Цікавий трилер, гарно написаний. Історія не банальна, але, як на мене, під кінець книги було мало взаємодії між ГС, наче все навколо них крутиться, і вони весь час разом, але в той же час діалогів майже немає.

Ой, давно у мене такого не було, щоб після прочитання було важко написати відгук. І не можу пояснити чому. Ніби книга й не є якоюсь надзвичайною, але так мене вразила, що треба від неї відійти. Тому що за те все, що сталося, аж боляче... Що ж, спробую трохи розповісти про книгу. Перш за все мені стала цікава сама назва. Останній страх кого? Невже це про останнє відчуття перед смертю? Чи чому останній? І чому страх? Для себе я врешті зрозуміла, що страхів тут показано багато. І не в одної людини... Це не просто психологічний трилер. Це трагічна історія однієї сім’ї, яка відчайдушно бореться за правду, при цьому не без своїх сімейних таємниць. Отже, сім’я Пайнів. Чоловік Еван, дружина Олівія, діти Дені, Мет, Меґі й Томмі. Денні, найстарший, вже 7 років відбуває покарання у в’язниці за вбивство своєї вагітної дівчини після вечірки. І хоч сім’я впевнена, що він цього не робив, багато доказів поверхневих, є інші версії щодо вбивці (які поліція не розглядає), зізнання було під примусом копів, все ж за ці 7 років для хлопця так і не добилися помилування. При чому був не один адвокат, навіть з’явилися фанати і підтримка Дені з-поміж чужих людей, тому що журналісти створили про це документальний фільм. Та сам Дені про той вечір нічого не пам’ятає. Мет — студент Нью-Йоркського університету. Він і сам не впевнений у тому, що його брат невинен. От тільки після того, як його засудили, Мет у сім’ї наче став тінню. Усі говорять про Дені, турбуються про те, як знайти докази, витягти його. Ще й вийшла та дурнувата документалка, після якої люди взагалі вважають його батька психом. Але Еван і далі шукає шляхи, як допомогти своєму сину, а Меґі йому допомагає. Мет, посварившись із татом, забрався собі в гуртожиток університету і якийсь час не спілкується з батьком, часто ігнорує повідомлень від молодшої сестри, аж тут одного дня дізнається, що усі вони: батьки, Меґі та маленький Томмі — знайдені мертвими. З ними в Мексиці під час відпустки стався нещасний випадок — витік газу в орендованому котеджі. Мені сподобалося, як у цій книзі автор майстерно веде кілька сюжетних ліній одночасно. У теперішньому часі: Мет дізнається, що втратив майже всю сім’ю, а Сара Келлер, агентка ФБР, веде розслідування. У минулому розповіді ведуться від Евана, Лів та Меґі. Книга дуже захоплива. Читається швидко, але в голові засідає надовго. Ця історія — це ланцюжок помилок та егоїстичних вчинків одного монстра (бо людиною мені називати складно), які призвели до знищення цілого світу іншої сім’ї та майже всіх її членів 😔 Я протягом усього сюжету переживала, чи не станеться чогось ще й з Метом та чи настане справедливість для Дені. І чи, власне, намагання сім’ї знайти докази невинності Дені призвели до їхньої загибелі? А найболючіше в цій історії те, наскільки «непотрібними» виявилися всі ці жертви.

Прочитала «Вечірню зміну» і залишилася з подвійним враженням. Ідея справді зацікавила: моторошне вбивство в новорічну ніч, яке нагадує жахливу подію з минулого. Дві схожі трагедії, розділені роками, — ніби обіцянка напруженого трилера з багатьма сюжетними шарами. Але, на жаль, далі задум себе не виправдав. Сюжет виявився затягнутим, а події — передбачуваними. І хоча герої мали потенціал, відчувалося, що їх розкриття не вистачає глибини. Хотілося більшої динаміки, несподіванок, але здебільшого читання було доволі рівним і, чесно кажучи, трохи нудним. Не можу сказати, що книга погана — вона точно знайде свого читача. Але для мене це був трилер, який не змусив затамувати подих.

