Алекс Астер

Прочитавши цю книгу, я відчула такий спектр емоцій, що словами не передати. Для початку, хоч цю книгу називають «Голодні ігри» в світі фентезі, це не так. Адже хоч Сентеліан смертельна гра, гри по факту тут і немає. Герої багато аналізують і шукають. Шукають спосіб врятувати свої народи.

Перші 150 ст здавались доволі скучними і я навіть думала, що передбачу весь сюжет. Проте, як я помилялась. Незважаючи на те, до більшість книги герої досліджують острів та шукали як не один артефакт, так інший. Кінцівка вийшла дуже класною і не очікуваною. Що говорити, книга наповнена різними поворотами та неочікуваними зізнаннями.

За рахунок того, що персонажі вічно щось приховують, брешуть, не довіряють один одному — створюється напруга і ти вже не знаєш де істина правда. І це прописано дуже гарно. Адже через діалоги ми якраз і дізнаємося чому вони мусять кожні 100 років грати, як це сталось, хто створив острів та інші подробиці.

Айла, як голова героїня мені дуже сподобалась. Дівчина хоч молода та не досвідчена, проте майстерно володіє зброєю та готова йти на ризики, щоб врятувати свій народ. Її взаємини з Громом (королем темряви) та Оро (королем світла) мені дуже сподобались. Авторка всю книгу нас дражнить, і не дає зрозуміти з ким Айла має бути.

Ця книга дійсно варта вашої уваги, адже відірватися від прочитання важко. Цікавий світ, неймовірна задумка з багатьма загадками, чудові персонажі про яких ти хочеш знати більше і дізнатися їх таємниці та мотиви.

Не можу сказати, що мені ця історія сподобалася або не сподобалася. Напевно вона для мене більш ніяка.

До 150 сторінки я взагалі не розуміла, що тут відбувається, події міняються з кожним розділом, а розділи тут коротенькі 4-5 сторінок. В анотації написано, що тут вайб голодних ігор, але мені так здалося тільки на самому початку. Потім це більше була пародія, ніж вайб😒

Не вистачає розкриття світобудови, читаєш про все і ні про що. Можливо через стиль написання так здається. Уявити повністю всю світобудову Лайтларку в мене не вийшло, були факти, але вони розкидані по всім розділам і складно все це зібрати до кучі.

Як я зрозуміла, тут повинен був бути любовний трикутник, але все ж і так було зрозуміло ще спочатку, тому я, навіть подрузі одразу сказала, що якщо це трикутник, то дуже і дуже поганий.

Плюсік в тому, що читалось швидко, тому в нечитун мене не загнало.

Якщо любите швидкий темп розвитку подій та інтриги — вам сподобається, але якщо любите більше розбиратися в світоустрої та непередбачуваний сюжет — тоді немає сенсу брати книгу.

Для мене ця історія закінчилася. Продовження читати не буду 💔

Шикарне пригодницьке підліткове фентезі без відвертих сцен. Я читала з великим задоволенням і цікавістю😍♥️⠀
⠀
Основні тропи:⠀
✨секрети, зради, прокляття ⠀
✨командна робота для досягнення мети ⠀
✨адекватний натяк на любовний трикутник ⠀
✨смертельний турнір ⠀
✨магічні артефакти ⠀
⠀
На загадковий магічний острів Лайтларк кожних 100 років прибувають шість правителів древніх народів для участі в випробуваннях під назвою Сентеніал.⠀
⠀
Пʼятсот років тому на всі шість володінь — Дике, Зоряне, Місячне, Піднебесне, Сонячне й Тіньове - впало прокляття, і їхні сили стали їхньою отрутою. Найбільше страждає народ дикунів, адже кохання спонукає вбивати свого партнера, виривати і поїдати серця😬⠀
⠀
Головна героїня Айла - сильна юна молода правителька, яка через переступ батьків не має магічних сил, але хоче перемогти на Сентеніалі і звільнити свій народ від прокляття і занепаду. ⠀
⠀
Читаючи я мала безліч своїх теорій і не довіряла правителям. Підозри в мене були стосовно темника Гріма та найближчої подруги Селести. ⠀
⠀
Правитель сонценків Оро викликав в мене гордість і похвалу, адже він як головний правитель острова і найсильніший король ніс найбільший тягар і відповідальність на своїх плечах.⠀
⠀
Мушу зауважити описи всіх шістьох народів, їхніх вмінь і особливостей викликає захват, хочеться помандрувати і своїми очима побачити ці красоти і сили кожного володіння.⠀

Серцеїдка Айла веде запеклу боротьбу, адже розуміє що поставлено на кону. Дуже адекватно описано в силу віку розум і вміння правительки дикунів. Захоплення і повага. Немало зрад, випробувань і секретів чекає на чорняву красуню.⠀
⠀
Тепер я буду рекомендувати цикл любителям фентезі🤩🔥⠀
⠀
Хоч світ може видатись складним на перший погляд - я швидко впала під чари Лайтларку.⠀
⠀
Чекаю продовження, адже фінал дуже дуже відкритий🧐🤯🤭⠀
⠀

Це було неймовірно! Чудова історія, яка немає нічого спільного з «Голодними іграми» (хоча на самій книзі є коментар-порівняння з ними), окрім існування ігор.
Так, головні герої повинні були брати участь в змаганнях, і так, хтось таки повинен був померти, але суть і мета цього всього зовсім інша, набагато благородніша, більш таємнича. Та і змагання самі по собі не такі жорстокі, як те, що відбувалось у вище згаданій серії.
Насолода. Ось, що я відчувала читаючи її.

«Він дивився на неї так, мовби саме задля неї розірвав цей острів на шматки; мовби саме вона була тим серцем, що він так відчайдушно шукав усі ці роки; тою ниткою,
що зшила докупи його чуття.»

Їхнє кохання дуже пристрасне та романтичне. Вони ще багато пройдуть разом труднощі, але все одно, я вірю, що будуть разом 😍
Чекаю продовження 😇

Раз на сто років на острові Лайтлар, відбувається смертельна гра — Сентеніал, в якій беруть участь правителі шести володінь.

Головна героїня, Айла Краун — правителька Дикого володіння, яким випало одне з найгірших проклять, люди з її народу, мали вбивати тих в кого закохувалися і ще … вони могли харчуватися серцями.. лише людськими серцями!! Моторошно правда, ж?

Отже, Айла має перемогти на цих іграх, чого б це їй не коштувало.

Коли я прочитала вперше анотацію до цієї книги, то я покладала на неї великі надії. Я думала, що це буде щось жорстоке, можливо криваве, але як виявилось, це зовсім не так🥲
Жорстокі ігри, виявилися зовсім не жорстокими, я там цього не прочитала і не відчула.

На початку книга мені видалась дуже цікавою, до половини, я прочитала її на одному подиху, але потім все було навіть трохи нудно, деякі моменти були аж занадто розтягнуті, а деякі не так детально прописані, як мені хотілося.

А потім зі мною трапився кінець книги і я була вражена тим, як авторка все закрутила, мені прямо дуже сподобалось. Це було неочікувано.

Ще в нас тут присутній любовний трикутник, але надіюсь, що головна героїня обере поганця😈 ну запав мені в душу Грім — повелитель Темників, що ж зробиш.
До іншого повелителя, Оро — повелитель Сонцеників, такої любові в мене не трапилось.

Ще варто зазначити, що любовна лінія, в цій книзі, не в центрі сюжету.

Тож, чи буду я читати продовження? Обов’язково, дуже цікаво дізнатися, як далі будуть розвиватися події. ❤️