Знаєте що? Цей комікс - найбільш правдива й щира річ, яку я коли-небудь читала! Ще ніколи від жодної книги у мене не було такого емоційного відклику. Комікс практично цілком мов про мене написаний. Ех… потрапив би він мені до рук років в 15, не довелось би так довго страждати, вважаючи себе ненормальною, не такою як усі, аж допоки власний життєвий досвід з роками не переконав у зворотному ?. Авторка Деббі Тан описує свій шлях до самоусвідомлення і самоприйняття як інтровертки, зі студентських років до дорослого життя. Практично кожна сторінка, кожна описана ситуація - це те, через що проходила і я. Це і прагнення уникати надмірної взаємодії й спілкування, і бажання побути на самоті і помовчати, послухати музику, почитати у тиші чи просто подумати. Бажання здаватися зайнятою посеред тусівки (а по правді - практично завжди), щоб не привертати зайвої уваги і не нариватися на контакти. Відчуття сорому і провини за небажання кудись іти чи з кимось спілкуватися, та за невідповідність очікуванням інших. Про знецінення власних почуттів і емоцій. Труднощі з тим, щоб просто сказати "ні", і труднощі зі знайомством з новими людьми, невміння підтримувати розмови ні про що, сором'язливість, вічне самокопання та самоаналіз ?‍♀️… Деббі описує, яким чином вона дійшла до розуміння власної нормальності, яким тернистим був цей шлях, і яке відчуття полегшення принесло усвідомлення себе інтроверткою і примирення з цим фактом. "Я геть не дивна! В мені немає нічого неприродного! Я цілком нормальна!!!" І знову усе описане влучило просто в яблучко! Після прийняття себе зникла необхідність прикидатися кимось іншим, і влаштовувати всіх, навіть тих, кому на тебе байдуже і хто тебе не розуміє й навіть не намагається. Немає більше потреби намагатися бути весь час товариською і балакучою, відповідати очікуванням екстравертів. З'явилося розуміння важливості залишатися собою і не відчувати за це провини. І просто мега важливо мати поруч людину, котра тебе розуміє і сприймає такою, як ти є ?. До речі, в коміксі використано дуже влучні терміни, що стосуються інтровертів: "спілкувальне похмілля" після надлишку спілкування, "спілкувальне обличчя" коли доводиться 'вийти у світ', "спілкувальна батарея" (і "спілкувальний павербанк" про всяк випадок) коли треба морально підготуватися до довгого спілкування, "бюджет на самоту" щоб відновити сили після надлишку спілкування, "спілкувальне виснаження" коли вже зовсім нема ні сил, ні бажання вилазити з-під ковдрочки і хочеться, щоб ніхто-ніхто не чіпав. Тепер я знаю, як правильно описати свій стан і почуття щодо вимушеної соціальної взаємодії та її наслідків ?. І ні, я не просиджую увесь час вдома на самоті. Я просто навчилася дозувати спілкування так, щоб це не було надто виснажливо, і виділяю собі достатньо часу на відновлення ?‍♀️. Я вдячна за можливість оформлювати замовлення онлайн і вдячна сайтам, що дозволяють при цьому обирати опцію "не телефонувати мені для підтвердження". Вдячна тим, хто придумав всякі месенджери і поштові скриньки, що дозволяють уникати зайвого особистого спілкування. Вдячна навіть covid-19 за те, що робота з дому стала нормою і не треба більше страждати у відкритому офісі, ховаючись у куточку за монітором і вазонами, намагаючись бути непомітною й зосередитися на роботі попри весь шум навколо та сновигання людей туди-сюди. І вдячна соцмережам, що здебільшого покривають необхідний мінімум соціальної взаємодії, дозволяючи залишатись поза зоною безпосередньої досяжності, прикриваючись аватаркою та нікнеймом, залишаючи можливість обирати самостійно, з ким і коли хочеться поспілкуватися особисто. Світ однозначно стає більш friendly до інтровертів ?. Малюнок дуже простенький, увесь в сірих тонах. Здебільшого дуже схематичний, з хаотичними лініями й без зайвих деталей. Можливо, доцільно навіть було б навіть використати менший формат для коміксу. Проте саме ця простота і лаконічність якнайкраще підкреслюють суть і тему. Щось барвисте й деталізоване занадто відвертало б увагу від сказаного. Вважаю, що це must read для інтровертів, абсолютне попадання в суть. Та й екстравертам би варто почитати для розуміння, що не всі мають бути такими, як вони, і як насправді складно бути інтровертом ?. Словом, цей милий, щирий і місцями кумедний комікс мені дуже сподобався ?.

