Алекс Майклідіс

"Мовчазна пацієнтка" - детектив Алекса Майклідіса, який залишить після себе чудові емоції.
На початку книги не зрозуміло нічого, але чим далі ти читаєш, тим більше занурюєшся у світ Тео Фабера та Алісії Беренсон. Дізнавшись подробиці життя цих героїв можна зробити перший висновок. Але, він не останній. Чим більше сторінок прочитав, тим більше автор описує старання Тео дізнатися подробиці про життя Алісії, про її дитинство, батьків, родину. Його мотиви зрозумілі, він хоче їй допомогти. Але чи насправді це так? Зрада дружини. Переслідування її коханця. Стеження за його домом. Незаконне проникнення.
Розділ за розділом автор, все більше і більше обводить нас довкола пальця. Щоб в кінці показати нам другу, темну сторону Тео. Хто б міг подумати психотерапевт — здатен на такий вчинок. Алісія і справді винна, але він... Він початок всього. Він і його божевілля. Він сам себе видав, треба було краще шукати...

Прочитавши вже третю книгу Алекса Майклідіса можу назвати себе фанаткою його історій) "Мовчазна пацієнтка" - в топі, "Діви" - сподобались, але трохи менше. І от новинка - "Лють", від якої я в повному захваті!
Але для початку невеликий дисклеймер: в цієї книги страшенно малий рейтинг на Goodreads, особливо якщо порівняти з "Мовчазна пацієнтка". І в мене є здогади чому так. Сюжет розгортається дуже повільно, а оповідь ведеться трохи театрально, через що може бути нудно в процесі читання. Але саме в цьому полягає задум автора, який розкривається і виправдовується лише в самому кінці.
На віддаленому грецькому острові збирається компанія давно знайомих людей. Багата колишня кінозірка Лана, її емоційний молодий син Лео, її подруга та театральна акторка Кейт, її чоловік Джейсон, її старий друг та драматург Елліот, вірна служниця Адді та наглядач острова Нікос. Оповідачем історії є Елліот, хоча головна роль все ж таки у Лани, яка і зібрала всіх на острові.
Спочатку відпочинок на острові був дуже вдалим, та чим далі персонажі перебувають поряд один з одним, тим більше розкривається неприємних таємниць та секретів, і відповідно накаляються емоції. В кінці-кінців станеться вбивство, а от кого вб'ють, як саме, і хто вбивця, читач дізнається не одразу. Автор майстерно плутає нелінійною структурою, поєднуючи театральність давньогрецької драми з найкращими техніками детективу. Сюжетних поворотів в книзі дуже багато, тому з кожною новою главою дізнаєшся більше цікавих деталей про події на острові та ті, що їм передували. Також я оцінила пасхалки до творів Аґати Крісті та попередніх трилерів самого автора!)
Мені дуже сподобався цей атмосферний трилер, тож з нетерпінням чекатиму нових книг автора!

Убивство в п'яти діях

Для мене це друга книжка Алекса Майклідіса. Знаю, що багатьом не дуже до вподоби творчість автора через тяжіння до психології, але я в захваті. Оригінально, цікаво, глибоке занурення в психологічний стан героїв.

📖Сюжет. Початок ну дууже нудний. Я три дні читала перші сторінки. Наратор вибісив відразу: ще нічого не зрозуміло, але нас уже навантажують купою фактів, роздумів, перериваючи оповідь зайвими репліками на кшталт "Ой, на чому я зупинився?" чи "Ой, втратив думку" - страшне збивало й виводило з себе. Та потім не могла відірватися від виру подій, за півтора дня "проковтнула" книгу. Отож, оповідач — друг вбитої зірки, драматург на ім'я Елліот Чейз. І він же розповідає про трагедію на острові, а більше — про події, які до цього призвели. Розповідь складається з п'яти частин — п'яти дій, кожна з яких по-своєму розкриває страшну правду. Погляд на одні й ті ж події з різних ракурсів та з привідкриванням таємниць. Здається, що ти розумієш усе, але ні: все не так, справжні викриття попереду. Я це люблю😍

Цікавим авторським ходом було занурення читачів у закулісся: життя акторів театру й кіно, процес створення сценаріїв. І тяжіння до грецької міфології.

Трішки цитат:
📌"Що такого могло статися за якісь там кілька годин, запитаєте ви; що могло піти не так настільки, щоб усе закінчилося вбивством?"
📌"Я, можливо, дещо ввів вас в оману — то тут, то там"
📌"Я казав вам лише правду. От тільки не всю".

