Роман Алекс Астер “Лайтларк” — це історія, яка від першої сторінки захоплює атмосферою магії, проклять і політичних ігор. Авторка створила світ, що живе за власними законами, наповнений інтригами та небезпеками, де кожне рішення може коштувати життя. Особливо вражає сама ідея Лайтларка — острова, який з’являється лише раз на сто років і стає ареною для смертельних випробувань правителів різних королівств. Кожен герой має власні мотиви: хтось прагне влади, інший — порятунку свого народу, а дехто — просто вижити. Цей сюжетний задум тримає у постійній напрузі, бо читач не знає, кому можна довіряти, а хто приховує справжні наміри. Головна героїня, Айла, — це образ, що поєднує в собі вразливість і внутрішню силу. Її шлях — це історія про прийняття себе, боротьбу зі страхами та пошук справжніх союзників. Вона змушена балансувати між бажанням виконати обов’язок перед своїм народом і особистими почуттями, які часом суперечать її місії. Саме ця внутрішня боротьба робить її близькою та зрозумілою для читача. Серед безлічі сильних сторін роману варто відзначити динаміку сюжету: події розгортаються швидко, а несподівані повороти змушують знову і знову переглядати власні здогадки. Атмосфера загадковості та напруженості не відпускає аж до фіналу, де відкриття буквально змінюють усе уявлення про героїв і їхні ролі у великій грі. Водночас у книзі простежується й глибший підтекст: авторка порушує питання довіри, відповідальності та того, наскільки важко зробити правильний вибір, коли на кону не лише власна доля, а й доля цілого світу. “Лайтларк” — це не просто фентезійна історія з елементами романтики та пригод. Це розповідь про силу волі, хиткість людських (і магічних) союзів та ціну, яку доводиться платити за істину. Роман залишає після себе відчуття захоплення та нетерплячого очікування продовження.

Чудова книга, щоб розпочати знайомство з жанром фентезі/роментезі. Дуже сподобались герої, їхні поєдинки на сентеніалі та сюжет. Після прочитання зловила нечитун, але книга дуже крута. Авторка дуже красиво все описала, при прочитанні відчуваються всі емоції героїв, і кожна мить приживається разом із персонажами.

Що ж, і я прочитала нашумівше і розпіарене фентезі, в якому нам обіцяли вайб Голодних ігор. Манера письма у авторки специфічна: текст подібний до безладного вихору думок. Тільки чіпляєшся за одну думку — вона від тебе вислизає, бо у наступному абзаці вже пливе інший потік. Плюси ❇️ Цікава задумка. Мінуси: 🛑 Початок. Враження, наче оповідь почалась десь із середини. Мені не вистачило гармонійнішого початку, щоб втягнутися в сюжет. 🛑 Недостатнє розкриття світоустрою. Якісь моменти і факти подавались порційно, дрібками і рандомно. Уявити собі цілісну картину острову Лайтларк не вийшло. 🛑 Невідповідності та сюжетні дірки. Я не можу назвати себе дуже уважною читачкою, та якщо навіть я помітила ті невідповідності… Ви зрозуміли. 🛑 Протягом розвитку оповіді читачеві накидають лише більше питань, проте на більшість з них не даються змістовні пояснення чи відповіді. А на останніх тридцяти сторінках приїздить самосвал і вивалює на мене 95% відповідей отакенною купою. Загальне враження: я очікувала якісно прописаного фентезі з вайбом Голодних ігор. Не того, не іншого не отримала. Натомість отримала сумбурну круговерть сюжетних поворотів, які ніби «ривками» подавались і переплелись між собою лише на останніх сторінках. Не на всі моменти і питання відповіді було отримано. 🛑Не рекомендую.

Мені дуже сподобалось! Але тут можуть зіграти злий жарт неправильні очікування. Хоч і заявлено, що тут раз на 100 років відбувається смертельна гра на виживання шести правителей, але це не зовсім так. Завдання тут не як у "голодних іграх", "багряній королеві" і тд. Всі правителі по-своєму обʼєднуються, щоб врятувати свої народи від прокляття, яке нависає над ними вже 500 років. І хоч на героїню дійсно очікує багато небезпек, вона буде не раз на волосині від смерті, але ігри більше про те, щоб показати свої сильні сторони, а не повбивати одне одного. Тут небезпека в таємницях, які всі приховують, у зговорах, зрадах, інтригах і це теж дуже цікаво! Також є два потенційних романтичних інтереси у гг — темний, саркастичний відлюдник, неймовірно могутній володар тіней та світлий, чесний король, який не дуже то і вподобав нашу Айлу, але йому доводиться терпіти її товариство заради порятунку Лайтларку. Тож, найцікавіша і найдинамічніша частина розгортається у другій половині книги, особливо у кінці. І якщо ви як і я зрозумієте декілька основних сюжетних поворотів, які для читача мали б стати несподіваними, то не засмучуйтесь, читайте далі, бо у подвійного дна є подвійне дно😁 Так, книга не відкриє нових глибоких істин, але подарує чудові емоції і щирі переживання за долю героїв 🙌🏻

