"Часом спогади припадають пилом на задвірках твоєї пам'яті. Часом висять над тобою, як тіні. А часом приходять по твою душу великою компанією." За такою яскравою веселою обкладинкою прихована справжня, щемка історія жінки, її складний життєвий шлях 💔 Чий норов і справжні амбіції не перепона у віці вісімдесят шість полетіти до Антарктиди, "вторгнутись" у науковий дослідницький центр 😁 (ну майже без запрошення), ще й "вдихнути" у нього сили на подальші дослідження для порятунку пінгвінів Аделі ( а їх тут п'ять тисяч 🐧) і довкілля. Книга захоплює своїми харизматичними персонажами, гумором, енергією життя, природи і неперевершеними пінгвінами. Про які, без посмішки читати було н-е-м-о-ж-л-и-в-о. Остання відчайдушна пригода Вероніки спонукає її відкритись і розказати свою історію, яку вона давно вже "закрила на замок". Три неділі на острові "Медальйон" перетворюються на час одкровень, необхідності зробити подальший вибір, піти на компроміси, знайти свою давно втрачену сім'ю ще й за таких обставин ❤️ Шалені пригоди, неймовірні пейзажі і їх мешканці 🥰 відчуття, ніби я і сама побула на острові Медальйон в Антарктиді 🐧🦭 Раджу! 🫶 І це тільки перша частина дилогії 🩵

Зізнатись чесно, на початку мені було трохи нудно і не цікаво, були думки закинути цю книгу..але.. Але, як же добре, що я цього не зробила. Дуже щемлива історія, чим далі я читала, тим більше хотілось дізнатись, про минуле Вероніки. Чарівність Піпа, справжні емоції, життя та втрати, кохання персонажів, все це мало не довело мене до сліз. Прекрасна історія, яка суто через початок отримує від мене свої 4,5 ⭐️

Дуже гарна книга! Атмосферна

Мені трапилася певна кількість схвальних відгуків на книгу перш ніж вона сама опинилася в моїх руках… І добре що я купила лише першу частину. Не те щоб книга погана або складно читалася, але у мене вона не викликала ніяких яскравих емоцій - просто виявилася для мене нецікавою. Якось не захопило, не відгукнулося і далі 130 сторінки читання не склалось

Продовження пригод Вероніки Мак-Кріді, якій, нагадаю, майже дев'яносто років. Зараз із нею в заможному маєтку живе дев'ятирічна Дейзі, яка лікується він онкозахворювання, проте, ця дівчинка - "вічний двигун". Цього разу Вероніка знову зустрінеться з пінгвінами, але вже з новозеландськими. Так-так, виявляється, там теж живуть пінгвіни, а я й не знала... І мала Дейзі теж поїде, щоб взяти участь в дитячій передачі і побачити пінгвінів. У цій книжці Вероніка нарешті дізнається, що ж трапилося з її сином і зблизиться з онуком Патріком. Авторка порушує надважливу тему - збереження природи. А ще тут про те, як людям потрібні люди, яке важливе місце займає сім'я в житті кожного. І що ніколи не пізно жити на повну.

Ця книга — тепла, мов м’який плед, і свіжа, як антарктичний вітер. Тут є все: краса дикої природи, таємниці минулого, другий шанс на щастя і море (чи радше океан) пінгвінів. Авторка майстерно переплітає ліричні описи з глибокими роздумами про життя та людей. Атмосфера настільки затишна, що після прочитання хочеться загорнутися у ковдру і повірити, що навіть найзмерзліші серця можуть відтанути.

Неймовірно комфортна дилогія❤️‍? Читалась із великим задоволенням) А ще якщо читати взимку, вкритись пледом, попивати чай або каву...