Після шаленої популярності «Мовчазної пацієнтки» я з нетерпінням чекала нової книги Алекса Майклідіса. На жаль, «Лють» залишила після себе більше розчарування, ніж задоволення.
Події відбуваються на грецькому острові, де зібралися театрали й актори. Атмосфера обмеженого простору мала б створювати напруження, але замість цього я відчула монотонність і передбачуваність. Сюжет розгортається дуже повільно, а більшість подій нагадують нескінченні розмови, що не ведуть до розвитку інтриги. Там, де читач очікує різкого повороту, автор знову повертає нас у психологічні роздуми героїв.
Герої, попри потенційно цікаве оточення (театр, творчі амбіції, ревнощі), залишаються схематичними й не викликають співпереживання. Відчувається, що автор намагався заглибитися в психологію, але замість багатогранних характерів вийшли одноманітні й передбачувані постаті. Багато діалогів виглядають штучними, і часом я ловила себе на думці, що герої говорять лише для того, щоб просунути сюжет, а не природно реагують на події.
Очікувана «клаустрофобія» острова, яка могла б створити гостре відчуття напруження, у книзі майже не відчувається. Замість моторошної ізоляції — розтягнуті сцени й описові моменти, які не додають драматизму. Стиль Майклідіса лишився легким і доступним, але без тієї енергії, яка вражала в його дебютному романі.
Найбільше розчарування приніс фінал. Він не тільки виявився передбачуваним, але й позбавленим справжньої сили. Замість відчуття «шоку» чи катарсису залишається враження недопрацьованості та поспіху. Складається враження, що автор використав старі прийоми, але без тієї майстерності, яка колись змусила його ім’я звучати у світі трилерів.
«Лють» — це приклад книги, де ідея виглядає цікаво, але реалізація підводить. Вона може знайти свого читача серед тих, хто любить повільні психологічні драми, однак якщо ви очікуєте напруженого трилера з глибокими героями та несподіваними поворотами, то, швидше за все, залишитесь розчарованими. Для мене ця книга стала слабшою ланкою у творчості Майклідіса.
Анонім
Книга, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до останньої) інтригує, заворожує, шокує, манить, ти до останнього не розумієш що відбувається і навіть в кінці автор примудряється закрутити так, що і розвʼязка не дає повного розуміння, коли здавалося б мало б все розʼяснитися
Анонім
Котолог
