Дуже красиво оформлена книга. Приємно тримати в руках. Щодо історії - цікава, атмосферна. Проте я б скоротила сторінок на 100 - моментами трішки затягнуто.

Це казка на ніч, яка намагалася бути страшною, але не вийшло ?‍♀ Головна героїня – сирота Опал, яка разом із братом Джаспером провела все життя в нічим не славному містечку Едем. Усі її мрії полягають у тому, щоб допомогти брату вирватися до кращого життя. Аби заробити грошей, вона відправляється працювати прибиральницею до страхітливої будівлі, оповитої легендами – дому Старлінгів, який раніше належав її улюбленій письменниці, що прославилася лячною казкою. Зараз у цьому домі живе Артур, який змушений боротися зі злом із казок попередниці, яке стало реальним. Оповідь доволі проста й розмірена на початку, набирає темпу в останній третині книжки. Але мене вразити не вдалося. Історія вийшла якась цензурована, наче авторка намагалася не відлякати дівчаток, які прийшли до неї за романтичною складовою. Для мене це виявився мері-сьюшний сюжет про злиденну дівчину, яка просто тому що вона є, перемагає зло, закохує в себе холодного хлопця з секретами, ще й виявляється багатійкою ?

Спочатку наче цікавий сюжет, в стилі серіалу "Дуже дивні дива", а потім автор переливає з пустого в порожнє, і так по колу... Наче і гарний задум, але дуже затягнуто. Спокійно - 200 сторінок книжки, які абсолютно не розкривають сюжет. Розчарування. Така естетично гарно книжка і таке слабке написання.

Як же вона мені була схожа на ”Беззоряне море”. Через цю схожість я майже закинула читання на половині, бо ”море” мені не сподобалось. Але друга половина вже була динамічною і почала давати відповіді на питання, що накопичувалися раніше. В принципі, тому історію можна вважати завершеною, бо в кінці майже все розставлено по своїх місцях. Це гарно написана історія, з витонченими оборотами і порівняннями. Іноді перечитувала деякі речення, бо так гарно було написано. Але для мене з часом такого стало забагато, бо тільки розтягувало історію. З фентезі тут не так вже і багато, бо з тих 10 тисяч світів ми заглядаємо всього в парочку, ще про декілька дізнаємось з чиїхось слів, а сили головної героїні не так часто застосовуються (і це одна з найбільш незрозумілих для мене речей тут, бо якби я була підлітком і помітила, що маю якісь сили, які в тих умовах могли покращити моє життя, я б пробувала їх досліджувати). Головне тут - це історія кохання, яке витримувало роки і світи розлуки та пошуків. До останнього нема впевненості, чи все завершиться добре. Доволі трагічна історія, бо втрачено дуже багато часу. Саме це і зачепило мене найбільше в цій книзі, а не пригоди героїні чи загадки. Мені не вистачило кращого розкриття Товариства і здібностей його членства. Деякі проблеми героїв розв’язувались доволі просто, хоча здавалось, що ситуація надскладна. Якщо сприймати це більше, як казку, то можна змиритись) Загалом сама концепція з подорожами між світами через Двері цікавезна. Якби більше саме цих подорожей і не така нудна перша половина книги, то оцінка була б вище. Але розкачка для мене ну дуже повільною вийшла. Якби не моя звичка дочитувати навіть нецікаве, то я б закинула книгу на 150 сторінці ?Як це доречно - кожної найстрашнішої миті мого життя від мене вимагати того, у чому я особливо вправна - утекти в книжку.

Якщо є книга, де на чорного кольору обкладинці намальовані красиві квіти, можете бути впевнені, що я точно намагатимуся її придбати) І цю теж купила і прочитала. То ж запрошую і вас ознайомитися з цим атмосферним Всесвітом. Про що? Жила собі бідна дівчинка зі шкірою дивного кольору. Її батько працював на багатого чоловіка, відшуковував різні культурні артефакти, а дівчинка жила у того чоловіка як вихованка. Чи, радше, екзотична бранка? Поступово дівчина дізнається, що цей світ не один. Існують їх безліч принаймні 10 тис. світів, між якими є двері. І якщо не злякаєшся, зможеш подорожувати між світами. І Дженьєрі (від назви місяця Janyary) теж так може. Але, увійшовши у двері, ти обов'язково змінишся, бо двері — це зміни. "Хоч би що увійшло у двері — хай незначне, хай навіть ненадовго, — слідом неодмінно замайорять зміни, наче стая дельфінів, що пливуть за кораблем." І якщо вам здається, що це якась повільна історія, можливо, на початку так і буде, але поступово ви зануритеся у діяльність таємного товариства, боротьбу з ним, міжособистісні стосунки, велич дружби і любові. Ви дізнаєтеся про родину Дженьєрі та здивуєтеся її особливому дарові. Атмосферна, мила та цікава історія. Книга для тихого читання. Рекомендую.

Враження від готичного фентезі, яке трохи не дотягнуло… Книга, яка одразу привернула увагу: готична атмосфера, старий похмурий будинок, оповитий містикою, загадки й темна магія — звучало як ідеальне потрапляння в мій настрій. Але, на жаль, прочитане залишило більше розчарування, ніж захвату. Сюжет подається важко. Було складно вчитатися, уявити собі простір, у який потрапляють герої. Описів багато, але вони не створюють живої картинки, радше навпаки — затягують і розмивають суть. Відчуття, ніби книга переповнена «водою» — події стрибають, з’являються другорядні герої, які не відіграють важливої ролі, і губиться те головне, що справді цікаво читати. Ідея історії хороша. Героїня — сильна, самостійна, зі своїми внутрішніми травмами, які вона несе крізь сюжет. Господар будинку — дивна, але цікава постать, з жертвою заради призвання, що могла б стати потужною драматичною лінією. Але все це — шматками. Є і спроба детективної інтриги, і натяк на любовну лінію, і міфічна складова, але жодна з них не розкрита до кінця. Все трохи і ні про що глибоко.

"Будинок Старлінгів" купила через обкладинку — і не пошкодувала ні на мить. Це історія, яка зачаровує атмосферою, мовою та напругою. Герої — неідеальні, справжні, зі своїми страхами й таємницями.

Мені не хотілося закінчувати книгу, хотіла відкласти, щоб історія залишилася не завершеною для того, щоб монстри жили далі, будинок жив далі, щоб сни ставали реальністю. До середини книги моторошність лоскотала, чіплялася за одяг, була десь на краях сторінок і це було приємно) та під кінець ця історія стала для мене затишною і навіть близькою, настільки, що хотілося розтворитися на сторінках, вплестися в неї як коріння платану, відчувати аромат гліцинії на своїй шкірі та в волоссі))) Самою класною є мегера, вона таки мила і така кусюча)))) P.s. Часто мені самій сняться неймовірні сни і хочеться, щоб вони проявлялися в реальності, хоч і не всі))