Порада: читати влітку, краще на пляжі☀️🌴

Якби можна було б, я б 10 поставила!
Прекрасна книга, достатньо напружена, така собі битва мозку. Я до кінця обдумувала - хто ж винен чи винна. Важко писати відгук без спойлерів, але от прям дуже раджу!!! 288 сторінок книжкового кайфу. Я тепер сиджу і посміхаюся, задоволена від після книжкових емоцій, які хвилями все ще накривають мене.

«Мовчазна пацієнтка» — це просто бомба! Дуже крутий трилер, мені неймовірно сподобалося. Затягнув одразу, прочитала за 1,5 дня.

Це одна з найкращих книг, які я читала цього року. Сюжет захоплює і тримає до останньої сторінки, а розв’язка взагалі вау! Якщо хтось любить психологічні трилери, то я однозначно раджу. Отримала справжнє задоволення від читання!

Книга написана легко та цікаво. Мені сподобались ці паралелі, під кінець то звісно все розумієш, але було цікаво. Хоча першу половину книжки я довго читала. Ще сподобалось, що розповідь йде від чоловіка-психотерапевта, хоч і є моментами її записи в щоденнику.

Чоловічий варіант Фріди Мак-Фаден для мене)
Так само цікаво, динамічно. Читається на раз-два.
Ідеальний трилер на вечір, який принесе багато емоцій.

Алекс Майклідіс “Лють” — детектив, що читається як п’єса 📖

Мені сподобалось. Попри різні відгуки на книгу, які і бачила, в мене після прочитання залишилось якесь приємне (на диво) відчуття, і я зараз поясню чому 😊

Це якраз мій жанр: коли автор ненав’язливо втягує тебе в гру «а хто ж вбивця». Розповідь веде драматург Елліот, він же — один із гостей. І ця подача через його внутрішній голос, думки, сумніви й театралізований стиль мені дуже зайшла. Справді, ніби читаєш п'єсу, де кожне слово важить більше, ніж здається.

Детектив — класичний, з камерною атмосферою, наче ти поринаєш в 50-ті. До кожного героя встигаєш приглядітись, комусь симпатизуєш, а хтось не подобається взагалі.

Навіть виписала собі цитату: "Мені часто здається, що життя - просто вистава. Суцільна брехня. Лише видавання реальності, от і все. І тільки коли щось або хтось, кого ми любимо, помирає, ми розплющуємо очі й бачимо, наскільки вона штучна, ця змодельована реальність, у якій ми живемо."

Так, комусь історія може здатись затягнутою чи навіть простою. Але, як на мене, це той випадок, коли головне — атмосфера. Якщо любите атмосферні детективи з особистими драмами — дайте цій книзі шанс. Вона справді варта уваги.

Це вже третя книга цього автора, яку я прочитала. І, на жаль, для мене вона була найгіршою. Якщо «Мовчазна пацієнтка» мене здивувала, то ця — розчарувала. Я майже одразу зрозуміла, якою буде кінцівка. Хоча стиль написання мені сподобався.

Також тут є відсилки до інших книг, що теж було приємним бонусом.

Книга коротка, не затягнута. Чи варто її читати? Думаю, що так. Те, що для мене вона виявилася передбачуваною, не означає, що для вас буде так само. Можливо, навпаки, вона вам дуже сподобається.

З огляду на непередбачувані для мене сюжетні вибрики, можу долучити історію до когорти "дуже навіть непоганих" або навіть "вельми поважних" у своєму жанрі.

Ну дуже-дуже сподобалась книга. Неочікуваний фінал, читаєш собі, а в кінці "Що?". Алісія Беренсон, художниця, щаслива у шлюбі і от одного спекотного дня вбила свого чоловіка. І після цього не сказала ні слова. Її засудили і помістили на лікування у "Гроу", психіатричну лікарню. Її лікуючий лікар Тео, дуже хоче допомогти Алісії. Чи заговорить Алісія? І в чому причина її мовчання? Що приховує її картина? Які психологічні травми приховують у собі герої? Прочитайте, не пожалієте.
"Вбивча лють, смертоносний гнів не народжуються у теперішньому часі. Вони походять з незапам'ятних часів із раннього дитинства, зі знущань і утисків у юності, які роками накопичуються і вибухають..."

Чудовий роман. Як на мене, трохи за складний переклад, але, можливо, це збільшить мій словниковий запас).