Доволі напружений детектив. Така пригуча атмосфера з засніженої хуртовини, в яку навіть носа б здоровому глузді не висунув, до пекельної спеки де ти плавишся на ходу. Але я, мабуть, дуже багато передивилась "трукрайму", і майже одразу здогадалась що до чого. Основні повороти були очікувані, бо як мінімум я бачила декілька схожих злочинів у реальному житті. Але читається дуже легко та швидко. Ти не помічаєш як проходиш крізь історію. Легко можу радити як і фанатам жанру, так і звичайним читачам. Але, якщо ви дуже чутливі, особливо до дітей - вам буде дуже боляче читати, будьте уважні.

3.5/5 Передбачувано, нудно та довго. Всі "несподівані повороти" були максимально передбачувані, і здивувати могли хіба б того, хто не читав і не бачив трилерів чи детективів жодного разу в житті.

Моторошний трилер з зимовою атмосферою❄️ Саме ця атмосфера мене підкупила. Зима, хуртелиця, будинок на відшибі. Ні зв'язку, ні інтернету, сусіди далеко. Читається легко, сюжет захоплюючий. Маємо 3 часові рамки: >Сьогодення. Вайлі Ларк, письменниця, має колишнього чоловіка і напружені стосунки з сином. Приїздить до Бердену побути на самоті і написати книгу. Вона пише трукрайм історіі та орендує будинок, де 20 років тому стався злочин. Знаходить замерзлу дитину і жінку на дорозі. >>Минуле. Спекуча літня ніч, коли дівчинка Джозі втратила сім'ю та подружку. >>>Містичні розділи про дівчинку і її матір, яких тримають у підвалі. Ці розділи наймоторошніші. На жаль, у мене не склалась повна картина того, що трапилось 20 років тому, і залишилось багато питань, але не буду спойлерити. Не дивлячись на спаплюжений кінець, книга мені сподобалась. Хороше чтиво на зиму.

Справжній трилер, не відпускає ні на хвилину.

Хороший лякаючий трилер, моторошний, всю книгу хотілось розгадати сюжет і в моїй голові підозрювані постійно змінювались. Читається дуже швидко. Іноді головна героїня дивувала своєю безстрашністю, але в трилерах завжди так, вони роблять, а ми за них переживаємо)

Захоплююча і складна таємниця, яка змушує читати до останньої сторінки. Однак місцями вона залишила мене з сумнівами щодо послідовності подій. Головна героїня у теперішньому часі діяла трохи нелогічно, особливо враховуючи наближення снігової бурі, що було трохи розчаровуюче. Проте два інші персонажі, з точки зору яких подаються події, тримали мене в напрузі від початку до кінця. Однозначно рекомендую для захоплюючого читання!

«Боятися потрібно не темряви… боятися потрібно монстрів, що виходять на світло» 2000 рік. Уночі в Бердені хтось застрелив подружжя Дойлів у їхньому власному будинку. Тієї ж ночі тринадцятирічна Беккі Аллен — найкраща подруга Джозі Дойл, яка за одну ніч втратила батьків і подругу — зникає. Наші дні. Вайлі Ларк, письменниця, яка пише у жанрі true crime, приїздить до Бердена, щоб завершити роботу над книжкою. Під час сильної заметілі вона знаходить дитину, примерзлу до землі, а пізніше — матір дитини, у якої ноги обмотані колючим дротом. У міжчассі є ще одна родина, яка ніколи не виходить на двір. ——————————————————————— Мені сподобалось сама ідея трьох часових поясів, які переплелися в одну картину наприкінці книги. Але… можливо, це через те, що я вже прочитала достатньо трилерів і детективів, тому тепер можу оцінювати їх більш категорично. Бо мені не вистачило сюжетних поворотів. Так, як не здогадалась, хто вбивця (і це плюс), бо я думала більш логічно, але вийшло не так, як думалось. Проте ДЕЩО я досить швидко зрозуміла, тому прям такого вау-ефекту не було. Можливо, через три часові пояси історія здалась розтягнутою (один із них взагалі виявився непродуктивним). А можливо, вже не знаю, через що? Один часовий пояс — заметіль, другий часовий пояс — пекуча літня спека. Це все для підсилення напруги. Не можу сказати, що книга мені зовсім не сподобалось, навпаки, вона зацікавила. Але мені все-таки чогось не вистачило :)

У цій книзі вдало поєднано напружений трилер і глибока психологічна драма. Все тому що авторка, відома своїм вмінням плести оповіді, що зачіпають за живе, цього разу створює історію, яка не лише тримає в напрузі до останньої сторінки, але й змушує задуматися про важливість родинних зв’язків, мужність у боротьбі зі страхом і ціну правди. Проза Гуденкауф — це поєднання динамічного сюжету з ліричними описами. Вона не боїться сповільнити темп, щоб передати внутрішні монологи героїв. Діалоги гострі, натуральні, часто досить несподівані. Бо відчутно, що авторка уникає шаблонів: навіть у найбільш передбачуваних моментах знайдеться місце для несподіванки. Взагалі ця книга для мене про те, що родина — це не лише кров, а й вибір. І що іноді саме в темряві ми знаходимо силу світити. Оповідь ведеться від декількох дійових осіб та в різні проміжки часу. У цьому захопливому трилері, як минуле й теперішнє, переплітаються долі людей, які на перший погляд не мають нічого спільного, тож нам потрібно буде розгадати цю загадку крок за кроком. Якщо ви любите історії з глибоким психологічним підґрунтям, я вам пораджу цю книгу, адже читається вона легко в захопливо. #марафонкнигомам