Вперше читала книгу на цю тему і мені було дуже цікаво. Безліч порад для будь-якої стадії написання від ідеї до оформлення листа на подачу видавництву. Вправи в кінці кожної глави прикольна штука, вони не такі прості, як здається. Далеко не з першого разу вдавалось робити. Але це дуже допомагає розвивати уяву і розуміти, що взагалі хочеш від тексту. Задоволена книгою абсолютно. Буду повертатися до неї неодноразово, бо це все ж посібник.

Без зайвої пафосності, з конкретикою, прикладами й завданнями, які реально хочеться виконати. Відчувається, що писали практики — кожен зі своїм поглядом і досвідом. Корисна не тільки тим, хто мріє про роман.

Це дійсно дуже концентрований літературний курс, від авторів, що викладають на “Літосвіті”. Без води, зайвих повторів,чітко, структуровано про кожний з аспектів літературної майстерності. Маємо 30 тем, двадцять менторів з їхніми порадами та творчими завданнями, щоб створити цікавий сюжет, сильних непересічних персонажів, водночас навчитися не вигоріти, не закинути роботу на половині дороги, довести рукопис до фіналу. Курс буде корисним і для початківців і для тих, хто хоче систематизувати свої навички та знання з письменницької майстерності. Є поради із саморедагування, співробітництва з бета-рідерами, як саме написати синопсис та анотацію, багато стисло поданої теорії про структуру, оповідача, про те, як створити конфлікт, як працювати з головними і другорядними персонажами. Не забули викладачі про поради щодо авторського стилю, роботи з діалогами, особливостями української мови. Частину книжки присвячено роботі з нон-фікшеном, есеями, порадам щодо психології творчості. Книжка, до якої можна і треба буде звертатися не раз під час власного письма.

Читала цю книгу в минулому оформленні від Arthuss рік, по одній книзі (1-2 сторінки) кожен день. Все вийшло чудово і ні разу не виникло бажання закинути цю ідею!) Одразу попередження, це не список анотацій чи перших глав 365 книг. Це враження, іноді доволі суб'єктивні та емоційні (з спойлерами), літературознавиці Ганни Улюри, яка всі ці книги прочитала. Вийшло прочитати менше, ніж за рік. По-перше, книги авторів з ворожої країни-сусіда я з очевидних причин пропустила. Найкраще про це написав Ростислав Семків і додати тут нічого. По-друге, вкінці я трохи пришвидшилась, бо не хотілося вже розтягувати) Головне питання, це для чого читати книгу про книги) Для того, щоб дізнатися більше, розширити список бажанок чи порозглядати ілюстрації. Приємно читати про книги, які ти вже читав, і порівнювати враження. Цікаво читати про книги, які і так в бажанках, і ще більше їх хотіти. Пізнавально прочитати про класику для загального розуміння, бо повністю книгу навряд-чи прочитаєш. Корисно впевнитись, що якась книга тобі точно непотрібна. Цей список причин можна доповнювати до безкінечності, головне, щоб читання було в радість, і неважливо скільки ти книгу читав, 1 день чи 1 рік)

Це унікальне видання, я дуже радію перевиданню, бо попереднє я так і не вхопила. Книга складається з рецензій на 366 книг, які написала відома літературна критикиня Ганна Улюра. Кожен день — нова рецензія на твір, що допомагає не лише обрати наступне чтиво, а й розширити літературні горизонти. Видання виглядає дуже достойно, зручне для читання, з чітким та стильним оформленням. Улюра майстерно поєднує класичну та сучасну літературу, аналізуючи як українських, так і зарубіжних авторів. Зібрані рецензії дозволяють побачити різноманіття літературних жанрів: від Беґбедера до Вергілія, від Марко Вовчок до сучасних авторів. Ця книга стане чудовим путівником по світу літератури для тих, хто хоче дізнатися більше або вибрати, що почитати далі. "365" допоможе зрозуміти подвійне дно чи історичне тло книги, дізнатись про автора і передумови написання твору. Рецензії короткі, але глибокі, вони дають чітке уявлення про кожен твір, відкриваючи важливі контексти, історичне підґрунтя і ключові ідеї. Хоча іноді в них вчувається певна зверхність, але це не заважає насолоджуватися книгою. Круто, правда? Я додала в свій список більше 70 книг, і впевнена, що «366» стане чудовим ресурсом для літературних пошуків. Це точно та книга, яку корисно тримати під рукою.

