Як ви ставитесь до історій, створених на основі відомих казок? Гадаю, багато хто в дитинстві любив мультфільм “Русалонька”, знятий за мотивами твору Ганса Крістіана Андерсена. Там мила і добра русалка та прекрасний принц долають усі проблеми й перешкоди заради свого кохання. Чи, може, більше до вподоби була оригінальна казка, не така щаслива для русалоньки? Головну ж героїню цієї книги не назвеш ні доброю, ні милою, а сама історія не дуже схожа на дитячу казочку. По-перше, Ліра - не русалка, а сирена: наполовину людина, наполовину морська істота, з зачаровуючим голосом, з червоним, наче пекельні вогні, волоссям, її ліве око таке ж червоне, а праве - кольору моря. Русалки в цьому світі - чудовиська з темно-синьою шкірою, плавцями на руках і спині, величезними пащами та довгими блакитними плівками і відросткам замість волосся. По-друге, русалки людьми зачаровані, а сирени ж зваблюють та вбивають людей заради їхніх сердець, що дають їм силу, життя та юність. По-третє, принцеса Ліра, донька жорстокої Морської Володарки, колекціонує серця зовсім не простих моряків, щоб довести матері, що варта бути сподкоємицею. За це вона названа Загибеллю Принців. Щодо Еліана, то він теж далеко не звичайний казковий принц. Він - кронпринц і спадкоємець престолу одного з найбагатших та наймогутніших королівств, однак вільніше почуває себе на морських просторах, віддає перевагу ролі капітана корабля “Саад”, а не принца, та полюванню на сирен. Сирени жадають крові, жорстокість - найвища цінність. Для Еліана ж найцінніші відданість та вірність, його команда, по суті, його сім'я. Зважаючи на усе це, геть не дивно, що одне для одного вони є найжаданішою здобиччю. Книга бере знайомих героїв, змінює їхні історії, та ставить в нестандартні умови. Як Ліра, так і Еліан гарно прописані, зрозумілі їхні цілі та мотивація, вчинки та рішення видаються обґрунтованими та логічними (ну принаймні з точки зору самих персонажів). Сюжет доволі цікавий та динамічний, хоч і досить передбачуваний фінал. Загалом, непоганий варіант для дорослих, що скучили за казками.

Купила книгу, на той момент, не розуміючи, що морська тематика — це моє книжкове "Так". Тому отримала книжкове похмілля, після якого зрозуміла, що Аріель на мене дуже вплинула. Історія ж недотягнутою кінцівкою, якось все трапилось дуже награно та не реалістично. Але я пробачила це за ідею, атмосферу, не дурну головну героїню. Я отримала чудові емоції.

Непогано, навіть цікаво, але місцями не могла зрозуміти масштаби місцевості (хаос битви). По емоціях було для мене не достатньо.

Принцеса Ліра - сирена, названа «Загибеллю принців» змалечку полює у морі і забирає серця на кожен свій день народження. Принц Еліан- спадкоємець на трон золотого королівства, душею завзятий пірат,полює на сирен ,та насправді прагне лише мандрів і свободи у відкритому морі. Одного дня, юнак витягує на борт свого корабля дівчину , яка зачаровує з першого погляду,але має вельми паскудний характер. Почавши разом мандри ,щоб знайти схований скарб і нарешті зруйнувати усю силу кровожерливих сирен , принц навіть не здогадується про справжні наміри своєї полонянки і закохується. До чого приведе така втрата пильності і сліпа довіра до незнайомки? Чи врятує принц своє королівство? Хто ж насправді Ліра - утілення бездушного зла, чи жертва законів моря? Чи зможе дівчина змінитись і стати гідною принцесою?⚓️? Мені сподобалась книга,особливо кайфово було читати під літню атмосферу 4/5⭐️

Так, так і ще раз так. Це одиночне фентезі підійде всім хто хоче чогось легкого, на тематику океанів, кораблів, піратів та сирен. Я вперше читала про сирен, адже трохи не мій жанр. Але обіцяю, що Вам сподобається. Головна героїня — СУПЕР. А останні розділи триматимуть Вас в напрузі...

