корисна книжка для всіх, хто цікавиться комунікаціями, бере участь у перемовинах і змушений спілкуватися з людьми?

Кехейн досліджує межу між співпрацею й капітуляцією, між розумінням і зрадою власних цінностей. Він кидає виклик уявленню про те, що можна будувати лише з тими, кого ми розуміємо і поважаємо. Автор доводить: найдієвіші рішення народжуються не в зоні комфорту, а в зоні напруги. Кехейн створює концепцію "творчої співпраці", яка базується не на любові, а на необхідності. Не на згоді, а на вмінні рухатися вперед, не зважаючи на конфлікти. Він не романтизує ворогів і не змушує до примирення заради красивої картинки. «Взаємодія з ворогом» — це книга, яка не заохочує до наївного оптимізму, але дарує віру в те, що спільна дія можлива навіть без згоди

Зазвичай книги з коучингу та психології відносин залишаються поза моєю увагою. Проте «Взаємодія з ворогом» А. Кехейна впала в око яскравою обкладинкою та амбітною обіцянкою на ній розповісти «як працювати з людьми, які не викликають ні довіри, ні симпатії». Камон! Кожен з нас щодня взаємодіє з десятками інших людей і, будьмо відвертими, деякі з них нам не надто симпатичні. Тож чому б не стати трохи ефективнішим у спілкуванні? Проте, «Взаємодія з ворогом» навряд буде корисною в реалізації цього прагнення. Не зважаючи на те, що А Кехейн понад 25 років був учасником переговорів у надскладних міжнародних конфліктах та працював у понад 50 країнах світу, книга дуже малоінформативна. Дві третини тексту – переливання води «з пустого в порожнє», решта – приклади з власного досвіду письменника, які не надто влучно ілюструють попередньо викладену теорію. Мені навіть здалося, що А. Кейхен поставив собі свідому задачу: знайти якомога більше варіацій для викладу однієї й тієї ж думки. Книгу я дочитала лише тому, що не мала нічого іншого під рукою, інакше б кинула вже сторінці на п’ятдесятій.

Дуже класна книга для тих, хто хоче покращити власні скіли в переговорах і загалом в комунікації з людьми. Адам Кехейн дає декілька типів взаємодії залежно від ситуації та людини, з якою треба домовлятися або вести перемови. Мені сподобалося, що немає зайвої води, але автор дає приклади історій, коли застосовується той чи інший тип переконань. Дуже концентровано і по суті.

Давайте будемо відвертими. Працювати з людьми складно. Дуже. Але ще важче працювати з людьми, коли ви їх не розумієте, не сприймаєте чи зневажаєте. Що ж робити в такому разі??? Адам Кахейн рекомендує бути гнучкими. Для роботи важливо уміти не лише знаходити спільний розв'язок питання, а й уміти поступитися. В крайньому випадку - відмовитися від такої співпраці ( теж одна з альтернатив). Книга читається легко. Текст без зайвої термінології. Ідеально підійде для загального розвитку.

Головний рецепт успішної взаємодії - гнучкість. Відстоювати власну думку й позицію потрібно, але досягти результату можна, якщо при цьому слухати й чути іншу сторону. Лише прийнявши те, що ми маємо різні точки зору, але однакову ціль, можна справді щось змінювати. Хоча автор більшість прикладів приводить зі свого досвіду міжнародного медіатора, думаю, багато що стане у нагоді й у повсякденному житті.

Коротко про автора: Адам Кехейн — професійний фасилітатор, який допомагав багатьом організаціям та урядам різних країн знаходити шлях та порозуміння, коли здається, що діалог неможливий (зокрема, працював з Нельсоном Манделою, допомагаючи закінчити апартеїд у Південній Африці). ?Мої враження • Сміливо можу назвати цю книгу однією з найкращих нон-фікшн робіт 2023 року для мене. Текст написаний легко, багато реальних прикладів з роботи, читається швидко. • Адам Кехейн пропонує альтернативний (нетрадиційний) підхід до співпраці з людьми, яким ви не довіряєте, з якими не погоджуєтеся, або й взагалі з ворогами (коли уникнути цих людей неможливо, а досягнути бажаного потрібно). Він окреслює три основні кроки для результативної співпраці: 1) визнати наявність конфлікту та встановити зв’язок (вислухати інших та висловитись самому); 2) шукати рішення шляхом експерименту, а не за сталим (негнучким) планом дій; 3) вступати у гру, ставати активним учасником процесу/ситуації, а не бути глядачем. • Моїм aha-momentʼом було розуміння того, що для співпраці з людьми, які мислять не так, як я, не потрібно погоджуватися з єдиною істиною, з єдиним правильним варіантом. Такого не існує. Потрібно шукати спосіб рухатись уперед попри відсутність згоди, часом — через конфлікт та пряму конфронтацію (що означає, що конфлікти — це не погано і не завжди про крики чи агресію, а про активне відстоювання та обґрунтування власної позиції). Рекомендую усім, хто хоче отримати свіжий погляд на співпрацю, дізнатися, як порозумітися та досягнути бажаного результату в команді, навіть коли здається, що вас ніхто не розуміє або ви не розумієте інших ??