Гізер Ґуденкауф

Моторошний трилер з зимовою атмосферою❄️ Саме ця атмосфера мене підкупила. Зима, хуртелиця, будинок на відшибі. Ні зв'язку, ні інтернету, сусіди далеко. Читається легко, сюжет захоплюючий.

Маємо 3 часові рамки:
>Сьогодення. Вайлі Ларк, письменниця, має колишнього чоловіка і напружені стосунки з сином. Приїздить до Бердену побути на самоті і написати книгу. Вона пише трукрайм історіі та орендує будинок, де 20 років тому стався злочин. Знаходить замерзлу дитину і жінку на дорозі.
>>Минуле. Спекуча літня ніч, коли дівчинка Джозі втратила сім'ю та подружку.
>>>Містичні розділи про дівчинку і її матір, яких тримають у підвалі. Ці розділи наймоторошніші.

На жаль, у мене не склалась повна картина того, що трапилось 20 років тому, і залишилось багато питань, але не буду спойлерити.

Не дивлячись на спаплюжений кінець, книга мені сподобалась. Хороше чтиво на зиму.

Справжній трилер, не відпускає ні на хвилину.

Хороший лякаючий трилер, моторошний, всю книгу хотілось розгадати сюжет і в моїй голові підозрювані постійно змінювались. Читається дуже швидко. Іноді головна героїня дивувала своєю безстрашністю, але в трилерах завжди так, вони роблять, а ми за них переживаємо)

Захоплююча і складна таємниця, яка змушує читати до останньої сторінки. Однак місцями вона залишила мене з сумнівами щодо послідовності подій. Головна героїня у теперішньому часі діяла трохи нелогічно, особливо враховуючи наближення снігової бурі, що було трохи розчаровуюче. Проте два інші персонажі, з точки зору яких подаються події, тримали мене в напрузі від початку до кінця. Однозначно рекомендую для захоплюючого читання!

«Боятися потрібно не темряви… боятися потрібно монстрів, що виходять на світло»

2000 рік. Уночі в Бердені хтось застрелив подружжя Дойлів у їхньому власному будинку. Тієї ж ночі тринадцятирічна Беккі Аллен — найкраща подруга Джозі Дойл, яка за одну ніч втратила батьків і подругу — зникає.
Наші дні. Вайлі Ларк, письменниця, яка пише у жанрі true crime, приїздить до Бердена, щоб завершити роботу над книжкою. Під час сильної заметілі вона знаходить дитину, примерзлу до землі, а пізніше — матір дитини, у якої ноги обмотані колючим дротом.
У міжчассі є ще одна родина, яка ніколи не виходить на двір.

———————————————————————

Мені сподобалось сама ідея трьох часових поясів, які переплелися в одну картину наприкінці книги. Але… можливо, це через те, що я вже прочитала достатньо трилерів і детективів, тому тепер можу оцінювати їх більш категорично. Бо мені не вистачило сюжетних поворотів.

Так, як не здогадалась, хто вбивця (і це плюс), бо я думала більш логічно, але вийшло не так, як думалось. Проте ДЕЩО я досить швидко зрозуміла, тому прям такого вау-ефекту не було.

Можливо, через три часові пояси історія здалась розтягнутою (один із них взагалі виявився непродуктивним). А можливо, вже не знаю, через що😁

Один часовий пояс — заметіль, другий часовий пояс — пекуча літня спека. Це все для підсилення напруги. Не можу сказати, що книга мені зовсім не сподобалось, навпаки, вона зацікавила. Але мені все-таки чогось не вистачило :)

У цій книзі вдало поєднано напружений трилер і глибока психологічна драма. Все тому що авторка, відома своїм вмінням плести оповіді, що зачіпають за живе, цього разу створює історію, яка не лише тримає в напрузі до останньої сторінки, але й змушує задуматися про важливість родинних зв’язків, мужність у боротьбі зі страхом і ціну правди.

Проза Гуденкауф — це поєднання динамічного сюжету з ліричними описами. Вона не боїться сповільнити темп, щоб передати внутрішні монологи героїв. Діалоги гострі, натуральні, часто досить несподівані. Бо відчутно, що авторка уникає шаблонів: навіть у найбільш передбачуваних моментах знайдеться місце для несподіванки.

Взагалі ця книга для мене про те, що родина — це не лише кров, а й вибір. І що іноді саме в темряві ми знаходимо силу світити. Оповідь ведеться від декількох дійових осіб та в різні проміжки часу. У цьому захопливому трилері, як минуле й теперішнє, переплітаються долі людей, які на перший погляд не мають нічого спільного, тож нам потрібно буде розгадати цю загадку крок за кроком.

Якщо ви любите історії з глибоким психологічним підґрунтям, я вам пораджу цю книгу, адже читається вона легко в захопливо.
#марафонкнигомам

Це доволі захопливий психологічний трилер. Але, як на мене, аж занадто «кінематографічний», що особливо дратувало під час розв’язки.
Сподобалась напружена атмосфера ізоляції й страху в книзі та тривога і співпереживання, що я відчувала за героїв.
Головного антагоніста я достатньо швидко вирахувала, але основний сюжетний поворот став для мене несподіванкою. Також сподобалось як велась оповідь і розбивка на дві часові лінії.
Загалом книга залишає приємне враження і має сподобатись тим, хто любить жанр психологічного трилера.

