«Смішно, що ти спитав» Елісси Сассмен – це не просто підліткова романтика, а глибоке занурення у світ емоцій, викликів та пошуків себе. Ця книга вдало поєднує легкість юнацьких стосунків із серйозними темами, що робить її цікавою не лише для підлітків, а й для дорослих читачів, які хочуть зрозуміти світ сучасних молодих людей.

Дивишся на обкладинку, і думаєш, о зараз буде милий ромкомчик. Починаєш читати і виявляється, що це драматична історія. Історія про другий шанс, про те, що якщо це твоє - воно обов’язково прийде до тебе. А ще, це моя фанатська мрія на максималках. Я читала і уявляла себе (ну блін, дайте помріяти). Герої прописані добре, відчуваєш їх як реальних людей з реальними проблемами і вадами. Оллі це взагалі ікона - я його обожнюю. Я впевнена, що колись мені захочеться перечитати її знову. Ця книга мій комфортік. «Яка моя ідеальна вага? Моя з Ґейбом Паркером на мені.» (вставте імʼя вашої улюбленої зірки) Я ХИХОТІЛА ВІД СМІХУ

Двоє таких різних людей — вона інтерв'юєрка, яка веде блог і займається письменництвом, а він — популярний актор, який потрапив під шквал критики через його нову роль. Здавалося б, як вони можуть зустрітися, і що між ними може статися? Але все так закрутилося, що вони самі не зрозуміли, як заплуталися у павутинні почуттів, жахливих життєвих рішень і помилок. Коли я бралася за цю книгу, подумала, що це буде звичайний ромком на вечір. Але історія виявилася набагато глибшою, ніж я очікувала. Піднята тема, яка наближує написану книгу до реальності — як люди роблять помилки у своєму житті. І наскільки це природньо — адже ми живемо один раз і більшість наших кроків та рішень робимо вперше. Тому іноді це стається під впливом емоцій, або вдаваним почуттям, що саме так буде краще, або найелементарнішим — страхом. І тоді це все призводить до років розлуки, образ і ще більших помилок. Розлучення, алкогольна залежність, тиск соціуму, що зводить з розуму — теж іще теми, що є частиною людського неідеального життя, що у чіпляють за душу в цій історії. Напруга між Ґейбом та Чані була у кожній їх взаємодії, ніби їх тягнуло одне до одного, як магніт. Ці солодкі погляди, доторки — серце аж тріпоче. Цікаве поєднання двох часових ліній тримає у напрузі та підсилює бажання нарешті дізнатися, що сталося між цими двома у минулому. Ця книга ніби описує два полюси, яких тягне одне до одного, але їм все не вдається зустрітися. Але, врешті-решт, відверта розмова, стрибок довіри та бажання бути щасливими все ж приводять речі у Всесвіті до того, що було заплановано долею.

«Смішно, що ти спитав» Для молодої письменниці Чані Горовіц це інтерв'ю – золотий шанс для кар'єри, а для кінозірки Гейба Паркера це інтерв'ю – можливість отримати прихильність критиків. Один яскравий вікенд вплинув на життя Чані та Гейба. Чи всі запитання були озвучені? Чи всі відповіді отримані? За десять років доля зводить їх знову… Звучить, звичайно, багатообіцяюче, але не думаю, що так воно є насправді. Від книги я чекала солодких – солодощів, а не нудьгування та топтання на місці майже десять років. Історія починається динамічно, класно, герої активні, молоді, амбітні, здається, що ми проведемо з ними незабутні вихідні, які переростуть в дещо більше. На жаль, очікування не завжди виправдовуються. Так вийшло у мене з цією книгою, що, звичайно ж, трохи засмутило. Чані бере у Гейба інтерв'ю, вони проводять разом вихідні, їм здається, що все ідеально, класно (а так воно і було?), а потім, у стилі романтичних і не дуже кліше, відбувається недомовка, яка розводить їх по різних берегах, перериваючи спілкування до наступного разу... до наступного разу за десять років. Як на мене, то навіть для ромкому цей відрізок часу дуже великий, щоб виправити ситуацію, знайти точки дотику, вирішити питання і непорозуміння, які виникли в більш юні роки. Мені не сподобалося, що в цій історії ми постійно стрибаємо з одного часового відрізка на інший, читаємо вирізки зі статті (як окремі глави / підрозділи), які взагалі здаються не дуже доречними у деякі моменти. Десь у другій половині книги стало нудно, динаміка зникла, під кінець історії все стало на свої місця ( ну звісно ж), проблема двох людей полягала лише в одному, вони не вміють говорити та озвучувати свої почуття та думки. Ось як їм сказати, що рот потрібен не тільки для того, щоб їсти морозиво, а ще для того, щоб говорити. Але вони цього не знали, тож упустили стільки часу, який могли провести разом. Кінець?

Боялась братись за читання цієї книжки, тому що бачила в бук оці тільки негативні відгуки. Але я прочитала її з великим задоволенням, і буду радити її як «ромком» дорослих людей!Персонажі всі цікаві, не розтягнутий сюжет, але спочатку вже ж було складно зорієнтуватися в часових проміжках. Якщо хочете прочитати щось схоже на цю історію, я б порадила «Нора змінює сценарій» та «Романтична комедія»

Це роман, який поперемінно розгортається у двох часових рамках: «Тоді» та «Зараз». У центрі історії Чані Горовіц — письменниця, якій колись доручили написати біографію актора Ґейба Паркера, кандидата на роль Джеймса Бонда. Через десять років на прохання піар-команди Ґейба вони знову зустрічаються, щоб написати продовження історії. Возз'єднання героїв виявляється непростим. Історія торкається тем невпевненості, професійного становлення та пошуків себе. Проте мене здивувало, наскільки Чані зберігає захисність та сумніви, незважаючи на десятирічний досвід у письменницькій кар'єрі. Перші 70 сторінок я читала із захопленням, але згодом книга втратила свій запал. Хоча персонажі могли б проявляти більше емпатії один до одного.

Це наче непоганий ромком, але мені не "зайшло". Якось нудно, повільно і з пустого в порожнє. Ще оце поєднання відомий актор + журналістка - не дуже моя тема. Написано теж доволі спокійно, не відчула я там іскри, яка б мала бути, бо то ж ромком. Але враження моє, звісно, дуже суб'єктивне. Хоч проблематика тут дуже актуальна: це й ЛГБТ, і шлях до успіху жінки + тривожні дзвіночки в стосунках, коли варто вчасно сказати "До побачення ". Бо зазвичай люди не змінюються. Знаю, що для багатьох читачів це дуже затишна і тепла історія. Я таке теж люблю, але тут любові не сталось.

Раптом ви подумали з обкладинки що це роком - ні. Не він. Сюжет нудний. А все що треба було зробити героям - поговорити 10 років тому.