Досить непогана якщо ви тільки починаєте читати схожу літературу для пізнання, але, як на мене, то Тіло веде лік набагато корисніша.

Читала її через рекомендацію Алли Малкін) і жодного разу не пошкодувала. Читалось легко, затягував кожен розділ, кожна оповідь психотерапевта Брюса Пері з його практики. Сподобалось, що повчальна інформація чергувалась з діалогом між Опрою та Брюсом, це розвантажувало текст і давало час на "переварювання". До того ж, сама інформація з приводу багатьох психологічних механізмів відгукувалась і дійсно була корисною, щоб зрозуміти певні моменти для себе. Коли залишалась остання сторіночка, то не хотілося прощатися, чесно. Відчуття після закінчення були як тепла ковдра в зимовий вечір.

Цю книгу я рекомендую всім, хто працює з дітьми, батькам і тим хто просто хоче краще розуміти себе та оточуючих. Книга дає розуміння того, як травматичний досвід впливає на розвиток людини, її емоції та поведінку, допомагає краще зрозуміти певні механізми мозку, які формуються під впливом стресу та травм, а також пропонує інструменти для загоєння та відновлення, які можна брати до уваги і використовувати. Відсилка на реальний життєвий досвід із психологічної практики підвищує сприйняття наукових фактів та дає можливість краще усвідомити як все працює в дійсності. Форма написання тесту досить зручна, подана у вигляді діалогу і сприймається легко. Резонула тема травми, яка передається поколіннями. В сьогоднішні часи це актуально як ніколи. Окрім власних травм, в нас є одна на всіх, це травма війни.

Чудова книга, щоб зрозуміти, чому деякі люди ведуть себе так, а не інакше, як події життя впливають на нас, наше сприйняття світу. Чому за кожною поведінкою треба шукати історію? Це насправді дуже важливо ,якби про це говорили більше, частіше, і на всіх рівняв, то, можливо, світ був би кращим місцем для всіх нас. Разом з тим ця книга не надає інструментів роботи з травмою, лише розкриває її значення для життя людини.

Дуже приємний формат: діалог між друзями, хоча іноді занадто екранно відчувається, як наче не перелаштовано на формат інтерв'ю для книги. Цікаво читати, пізнавально, доступно пояснюються причини, механізми та наслідки травми. Варто читати аби спробувати собі дати відповідь "Що зі мною сталось?", аби коригувати поведінку до інших людей з травмами і просто для саморозвитку.

Хоч я її ще не дочитала, мені книжка подобається. Оскільки я люблю розібратись чому те чи інше відбувається, мені цікаво як працює мозок. Цікаво читати про ситуації про які читала з точки зору психології, з точки зору нейропсихології. Книжка написана, наче ти заскочив на інтерв'ю і дружній атмосфері слухаєш про складні речі. Книжка не для всіх, але точно буде необхідною для батьків, бо тут вони прочитають про наслідки не вірного виховання, дітей, і яких травм вони можуть їм завдати.

Дуже раджу цю книгу всім, хто працює з дітьми і батькам також, просто про всяк випадок. Мені сподобався основний посил книги. Коли ми зустрічаємо десь (не важливо де саме, загалом в соціумі) дитину, або й дорослого, який поводиться якось дивно, занадто емоційно чи непердбачувано - варто в першу чергу запитати "що з тобою сталось?", а не засуджуюче "що з тобою не так?". Авторами книги зазначені Опра Вінфрі (про яку чули, мабуть, всі на цій планеті) та доктор Брюс Перрі і саме другий має декілька десятиліть практики в дослідженні поведінки "складних" дітей, вивчає причини такої поведінки й варіанти взаємодії та регуляції дітей, які зазнали насилля емоційного чи фізичного, або ще гірше, емоційного занедбання (ці історії розбивали мені серце). Для читання не потрібна псиохологічна освіта, написано спеціально так, щоб зрозуміти могли всі, недотичні до сфери.

У цій книзі Опра Вінфрі та доктор Брюс Д. Перрі аналізують вплив травми на мозок і обговорюють емоційні та біологічні зміни та адаптації, які створює ця травма. Доктор Перрі має досвід роботи в галузі неврології та психіатрії, і використовує ці міждисциплінарні знання, щоб пояснити, як травма, особливо пережита в дитинстві травма, може глибоко вплинути на наше життя. У книзі чергуються розділи, написані Опрою, коли вона згадує події зі свого життя, та доктором Перрі, який використовує приклади та історії зі своєї практики, щоб пояснити реакцію мозку на травму. На початку кожного розділу Опра або доктор Перрі розповідають про події, що сталися в їхньому житті, і обговорюють наслідки травми. Більша частина решти розділу написана більш розмовним тоном, коли Перрі та Опра ходять туди-сюди. Схоже на дискусію в шоу Опри. У першому розділі книги є схема, яка зображує ієрархічну організацію людського мозку, яка мені здалася дуже корисною. Ця схема згадується багато разів у книзі, і вона є ключем до розуміння наслідків травми. Доктор Перрі пояснює, що травматичні переживання спочатку реєструються на найнижчих рівнях цієї ієрархічної структури, тому певні ситуації, певним чином схожі на травматичні ситуації минулого, все ще викликають ті самі фізіологічні реакції навіть до того, як наша кора головного мозку зможе їх проаналізувати. Опра та доктор Перрі чудово використовують приклади пацієнтів або гостей, які зазнали травми, і пояснюють основні біологічні реакції, які сформували їхню поведінку в подальшому житті. У розділі про саморегуляцію та баланс доктор Перрі пояснює процеси, задіяні в основних регуляторних мережах організму, а також реакцію організму на активацію стресу. Доктор Перрі розповідає про залежність від наркотиків і про те, як люди використовують штучні засоби, щоб відновити відчуття рівноваги. Є ще один розділ, у якому йдеться про кохання та наслідки зростання в оточенні, де ви не відчуваєте турботи. Подальші розділи зосереджені на виявленні травми та остаточному процесі загоєння. Ця книга може бути корисною для широкого кола людей. Очевидно, якщо ви пережили травму, особливо в ранньому віці, ця книга може допомогти пояснити, через які адаптації пройшов ваш мозок і як це впливає на ваші погляди на ситуації в подальшому житті. Можливо, не менш важливою є здатність запобігти проблемам, пов’язаним із травмами, у майбутніх поколінь, використовуючи ці знання, щоб керувати вашою поведінкою та рішеннями щодо виховання. Мене читання про довгострокові наслідки певного досвіду дитинства зробило ще більш пильною стосовно дітей; і більше зосереджено на менш очевидних способах, якими діти можуть поглинати інформацію. Книга містить стільки інформації, що я, ймовірно, повернусь і перечитаю пізніше, оскільки намагаюся створити найздоровіше середовище для своїх дітей.