Прочитавши цю книгу, я відчула такий спектр емоцій, що словами не передати. Для початку, хоч цю книгу називають «Голодні ігри» в світі фентезі, це не так. Адже хоч Сентеліан смертельна гра, гри по факту тут і немає. Герої багато аналізують і шукають. Шукають спосіб врятувати свої народи. Перші 150 ст здавались доволі скучними і я навіть думала, що передбачу весь сюжет. Проте, як я помилялась. Незважаючи на те, до більшість книги герої досліджують острів та шукали як не один артефакт, так інший. Кінцівка вийшла дуже класною і не очікуваною. Що говорити, книга наповнена різними поворотами та неочікуваними зізнаннями. За рахунок того, що персонажі вічно щось приховують, брешуть, не довіряють один одному — створюється напруга і ти вже не знаєш де істина правда. І це прописано дуже гарно. Адже через діалоги ми якраз і дізнаємося чому вони мусять кожні 100 років грати, як це сталось, хто створив острів та інші подробиці. Айла, як голова героїня мені дуже сподобалась. Дівчина хоч молода та не досвідчена, проте майстерно володіє зброєю та готова йти на ризики, щоб врятувати свій народ. Її взаємини з Громом (королем темряви) та Оро (королем світла) мені дуже сподобались. Авторка всю книгу нас дражнить, і не дає зрозуміти з ким Айла має бути. Ця книга дійсно варта вашої уваги, адже відірватися від прочитання важко. Цікавий світ, неймовірна задумка з багатьма загадками, чудові персонажі про яких ти хочеш знати більше і дізнатися їх таємниці та мотиви.

Не можу сказати, що мені ця історія сподобалася або не сподобалася. Напевно вона для мене більш ніяка. До 150 сторінки я взагалі не розуміла, що тут відбувається, події міняються з кожним розділом, а розділи тут коротенькі 4-5 сторінок. В анотації написано, що тут вайб голодних ігор, але мені так здалося тільки на самому початку. Потім це більше була пародія, ніж вайб😒 Не вистачає розкриття світобудови, читаєш про все і ні про що. Можливо через стиль написання так здається. Уявити повністю всю світобудову Лайтларку в мене не вийшло, були факти, але вони розкидані по всім розділам і складно все це зібрати до кучі. Як я зрозуміла, тут повинен був бути любовний трикутник, але все ж і так було зрозуміло ще спочатку, тому я, навіть подрузі одразу сказала, що якщо це трикутник, то дуже і дуже поганий. Плюсік в тому, що читалось швидко, тому в нечитун мене не загнало. Якщо любите швидкий темп розвитку подій та інтриги — вам сподобається, але якщо любите більше розбиратися в світоустрої та непередбачуваний сюжет — тоді немає сенсу брати книгу. Для мене ця історія закінчилася. Продовження читати не буду 💔

Шикарне пригодницьке підліткове фентезі без відвертих сцен. Я читала з великим задоволенням і цікавістю😍♥️⠀ ⠀ Основні тропи:⠀ ✨секрети, зради, прокляття ⠀ ✨командна робота для досягнення мети ⠀ ✨адекватний натяк на любовний трикутник ⠀ ✨смертельний турнір ⠀ ✨магічні артефакти ⠀ ⠀ На загадковий магічний острів Лайтларк кожних 100 років прибувають шість правителів древніх народів для участі в випробуваннях під назвою Сентеніал.⠀ ⠀ Пʼятсот років тому на всі шість володінь — Дике, Зоряне, Місячне, Піднебесне, Сонячне й Тіньове - впало прокляття, і їхні сили стали їхньою отрутою. Найбільше страждає народ дикунів, адже кохання спонукає вбивати свого партнера, виривати і поїдати серця😬⠀ ⠀ Головна героїня Айла - сильна юна молода правителька, яка через переступ батьків не має магічних сил, але хоче перемогти на Сентеніалі і звільнити свій народ від прокляття і занепаду. ⠀ ⠀ Читаючи я мала безліч своїх теорій і не довіряла правителям. Підозри в мене були стосовно темника Гріма та найближчої подруги Селести. ⠀ ⠀ Правитель сонценків Оро викликав в мене гордість і похвалу, адже він як головний правитель острова і найсильніший король ніс найбільший тягар і відповідальність на своїх плечах.⠀ ⠀ Мушу зауважити описи всіх шістьох народів, їхніх вмінь і особливостей викликає захват, хочеться помандрувати і своїми очима побачити ці красоти і сили кожного володіння.⠀ Серцеїдка Айла веде запеклу боротьбу, адже розуміє що поставлено на кону. Дуже адекватно описано в силу віку розум і вміння правительки дикунів. Захоплення і повага. Немало зрад, випробувань і секретів чекає на чорняву красуню.⠀ ⠀ Тепер я буду рекомендувати цикл любителям фентезі🤩🔥⠀ ⠀ Хоч світ може видатись складним на перший погляд - я швидко впала під чари Лайтларку.⠀ ⠀ Чекаю продовження, адже фінал дуже дуже відкритий🧐🤯🤭⠀ ⠀

Це було неймовірно! Чудова історія, яка немає нічого спільного з «Голодними іграми» (хоча на самій книзі є коментар-порівняння з ними), окрім існування ігор. Так, головні герої повинні були брати участь в змаганнях, і так, хтось таки повинен був померти, але суть і мета цього всього зовсім інша, набагато благородніша, більш таємнича. Та і змагання самі по собі не такі жорстокі, як те, що відбувалось у вище згаданій серії. Насолода. Ось, що я відчувала читаючи її. «Він дивився на неї так, мовби саме задля неї розірвав цей острів на шматки; мовби саме вона була тим серцем, що він так відчайдушно шукав усі ці роки; тою ниткою, що зшила докупи його чуття.» Їхнє кохання дуже пристрасне та романтичне. Вони ще багато пройдуть разом труднощі, але все одно, я вірю, що будуть разом 😍 Чекаю продовження 😇