Книги Фінлі були для мене відкриттям минулого року, адже лише тоді вперше познайомився з автором. Можливо непопулярна думка, але я би поставив ці книги на рівень Бекетта та Геррітсен — вони такі ж швидкі, захоплюючі та гарно прикрашають проведений час

От це те, що мені було треба, щоб обнулити складні історії прочитані останнім часом. З цим екшн трилером я відпочила від суцільної драми ? Сюжет з елементами бойовика, переслідувань та секретних угрупувань. Маємо розповідь від трьох героїв — вихованців інтернату у богом забутому містечку. Минуло 25 років з того часу, як вони покинули стіни дитбудинку. Кожен з них реалізувався та став успішним. І все було б добре, якби хтось не відкрив на них полювання. Старі друзі мусять повернутися до "Сейвіор-гаус", щоб врятувати не тільки своє життя, а й не дати вийти на зовню таємниці, закопаній на землях інтернату. Тут не було нічого з того, що я зазвичай люблю у книжках. Ні кохання, ні гумору, ні горору, ні розслідувань. Але це було як ковток свіжого повітря. Була інтрига, була динаміка. Сподобалось як прописані герої. Єдине, мене трохи дратувало те, що моменти з минулого вклинювались у сьогодення без розділення і інколи я така "стоп стоп, це ми зараз де ?" Можливо в інший період я б плювалась від цієї книжки і казала б що мені не цікаво читати про перестрілки без кохання. Але сьогодні це було те, що треба ?

Минуле, яке не відпускає: темний трилер із глибоким післясмаком. З перших сторінок було зрозуміло: історія точно «зайде». Спочатку сюжет трохи повільно розкручувався, але потім не могла відірватися — більшу частину книжки прочитала за день! Бо дуже хотілось дізнатися, чим же закінчиться ця таємнича історія. Дуже припав до душі стиль письменника — те, як він знайомить нас із кожним героєм. Ми отримуємо рівно стільки інформації, скільки потрібно в рамках сюжету, і це прикольно. Ти ніби вже всіх знаєш, але без жодної зайвої деталі. Хоча, може, навіть трохи не вистачило деяких нюансів — але це вже дуже суб’єктивно. Особисто мені дуже імпонувала Дженна: впевнена в собі, професіоналка, яка навіть у максимально стресових ситуаціях приймає рішення з холодною головою і діє чітко. Загалом, це якісний трилер, у якому автор майстерно веде читача сюжетом, не перевантажуючи зайвим. Тепер маю ще дві книги автора в списку бажань: "Останній страх" і "Вечірня зміна".

Анотація зацікавила „циклічністю“ і схожістю злочинів, я таке люблю. Ідеєю трохи нагадала Останніх дівчат. Поки це моя найулюбленіша з виданих у нас книг автора, прочитала за день, не могла відірватись. Мені було ну дуже цікаво — чи пов’язані злочини, чи це таке співпадіння, чи це наслідування чи що взагалі відбувається і хто тут справжня жертва. Справа вийшла заплутана і вгадати головного злодія, як на мене, ну дуже важко. Тому в кінці книги я просто сиділа відкривши рота і переживала за всіх. Також круто що тут також справу веде слідча Сара Келлер, вона мені дуже сподобалась в Останньому страху, сподіваюсь, про неї будуть ще справи.

Я не сильно вчитувалась в анотацію, але побачила, що тут таємничим чином помирає вся сім’я і одразу ж зацікавилась. Що ж, мої смаки вельми специфічні. Якось так сталось, що я одразу почала співчувати головному герою — студенту, бо вся його родина таємничо померла на відпочинку в Мексиці, куди йому тепер треба прилетіти, щоб забрати тіла. Тому мені було дуже цікаво спостерігати за ним і кортіло дізнатись, що ж трапилось. Справу тут веде слідча Сара Келлер, яка мені трошечки нагадала Ріцоллі з циклу Тесс Геррітсен, тому я була максимально зацікавлена. Розслідування насичене, заплутане і не дає відволіктись хоч на секунду. Тому я прочитала її максимально швидко в умовах завалу на роботі. Дуже рекомендую!