Алекс Майклідіс

Якби можна було б, я б 10 поставила!
Прекрасна книга, достатньо напружена, така собі битва мозку. Я до кінця обдумувала - хто ж винен чи винна. Важко писати відгук без спойлерів, але от прям дуже раджу!!! 288 сторінок книжкового кайфу. Я тепер сиджу і посміхаюся, задоволена від після книжкових емоцій, які хвилями все ще накривають мене.

«Мовчазна пацієнтка» — це просто бомба! Дуже крутий трилер, мені неймовірно сподобалося. Затягнув одразу, прочитала за 1,5 дня.

Це одна з найкращих книг, які я читала цього року. Сюжет захоплює і тримає до останньої сторінки, а розв’язка взагалі вау! Якщо хтось любить психологічні трилери, то я однозначно раджу. Отримала справжнє задоволення від читання!

Книга написана легко та цікаво. Мені сподобались ці паралелі, під кінець то звісно все розумієш, але було цікаво. Хоча першу половину книжки я довго читала. Ще сподобалось, що розповідь йде від чоловіка-психотерапевта, хоч і є моментами її записи в щоденнику.

Чоловічий варіант Фріди Мак-Фаден для мене)
Так само цікаво, динамічно. Читається на раз-два.
Ідеальний трилер на вечір, який принесе багато емоцій.

Алекс Майклідіс “Лють” — детектив, що читається як п’єса 📖

Мені сподобалось. Попри різні відгуки на книгу, які і бачила, в мене після прочитання залишилось якесь приємне (на диво) відчуття, і я зараз поясню чому 😊

Це якраз мій жанр: коли автор ненав’язливо втягує тебе в гру «а хто ж вбивця». Розповідь веде драматург Елліот, він же — один із гостей. І ця подача через його внутрішній голос, думки, сумніви й театралізований стиль мені дуже зайшла. Справді, ніби читаєш п'єсу, де кожне слово важить більше, ніж здається.

Детектив — класичний, з камерною атмосферою, наче ти поринаєш в 50-ті. До кожного героя встигаєш приглядітись, комусь симпатизуєш, а хтось не подобається взагалі.

Навіть виписала собі цитату: "Мені часто здається, що життя - просто вистава. Суцільна брехня. Лише видавання реальності, от і все. І тільки коли щось або хтось, кого ми любимо, помирає, ми розплющуємо очі й бачимо, наскільки вона штучна, ця змодельована реальність, у якій ми живемо."

Так, комусь історія може здатись затягнутою чи навіть простою. Але, як на мене, це той випадок, коли головне — атмосфера. Якщо любите атмосферні детективи з особистими драмами — дайте цій книзі шанс. Вона справді варта уваги.

Це вже третя книга цього автора, яку я прочитала. І, на жаль, для мене вона була найгіршою. Якщо «Мовчазна пацієнтка» мене здивувала, то ця — розчарувала. Я майже одразу зрозуміла, якою буде кінцівка. Хоча стиль написання мені сподобався.

Також тут є відсилки до інших книг, що теж було приємним бонусом.

Книга коротка, не затягнута. Чи варто її читати? Думаю, що так. Те, що для мене вона виявилася передбачуваною, не означає, що для вас буде так само. Можливо, навпаки, вона вам дуже сподобається.

З огляду на непередбачувані для мене сюжетні вибрики, можу долучити історію до когорти "дуже навіть непоганих" або навіть "вельми поважних" у своєму жанрі.

Ну дуже-дуже сподобалась книга. Неочікуваний фінал, читаєш собі, а в кінці "Що?". Алісія Беренсон, художниця, щаслива у шлюбі і от одного спекотного дня вбила свого чоловіка. І після цього не сказала ні слова. Її засудили і помістили на лікування у "Гроу", психіатричну лікарню. Її лікуючий лікар Тео, дуже хоче допомогти Алісії. Чи заговорить Алісія? І в чому причина її мовчання? Що приховує її картина? Які психологічні травми приховують у собі герої? Прочитайте, не пожалієте.
"Вбивча лють, смертоносний гнів не народжуються у теперішньому часі. Вони походять з незапам'ятних часів із раннього дитинства, зі знущань і утисків у юності, які роками накопичуються і вибухають..."

Чудовий роман. Як на мене, трохи за складний переклад, але, можливо, це збільшить мій словниковий запас).

Сюжет розгортається навколо Алісії Беренсон, художниці, яка після вбивства свого чоловіка перестає говорити. Психотерапевт Тео Фабер одержимий ідеєю з’ясувати правду та змусити її заговорити. Оповідь ведеться в напруженому, інтригуючому темпі, а численні флешбеки та щоденникові записи героїні додають загадковості.

Головною перевагою книги є її фінал — несподіваний, продуманий і такий, що змушує переосмислити всю історію. Майкелідіс майстерно маніпулює увагою читача, створюючи атмосферу психологічного напруження.

Якщо ви любите трилери з глибокою психологією, непередбачуваними сюжетами та сильним фіналом, «Мовчазна пацієнтка» вас точно вразить.

Це було моє перше знайомство з автором, його «мовчазна пацієнтка» ще стоїть на поличці.

Початок ну дууже затягнутий, чимось мені нагадав детективи Аґати Крісті, теж ми повільно підходимо до суті, знайомимося з мільйоном персонажів, з їх відносинами, хто кому приходиться, як всі познайомились. Це я не люблю, я люблю одразу приступати до розслідування.

Добре, що тут тільки 288 сторінок, бо я б закинула її точно. Оповідач часто відволікається, тут ми розуміємо, що він ненадійний оповідач, намагається нас заплутати, як на мене, було багато непотрібної інформації.

Вже після 150 сторінки нарешті стало цікаво, фінал здивував, тому це вплинуло на кінцеву оцінку цій книзі. Можливо через, те що я ще не читала книги цього автора, то не знаю як він пише. Але по відгукам, ця історія в нього найслабша. Дуже на це сподіваюсь🤞

Дуже затягуюча історія.
Історія про художницю Алісію, яка вбила свого чоловіка, але чому вона його вбила, прочитаєте😌.
Алісія малює картини, і малює вона те, що думає, але ж знову постає питання, що вона думає, який сенс вона вкладала у все це.
Тео, психолог, який переводиться у клініку "Ґроу", заради того, щоб лікувати Алісію, і не зрозуміло навіщо, романтичний інтерес, робочий чи ще щось.
І звісно, неочікуваний поворот, після якого я трохи сиділа у ступорі🤨.