Супер, сподобалося! Замерзле прозоре небо… Холодне море… Ліси… Аляска 1970-х… Суворі й прекрасні декорації драми про життя й про долі, які от-от сплетуться у міцний вузол. Дружба, любов, зрада, стійкість, сміливість, шалене везіння, підступ, лють, дурість — усе переплетено. Усе на межі можливого й водночас так само, як і деінде в інших великих і маленьких містах і містечках. Хіба що тільки тут підвішують у гаражі туші впольованих оленів, а в рибальських трюмах «стелять ліжко» з льоду для лосося.

Доволі емоційна книга особисто для мене. Розповідь ведеться від кількох персонажів, і кожен розкриває свою частину історії про трагедію, що сталася. Атмосфера Аляски — холод, ізоляція, маленькі містечка, тож відчувається дуже сильно. Історія про підлітків, кохання, зраду і помилки, які можуть багато чого зруйнувати. Місцями було важко читати, бо навіть трохи боліло. Особливо сподобалось, що тут відсутня романтизація. Фінал не дає простих відповідей, але залишає відчуття, що герої знайдуть спосіб жити далі. Рекомендую, якщо любите young adults.

Іноді корисно не читати анотації і просто відчувати, що книжка потрібна. Так сталось з цією історією. Ця подорож була фантастичною❤️‍?. Мене взагалі останнім часом вражає young adults, дуже багато гідних робіт зʼявляється на українському ринку і це одна з них. Атмосфера Аляски 1970-х років, неймовірно щемка оповідь і запахи, запахи будинків, які ніколи не відпустять. Розповідь йде від обличчя 4 підлітків: Рут, Дори, Еліс і Генка, які так чи інакше пов’язані між собою і маленьким містечком. На початку мене це дуже плутало і я навіть собі записувала короткі відомості про персонажів, адже авторка одразу вводить в сюжет половину жителів міста. У кожного з головних героїв непросте, або навіть складне життя і купа проблем (небажана вагітність, відсутність батьків, батькі, які не виконують свої обов’язки, зникнення брата і багато іншого). Я прониклась кожного історію, але найбільше мене вразила саме Рут. Втрата обох батьків, бабуся, яка далека від ідеального батьківства, розбите серце і небажана вагітність. Мені було дуже шкода дівчину, я не знаю як вона могла це все витримувати і вірити в краще. Це було дуже зворушливо❤️‍?. В фіналі всі історії сплелилась в одну, я дочитувала зі сльозами на очах. Мені було неймовірно важко відпускати героїв, тому що за 224 сторінки вони стали мене рідними. Щиро рекомендую придивитись до цієї історії. Вона дійсно заслуговує уваги.

Аляска - холодний і дикий край, де діти змалечку знають, яка частина свіжозабитого оленя смакує найкраще. Де сніг і лід загартовують характери, де існують свої цікаві традиції і де сезон вилову риби годує весь рік. Та попри такий незвичний уклад життя, герої цієї книги зовсім не відрізняються від нас. Вони так само відчувають, помиляються і несуть тягар своїх виборів. Тож так, це історія про кохання і спокуту, про прийняття себе та сімʼю, про вміння говорити і чути, прощати і бути щасливим. Рут, Люсі, Генк та Дора - різні підлітки з різних сімей і навіть країн. Рут сирота при живій матері. Дора потерпає від знущань як вдома, так і в школі, адже вона бідна і вона аборигенка. Люсі розривається між обов’язком і бажанням. Генк з братами втікає від того, що прийнято вважати повною сімʼєю. І долі цих молодих людей сплетуться у дивний і щемкий клубок. Це дуже сильний дебют. Авторка прекрасно змалювала колорит Аляски не використовуючи при цьому простих описів. У цій невеличкій книзі так багато проблематики - тут і расизм, і сімейні цінності, і упередження, і давні образи, і замовчування, і невміння говорити. І розкриває авторка це все дуже делікатно, лишаючи на розсуд читача право судити. Герої книги вийшли дуже живими, тому я читала зі сльозами на очах, адже не співпереживати було неможливо. Ця книга відчувається як домівка, яку ти давно шукав. Відчувається, як комфорт. Рекомендую до прочитання, вона дійсно варта уваги.

Мене зацікавила ця книга через те, що події в ній відбуваються на Алясці. До цього я читала, здається, лише одну книгу про цю місцевість - «Велика глушина». Мені дуже сподобалось. ⠀ У книзі ми читаємо історії кількох головних героїв: Рут, Дорою, Еліс, та Генком. Кожен із них маю свою, сумну, драматичну історію, повʼязану із життям на Алясці. Вони ще підлітки, але вже пережили втрати рідних, насильство, пошук себе, свого місця, незаплановану вагітність. Їм доводиться нести відповідальність за себе, близьких, роботи вибори, любити, втрачати та пробачати. ⠀ Книжка пронизана сумними мотивами, але вона має життєствердний настрій. І загалом покликана, на мою думку, показати, що вихід завжди є, а поряд є люди, готові підтримати. ⠀ Читаючи цю книгу, вам буде сумно. Але також - радісно. Ви будете втрачати разом із героями: себе, рідних, місце, надію. Але також будете дружити, підтримувати, знаходити, любити, вчитися знову довіряти і збирати своє серце по крупинках. ⠀ Історія кожного героя чи героїні - зворушлива та щемлива. Однак книга розпочалась із історії Рут, і нею вона й завершилась. Мені здалось, це правильним. Я очікувала трішки більше від фіналу. Фінал ніби логічний та правильний, але не дуже «епічний», якщо можна так сказати. Якось просто. Ніби вичерпався текст. Та це не означає, що він поганий. Просто не такий, як я очікувала. ⠀ Книга має дуже добре описану атмосферу життя на Алясці: коли діти вчаться полювати на оленів чи рибу раніше, ніж ідуть до школи; народжуються на човнах; розбирають тушки риб і вважають, що кров у волоссі батька - це чарівно. Книга описує сувору та холодну землю, але показує також людей, спільноту, де кожен знає іншого, де кожен готовий прийти на допомогу за потреби, де ніхто не любить стукачів. ⠀ Та книга не захопила мене дуже сильно. Вона класна, але не вистачило занурення. Думаю, через те, що тут йдеться про чотирьох людей, і я просто не встигла як слід проникнутися кожною історією. ⠀

Як і каже нам напис на обкладинці, ця історія зворушлива й щемка. Вона розповідає про підлітків, які живуть на Алясці. Тут багато родинних драм, неблагополучні сімʼї, недитячі проблеми у дітей. Крім того, атмосфера, побут і безліч дрібниць з життя й побуту невеличкого містечка на холодному краю світу. Мені ця книга нагадала трилогію про Бьйорнстад Фредріка Бакмана, як за сюжетом, так і за стилем написання, але більш колоритна й стисла. Я чекала, що тема запахів буде більше обіграна. Вони тут є, звісно, але прямо в буквальному сенсі передані. Тож якогось вишуканого сенсу з ними, здається, не вдалося створити.