Геніальна ідея — культурний розвиток маленькими кроками! Книга стала моїм щоденним компаньйоном. Зручний формат, чудові ілюстрації, цікаві факти на кожен день. Відчувається, скільки праці вкладено у підбір матеріалу та його подачу. Бал знімаю лише через те, що деякі теми можна було розкрити трохи глибше, але це суб'єктивно. Ідеальний подарунок для тих, хто хоче розширити свій кругозір.

Збірка коротких роздумів, спостережень, рефлексій. Мов зустрілися з цікавою людиною на вечірці і розговорилися, дізнавшись її думку про живопис чи літературу. Вислухали кумедну історію про невдалі перші побачення чи сумну правду про розлучення. Додайте сюди трохи фактів (мій улюблений - про подружній секс і розподіл обов'язків по господарству). ⠀ Теми актуальні: фемінізм, рівність прав, бодіпозитив, патріотизм, сім'я, нова етика. ⠀ Два-три есе щодня - і залишити собі час на роздуми. Бо їхня для мене цінність - вони стимулюють подумати про те, що залишалося за межею інтересів чи знань. А у цьому велика сила літератури. #цитати Пропоную внести негайне уточнення до Одкровення Іоана Богослова! Чисто з міркувань історичної справедливості. Вершники Апокаліпсису: Війна, Голод, Смерть, Мор і Пірожєнка-з-кремом. ⠀ Найкраще визначення сміття, на яке я натрапляла, належить антропологині Мері Дуглас. Речовина не на своєму місці. Папірець у течці - документ. Папірець на підлозі - сміття. Нову на грядці - добриво. Гній на тротуарі - сміття. Співачка на сцені - концерт. Співачка у парламенті - сміття. ⠀ Учителям заборонено бити дитину. Але викликати її та її батьків перед класом і розповідати з більшою чи меншою тактовністю, що ваша дитина - дебіл, бо вона не відповідає чиїмсь очікуванням, можна. Більше того: це схвалена частина виховного процесу. ⠀ Чи ви зауважили той момент, коли слово "бодіпозитивний" стало евфемізмом до слова "товстий"? ⠀ ... зрештою ти (як і більшість населення цієї планети) бажаєш і волієш мати одночасно те, що мають інші, і те, чого інші не мають. ⠀ П'ять причин прочитати Улюру: Якщо ви любите посперечатися з автором книжки, яку читаєте; Якщо маєте зовсім мало часу на читання - два есеї за кавою саме те; Якщо шукаєте ідеї - що б такого цікавого подивитися-почитати; Якщо вам здається, що есеї - це складно; Якщо шукаєте щось на межі художньої і нонфікшн.

Книга Ганни Улюри «Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві» - це збірник есеїв про 113 авторок з різних країн та епох. Я вважаю, такі книжки потрібні, аби нагадувати, що в літературі повсякчас були значущі жіночі постаті. Жінки є так само важливі для творення літературного процесу, як і чоловіки. Можливо, ви стикались з чиїмось висловом (або його варіацією) «нормальні книги пишуть тільки чоловіки»? Я дійсно чула таке від знайомих людей. Звісно, у кожного свої смакові вподобання, але ж не можна називати книжку поганою, тільки за те, що на її обкладинці написано жіноче імʼя? Не суди книгу за обкладинкою, так і не суди за стать того, хто її написав. Ганна Улюра в цікавій манері написала невеликі розповіді про письменниць та поеток. Це було ніби слухати якийсь подкаст, саме така асоціація виникла. Потік думок і вражень, що переривається на цитати, впереміш з історичною довідкою. Там були знайомі імена і зовсім нові для мене. Деякі авторки зацікавили і я планую познайомитись з їх творчістю. А деякі книги захотілось перечитати повторно, адже в контексті певних деталей з біографій авторок виринають нові сенси. Ще, не можу не відмітити оформлення. Гарна якість книги і чудові ілюстрації. Перед кожним есе про авторку йде портрет і навколо нього якісь невеличкі малюночки, детальки, які ми зрозуміємо тоді, коли прочитаємо розповідь про неї. Тож, якщо ви бажаєте розширяти свій кругозір, знання про світ літератури - рекомендую цю чудову книгу!