Ця книга — тепла, мов м’який плед, і свіжа, як антарктичний вітер. Тут є все: краса дикої природи, таємниці минулого, другий шанс на щастя і море (чи радше океан) пінгвінів. Авторка майстерно переплітає ліричні описи з глибокими роздумами про життя та людей. Атмосфера настільки затишна, що після прочитання хочеться загорнутися у ковдру і повірити, що навіть найзмерзліші серця можуть відтанути.

Неймовірно комфортна дилогія❤️‍🩹 Читалась із великим задоволенням) А ще якщо читати взимку, вкритись пледом, попивати чай або каву...

це було погано. наївна історія про наївні поїздки туди, де все здається легко, коли гортаєш інстаграм чи дивишся в екрані телевізора. Дуже погано, взагалі не сподобалось, видання дуже красиве

Коли описують головну героїню саме так: "... вісімдесятишестилітня мадам, уїдлива, як японський хрін, і вперта, як високогірний козел", - то книга нудною точно не буде. Отож це дійсно цікава історія, у котрій є дві сюжетні лінії: сьогодення, де Вероніка вже бабуся, і роки періоду Другої світової, коли Вероніка ще підлітка. Давнє минуле жінки дає можливість зрозуміти її 86-літню, розкриває те, як формувались життєві погляди героїні, зокрема часто упереджене ставлення до людей. Для себе з книги винесла таку мораль: людина здатна до позитивного внутрішнього зростання у будь-якому віці, а також підтримка близьких нікому ще не завадила. Отже, історія сподобалась, читатиму продовження "Пінгвіни кличуть".

Здавалось нічого особливого, а книга запамʼяталася.

Оповідь дуже багатогранна і різноманітно емоційна. Бо шлях від щасливого дитяти до холодної старої буркотуни не пелюстками квітів устелений. І для ментального "одужання" героїні знадобились... пінгвіни+пінгвін))

Вероніка, самотня 86-річна жінка, живе у великому маєтку, відчуваючи, як її життя оповите рутиною. Вона прагне змін, бажаючи не просто покращити світ, а й наповнити власне життя сенсом. Несподівано для себе вона знаходить онука, про існування якого ніколи не знала, але їхні стосунки не складаються. Тоді Вероніка вирішує, що настав час для кардинальних змін, і готується до незвичайного подорожі — в Антарктику. 🐧 Чому саме туди? Вероніка, вражена передачею про пінгвінів, дізнається про їхнє вимирання і вирішує врятувати цих чудових створінь. Нехтуючи застереженнями науковців, вона вирушає в тритижневу експедицію в царство снігу та криги. 💰 Вероніка пропонує науковцям щедре фінансування, але перш ніж вкласти гроші, вона хоче побачити все на власні очі. За маскою відчуженої літньої жінки ховається добре серце, яке вона не готова відкрити. 🩵 В Антарктиці Вероніка рятує осиротіле пінгвіненя, поселяє його на науковій станції та намагається налагодити стосунки з онуком. Вона знаходить нових друзів і, звісно ж, прагне врятувати пінгвінів. 🌞 Ця історія — про те, як ніколи не пізно змінити своє життя, відкрити серце для нових можливостей і зробити світ кращим.

"Пінгвіни кличуть" - це продовження книги "Туди, де пігвіни". 🐧Тут ті ж герої, а ще - історія двох закоханих в Антарктиду, трішки божевільна і наполеглива бабуся, життєлюбна дівчинка, яка бореться з раком, багато мандрів, багато проблем у стосунках та дуже багато розповідей про моїх улюблених пташок. 🐧Насправді, сюжетно ця книга не така динамічна, як перша, але тут акцентовано на проблеми екологічного характеру: про вплив сміття на навколишнє середовище, як страждають живі створіння від пластику, багатенько пізнавальних текстів про види та спосіб життя пінгвінів. 🐧Звичайно, що в кінці всі happy. 🐧Як самостійну книгу читати не рекомендую, лише як продовження. 🐧Непогано, але перша історія сподобалась більше.