Захопливий психологічний трилер від якого неможливо відірватися. Місцями моторошний. Книга поступово розкриває нам три сюжетні лінії Перша: 2000р жорстоке вбивство подружжя Дойлів, зникнення старшого сина, підстрелена молодша донька і пропала її подруга...

Друга сюжетна лінія: наш час молода письменниця їде в маленьке містечко, помиляється на закинутій фермі, щоб дописати книгу, там її застає снігова буря, вона лишається відрізаною від цивілізації, знаходить замерзлого хлопчика...

Третя сюжетна лінія: маленька дівчинка з мамою живуть у підвалі і страждають від домашнього насильства...

Авторка майстерно поєднає ці три історії в одну. Інтрига буде до останнього розділу. Вражаючий і непередбачуваний фінал.
Один з найкращих трилерів які я читала.

В цьому трилері переплітаються дві часові лінії: спекотний серпень далекого 2000 року, в якому тринадцятирічна Джозі в одну ніч втратила своїх батьків і найкращу подругу Беккі, і наші дні, де на самотній фермі через заметіль ізольована письменниця у жанрі трукрайму Вайлі Ларк, яка знаходить постраждалих в аварії жінку і дитину і змушена ділити з ними будинок.

Давно не натрапляла на такий цікавий трилер, він захоплює із перших сторінок і не відпускає до самого кінця, прочитала за два дні. Дуже гарно прописана атмосфера, цікавий ефект від контрасту часових ліній, напруга наростає поступово разом з новими сюжетними поворотами і так само поступово розкриваються персонажі. Їх досить багато, але кожен з них має певну роль і звісно ж не завжди все так як здається.

Навіть те, що я здогадалась хто вбивця, ще десь із середини книги, не зіпсувало моїх вражень. Дуже раджу всім любителям трилерів!

Справжня дружба - це щось на кшталт коштовного каміння. А ця книга - повністю відповідає жанру "трилер": співпереживаєш героям, напружено чекаєш розвитку подій і, ніде правди діти, інколи лоскочеш свої, але давно не міцні нерви.

Розповідь проходить у двох часових поясах: 2000 рік і сьогодення. У минулому у цьому маленькому містечку сталася жахлива подія - жорстоке вбивство родини і зникнення 13-річної дівчинки. Про це у наші дні намагається написати письменниця Вайлі Ларк. Вона і сама нещаслива, не може знайти спільну мову ні з колишнім чоловіком, ні з сином. Аж раптом одного страшенно холодного зимового дня вона знаходить на своєму подвір'ї дитину. Худу, змучену, майже змерзлу...

"Найтемніша темрява наставала серед ночі. Вона була тепла і оксамитова і звучала маминим диханням біля неї.
"Боятися треба не темряви, - думала дівчинка. - Боятися потрібно монстрів, що виходять на світло".

І виявляється, що останні 20 років жінка чекала саме на це

Спробувала новий для себе жанр – трилер. Виявилося краще, ніж очікувала 😁 І хоча спочатку спотикалася об одні і ті ж займенники (по кілька в одному реченні), все-таки дочитала до моменту, з якого вади тексту вже не кидалися в очі. Історія захопила і понесла - все як я люблю)

12-річна Джозі дивом пережила ніч, в яку вбили всю її сім'ю. Найкраща подруга зникла і дівчинка в цьому теж звинувачує себе.

У підвалі будинку, двері якого постійно замкнені на ключ, живе мама з донькою. Час від часу до них спускається батько - принести їжі, познущатися над жінкою.

Письменниця орендує віддалений будинок аби дописати книгу про страшний злочин двадцятирічної давнини.

Три, здавалося б, різні історії, що зрештою переплетуться в химерний лабіринт. Чи вдасться героям книги знайти із нього вихід?

У серпні 2000 року Берден сколихнула жахлива звістка. Вночі на фермі Дойлів хтось застрелив подружжя, поранив їхню доньку Джозі, а подруга та син взагалі зникли безслідно.

У наші дні на цю ж ферму приїжджає письменниця Вайлі Ларк, яка пише у жанрі кримінального реалізму. Вона хоче більше дізнатися про місце злочину, відчути його атмосферу, а заодно й пережити особисту кризу.

А десь в міжчассі існує кімнатка, де живуть мати і донька, обмежені стінами і видом з вікна.

Під час одного снігопаду Вайлі знаходить змерзлого хлопчика і намагається врятувати його життя. Ця подія стане зачином, що пов'яже між собою всі три часові лінії.

Книга зазначається як трилер, хоча більше нагадує детектив. Злочин, розслідування, збір доказів, підозрювані, пошук злочинця - класичні складові жанру, хоча є й психологічні, напружені моменти. Написана логічно, витримано інтригу, цікаві сюжетні повороти, але в мене постійно було відчуття, що десь я таке вже зустрічала. Не знаю, який твір нагадує мені "Гостя проти ночі", але певні події я передбачила і навіть розгадала злочинця, хоча зазвичай мені це не вдається. А можливо, це вплив і не однієї книги, а багаж усіх попередніх прочитаних?