Зізнатись чесно, на початку мені було трохи нудно і не цікаво, були думки закинути цю книгу..але.. Але, як же добре, що я цього не зробила. Дуже щемлива історія, чим далі я читала, тим більше хотілось дізнатись, про минуле Вероніки. Чарівність Піпа, справжні емоції, життя та втрати, кохання персонажів, все це мало не довело мене до сліз. Прекрасна історія, яка суто через початок отримує від мене свої 4,5 ⭐️
Мені трапилася певна кількість схвальних відгуків на книгу перш ніж вона сама опинилася в моїх руках… І добре що я купила лише першу частину. Не те щоб книга погана або складно читалася, але у мене вона не викликала ніяких яскравих емоцій - просто виявилася для мене нецікавою. Якось не захопило, не відгукнулося і далі 130 сторінки читання не склалось
Продовження пригод Вероніки Мак-Кріді, якій, нагадаю, майже дев'яносто років. Зараз із нею в заможному маєтку живе дев'ятирічна Дейзі, яка лікується він онкозахворювання, проте, ця дівчинка - "вічний двигун". Цього разу Вероніка знову зустрінеться з пінгвінами, але вже з новозеландськими. Так-так, виявляється, там теж живуть пінгвіни, а я й не знала... І мала Дейзі теж поїде, щоб взяти участь в дитячій передачі і побачити пінгвінів. У цій книжці Вероніка нарешті дізнається, що ж трапилося з її сином і зблизиться з онуком Патріком. Авторка порушує надважливу тему - збереження природи. А ще тут про те, як людям потрібні люди, яке важливе місце займає сім'я в житті кожного. І що ніколи не пізно жити на повну.
Ця книга — тепла, мов м’який плед, і свіжа, як антарктичний вітер. Тут є все: краса дикої природи, таємниці минулого, другий шанс на щастя і море (чи радше океан) пінгвінів. Авторка майстерно переплітає ліричні описи з глибокими роздумами про життя та людей. Атмосфера настільки затишна, що після прочитання хочеться загорнутися у ковдру і повірити, що навіть найзмерзліші серця можуть відтанути.
Неймовірно комфортна дилогія❤️? Читалась із великим задоволенням) А ще якщо читати взимку, вкритись пледом, попивати чай або каву...
це було погано. наївна історія про наївні поїздки туди, де все здається легко, коли гортаєш інстаграм чи дивишся в екрані телевізора. Дуже погано, взагалі не сподобалось, видання дуже красиве
Коли описують головну героїню саме так: "... вісімдесятишестилітня мадам, уїдлива, як японський хрін, і вперта, як високогірний козел", - то книга нудною точно не буде. Отож це дійсно цікава історія, у котрій є дві сюжетні лінії: сьогодення, де Вероніка вже бабуся, і роки періоду Другої світової, коли Вероніка ще підлітка. Давнє минуле жінки дає можливість зрозуміти її 86-літню, розкриває те, як формувались життєві погляди героїні, зокрема часто упереджене ставлення до людей. Для себе з книги винесла таку мораль: людина здатна до позитивного внутрішнього зростання у будь-якому віці, а також підтримка близьких нікому ще не завадила. Отже, історія сподобалась, читатиму продовження "Пінгвіни кличуть".
Котолог