Прочитала «Вечірню зміну» і залишилася з подвійним враженням. Ідея справді зацікавила: моторошне вбивство в новорічну ніч, яке нагадує жахливу подію з минулого. Дві схожі трагедії, розділені роками, — ніби обіцянка напруженого трилера з багатьма сюжетними шарами. Але, на жаль, далі задум себе не виправдав. Сюжет виявився затягнутим, а події — передбачуваними. І хоча герої мали потенціал, відчувалося, що їх розкриття не вистачає глибини. Хотілося більшої динаміки, несподіванок, але здебільшого читання було доволі рівним і, чесно кажучи, трохи нудним. Не можу сказати, що книга погана — вона точно знайде свого читача. Але для мене це був трилер, який не змусив затамувати подих.

Книги Фінлі були для мене відкриттям минулого року, адже лише тоді вперше познайомився з автором. Можливо непопулярна думка, але я би поставив ці книги на рівень Бекетта та Геррітсен — вони такі ж швидкі, захоплюючі та гарно прикрашають проведений час

От це те, що мені було треба, щоб обнулити складні історії прочитані останнім часом. З цим екшн трилером я відпочила від суцільної драми ? Сюжет з елементами бойовика, переслідувань та секретних угрупувань. Маємо розповідь від трьох героїв — вихованців інтернату у богом забутому містечку. Минуло 25 років з того часу, як вони покинули стіни дитбудинку. Кожен з них реалізувався та став успішним. І все було б добре, якби хтось не відкрив на них полювання. Старі друзі мусять повернутися до "Сейвіор-гаус", щоб врятувати не тільки своє життя, а й не дати вийти на зовню таємниці, закопаній на землях інтернату. Тут не було нічого з того, що я зазвичай люблю у книжках. Ні кохання, ні гумору, ні горору, ні розслідувань. Але це було як ковток свіжого повітря. Була інтрига, була динаміка. Сподобалось як прописані герої. Єдине, мене трохи дратувало те, що моменти з минулого вклинювались у сьогодення без розділення і інколи я така "стоп стоп, це ми зараз де ?" Можливо в інший період я б плювалась від цієї книжки і казала б що мені не цікаво читати про перестрілки без кохання. Але сьогодні це було те, що треба ?

Минуле, яке не відпускає: темний трилер із глибоким післясмаком. З перших сторінок було зрозуміло: історія точно «зайде». Спочатку сюжет трохи повільно розкручувався, але потім не могла відірватися — більшу частину книжки прочитала за день! Бо дуже хотілось дізнатися, чим же закінчиться ця таємнича історія. Дуже припав до душі стиль письменника — те, як він знайомить нас із кожним героєм. Ми отримуємо рівно стільки інформації, скільки потрібно в рамках сюжету, і це прикольно. Ти ніби вже всіх знаєш, але без жодної зайвої деталі. Хоча, може, навіть трохи не вистачило деяких нюансів — але це вже дуже суб’єктивно. Особисто мені дуже імпонувала Дженна: впевнена в собі, професіоналка, яка навіть у максимально стресових ситуаціях приймає рішення з холодною головою і діє чітко. Загалом, це якісний трилер, у якому автор майстерно веде читача сюжетом, не перевантажуючи зайвим. Тепер маю ще дві книги автора в списку бажань: "Останній страх" і "Вечірня зміна".

Анотація зацікавила „циклічністю“ і схожістю злочинів, я таке люблю. Ідеєю трохи нагадала Останніх дівчат. Поки це моя найулюбленіша з виданих у нас книг автора, прочитала за день, не могла відірватись. Мені було ну дуже цікаво — чи пов’язані злочини, чи це таке співпадіння, чи це наслідування чи що взагалі відбувається і хто тут справжня жертва. Справа вийшла заплутана і вгадати головного злодія, як на мене, ну дуже важко. Тому в кінці книги я просто сиділа відкривши рота і переживала за всіх. Також круто що тут також справу веде слідча Сара Келлер, вона мені дуже сподобалась в Останньому страху, сподіваюсь, про неї будуть ще справи.

Я не сильно вчитувалась в анотацію, але побачила, що тут таємничим чином помирає вся сім’я і одразу ж зацікавилась. Що ж, мої смаки вельми специфічні. Якось так сталось, що я одразу почала співчувати головному герою — студенту, бо вся його родина таємничо померла на відпочинку в Мексиці, куди йому тепер треба прилетіти, щоб забрати тіла. Тому мені було дуже цікаво спостерігати за ним і кортіло дізнатись, що ж трапилось. Справу тут веде слідча Сара Келлер, яка мені трошечки нагадала Ріцоллі з циклу Тесс Геррітсен, тому я була максимально зацікавлена. Розслідування насичене, заплутане і не дає відволіктись хоч на секунду. Тому я прочитала її максимально швидко в умовах завалу на роботі. Дуже рекомендую!

Динамічний детектив-трилер. Мені подобаються книги Алекса Фінлі)

Коли у мене нечитун, я завжди беру читати якийсь трилер, щоб стовідсотково зануритись в напружений сюжет і не могти відірватись. В цьому році вирішила познайомитись з новим для мене автором і взяла читати цю новинку. Нас одразу кидає в якийсь екшн з погонями і перестрілками,декілька сюжетних ліній чергуються між собою і нема часу відволікатись, хочеться скоріше читати. Але десь з середини, як на мене, стає трохи нуднувато. Сюжет крутиться навколо колишніх мешканців дитячого інтернату, які в дитинстві скоїли щось жахливе і судячи з усього, в теперішньому часі їх наздоганяють наслідки. Так от, в якийсь момент цікавіше стало читати про дитинство героїв, а сучасні події викликали бажання відкласти книгу. Але ближче до фіналу все так закрутилось, що я нарешті отримала те, чого очікувала - неможливість відкласти книгу, поки не дочитаю. В цілому, я хочу прочитати ще інші книги автора, щоб зрозуміти, чи подобається мені чи ні. Бо це більш пригодницький трилер, як на мене, а я люблю трошечки інші.