«У цьому суть ризику. Ніколи не знаєш, чого він вартує, доки не стане пізно.» Сирена та мисливець на сирен. Їх обʼєднує спільна місія — вбити одне одного. Читаючи цю книгу, я неодноразово задавалася питанням: Як авторка збирається створити між ними любовну лінію, якщо їхні стосунки побудовані на жорстокості? Ліра вважає себе вбивцею і не завжди бажає виконувати доручення своєї матінки. В інакших умовах вона б точно не виросла такою кровожерливою, якою її хотіла створити Морська Володарка. Еліан мав стати принцом Мідаса, але його тягне до морських пригод. Разом зі своєю командою він прагне відновити справедливість у світі, винищуючи тих, хто винищує людей. Батьки не схвалюють його стиль життя, тому воліють, аби той покинув свій корабель та зайнявся королівськими справами. Ліра та Еліан — діти, чиї батьки прагнуть виліпити з них те, чим вони не являються. Вони живуть не своїм життям і хочуть, аби їх почули та дослухались до їхніх власних потреб. Це їх і обʼєднало у результаті: спочатку Ліра прикидалась людиною, аби бути ближче до принца, але згодом вони дізналася одне про одного краще і, врешті-решт змінили своє ставлення. Я не очікувала, що ця історія виявиться справді жорстокою. І в моментах, коли відбувалися битви, читати було невимовно важко. Проте, цей факт доповнив історію, зробивши її більш дорослою та реалістичною. У звʼязку з цією жорстокістю мені дещо не вистачило більше приємних моментів між героями, душевних розмов та розвитку їхніх стосунків. Безсумнівно, між ними відчувалася хімія, але знову ж таки, завдяки спільному жаданні крові (вона прийшла вбити його, він — не довіряв їй, як незнайомці і підозрював її майже постійно). Мені також дещо не сподобалось, що авторка не вказувала на початку розділу, від лиця кого йде розповідь. Бо спершу я читала від особи Ліри, а потім оповідь різко перекинулась на Еліана і я цього спочатку не зрозуміла. «Деякі люди сяють так яскраво, що притишити їхнє полумʼя неможливо.» Мораль цієї історії така: хоч як би батьки не намагалися нас змінити, ми самі формуємо свій світогляд та обираємо власне життя.

Розпочну з того, що мені не здалось, що книга є ретелінгом Русалоньки. Можливо, в деяких моментах — так, але загалом історія відрізняється. Але все одно книга, як на мене, написана занадто "казковою мовою". Попри те, що тут є жорстокі сирени, які буквально виривають серця своїми кігтями, кровожерлива Морська королева, яка не знає любові та співчуття... Все одно сюжет здається якимось банальним. Перша половина книги взагалі далась мені важко. Час від часу навіть думала покинути на середині книги. Але чекала, коли ж книга стане цікавою, тому що читала багато позитивних відгуків на неї. До того ж сама обкладинка обіцяла, що книга не залишить байдужим нікого. На жаль, мене вона байдужою все ж залишила. Це той випадок, коли очікування не справдились. Абсолютно розчарована цією історією, яка здавалась такою цікавою за анотацією й абсолютно нудною всередині. Принцеса Ліра не здавалась правдоподібною у своїй ненависті до Еліана від самого початку. Тому якоїсь різкої зміни почуттів я не помітила. Всю книгу наголошується на тому, що Морська володарка зруйнувала все добре, що було в її доньці, але в це сумнівно віриться. Неправдоподібно описані відчуття. Ось що я загалом можу сказати про головну героїню. Щодо головного героя, то тут ситуація не набагато краща. Про нього взагалі мало що можна сказати. Ніби шаблонний персонаж. Не цікавий. Розділи про нього взагалі хотілось перегорнути, не читавши. Цікавою для мене була більше лінія Ліри та Кальї. А ще друзів Еліана. Ну і плюсик ще можна поставити авторці за гумор, який хоч трохи розбавляв нудну атмосферу книги. Загалом книга непогана, але в серце вона не запала. На один раз.

Ця книжечка давно притягувала мою увагу до себе наче сирена своїм співом моряків. До речі, саме про сирен в цій книзі і піде мова. Та для початку відзначу дизайн обкладинки. По – перше, книга чудово виглядає на поличці поруч з іншими книгами піратської тематики цього видавництва. Тож якщо ви любите розставляти книги за кольором, то тут вони ще співпадають і за тематикою і стилістично. Вважаю, це великим плюсом. По – друге, поєднання такого синьо-смарагдового кольору та яскраво-червоного також відображає зміст книги. Бо у головної героїні - сирени, одне око вміщує всю красу морську, а інше – вогню та небезпеки. А тепер про історію… Все дуже просто, якщо ви полюбляли в дитинстві мультфільм про русалоньку, то тримайте альтернативну версію для дорослих, багато можна провести паралелей та співпадінь, відрізняється тільки тим, що історія більш жорстока і головна героїня славнозвісна на весь світ вбивця принців))) А тепер легкий спойлер, тож обережно!) Навіть в такій історії вона знайде свого принца мрію, а точніше пірата, і буде боротися зі злою жінкою восьминогом (нічого не нагадує?) На початку історія мене захопила, та закінчення вийшло трішки банальним. Незважаючи на це як варіант для читання може бути і, зі спокійним серцем, можу порекомендувати цю книгу тим, хто полюбляє фентезі.