Оскільки від коміксу "Тиха дівчина у гучному світі. Історія однієї інтровертки" Деббі Тан я була у цілковитому захваті, оминути увагою іншу її роботу я просто не могла. Адже ж для будь-якого книголюба "книжки - то любов" ?.  Знову ж, авторці абсолютно точно й влучно вдалося підмітити й зобразити на сторінках коміксу замальовки з життя людей, закоханих у книги, їхні слабкості, милі дивацтва (з точки зору не читаючих знайомих ?) та сильні сторони, а також значення купування, читання й колекціонування книжок у їхньому житті загалом. А ще - ці неймовірні миті задоволення, що дарують мандри сторінками у вигадані й реальні світи та історії ?. Гадаю, абсолютна більшість книголюбів упізнає на сторінках коміксу себе. Щодо мене, то збіг, мабуть, десь на 80-85%. Наприклад, у бібліотеки я не ходжу уже давно (навіть не знаю, чи десь поряд є якась ?), книги купую онлайн (хоча при нагоді полюбляю прогулятися книгарнею і пороздивлятися), та й книжок з собою не ношу (але на всякий випадок завжди маю декілька електронних у телефоні ?). Простенький малюнок у сірих тонах дуже лаконічний, але водночас промовистий, цілком зосереджений на суті. Насправді цей комікс сприймався мною як певним чином продовження попереднього: інтроверт-книголюб - це точно про мене ?.

Це дуже терапевтичний, милий, душевний, приємний, мотиваційний комікс. Ти аналізуєш себе і своє життя, паралельно з героїнею ставиш собі ті самі питання і переймаєш якісь висновки. Ця історія підштовхує до ближчого знайомства з собою, до прийняття себе, до змін заради себе в першу чергу. Іноді на очі наверталися сльози, адже ця історія трапилася мені дуже вчасно, і я занадто часто взнавала в цій дівчинці себе. Але це було точно недарма, і точно я про себе зрозуміла трошки більше, а головне: Мене достатньо. Мене більше, ніж достатньо ❤️‍?

Дочитала книгу вся в сльозах. Це саме та історія, яку обов'язково потрібно періодично перечитувати.

Книга просто неймовірна, чарівна, гарна і... абсолютно правдива. Портрет книголюба змальований і описаний на відмінно, що не сторінка — то задоволення.

Обожнюю комікси Деббі Тан? Вони незмінно викликають у мене купу насичених емоцій. Після прочитання «Та все ок» захотілось обійняти і книжку, і саму ілюстраторку??? Ми не одні у своїх почуттях. І ми сильні. Ми всі зможемо впоратись із власними тривожними почуттями❤️‍?

Відверто кажучи, я зовсім не мала ніяких сподівань, коли придбала цю книгу, але я була приголомшена, наскільки вона мене полонила. ? Я гадала, що продам її після прочитання, але, здається, цей роман залишиться жити на моїх поличках (потрібно його декому показати). ? Ба більше, з нетерпінням чекаю на друк інших коміксів авторки. А їх усього вже 4 на мові оригіналу! Деббі Тан дуже влучно описує свої бачення світу та емоції, багатьом людям важко це зрозуміти, але це факт, що такі люди існують і це є нормою. Не всі можуть і хочуть бути душею компанії, активними у соціальному житті, завжди з усіма комунікабельними і привітними, не розгублюватися із незнайомими чи мало знайомими людьми. Це нормально, часто мріяти, багато думати та аналізувати, надавати перевагу тиші перед веселощами та вечірками, не любити балачок із пустого в порожнє, будь-якого шуму та юрбу. Багато в чому я побачила себе, але, звісно, не в такій перебільшеній мірі. ? Часом мені здавалося, що авторка або просто перестаралася із певними ситуаціями, або там вже щось інше, а не просто інтровертність. Якось забагато тривожності, зацикленості і страху перед ВСІМА незнайомцями й навіть знайомими, непередбачуваними ситуаціями/спілкуванням, суспільної думки чи засудження. Але, можливо, я помиляюся, бо не є психологом та психотерапевтом. ? Вважаю, що книга є обов’язковою для ознайомлення для кожної людини (особливо підростаючого покоління), щоб розуміти, чому деякі люди відрізняються і що вони відчувають. Я абсолютно не за романтизацію інтровертності, але важливо пізнати чи ти належиш до цієї когорти людей та як їм вдається впоратися із життєвими складнощами через свої особливості. До речі, дуже рекомендую пройти тест на визначення особистості від Бріґґс-Маєрс. Сама перевірялася декілька разів і з віком показники змінюються. І не завжди в кращу сторону. А ще я довідалася, що наразі існує поділ не тільки на інтровертів та екстравертів, але й ввели поняття Амбіверт (з лат. «амбі» – обидва) – людина, яка залежно від обставин проявляє риси як інтроверта, так і екстраверта, знаходиться посередині цих двох типів особистості. Нарешті, бо ніколи не буває людей із чистим типом темпераменту чи особистості. Мабуть, саме таких представників у світі найбільше.

Читала, перечитувала, деякі сторінки фотографувала. Деякі не розуміють, що інші люди відрізняються від них, що ту саму подію хтось може сприймати зовсім по-різному. Якби вони познайомилися з "Тихою дівчиною"... Це чудова графічна інструкція про взаємодію інтровертів та екстравертів.